Постанова № 18951002, 16.05.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/936/11

"16" травня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А. при секретарі Хоменко Л. В.

за участю:

представника позивача Задорожного І.М.,

представника відповідача Бабія С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу

за позовом Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром”

про стягнення заборгованості та надання дозволу, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція звернулась з позовом у суд до товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” про стягнення коштів у сумі 3 405 146,22 грн. за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” та з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” у рахунок погашення податкового боргу.

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, позивачем подано письмову заяву від 18.04.2011 року за вих. №16274/7/10-15 та представником позивача заявлено усно про зміну позовних вимог, а саме: просили стягнути з ТОВ „Тернопільхлібпром” кошти у сумі 35386,13 грн. за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих ТОВ „Тернопільхлібпром” у рахунок погашення податкового боргу та надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (а.с. 204).

Враховуючи, що позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині суми податкового боргу який підлягає до стягнення та заявлено вимогу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, 26 квітня 2001 року, суду подано додаткові обґрунтування позовних вимог в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків (а.с.209-210).

В судовому засіданні, підчас розгляду справи по суті, позивачем подано письмове клопотання від 04.05.2011 року та заявлено усно, про зміну позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб внаслідок проведення відповідачем після відкриття провадження у справі, часткового погашення боргу, а саме: просили стягнути з ТОВ „Тернопільхлібпром” кошти у сумі 17223,13 грн. за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих ТОВ „Тернопільхлібпром” у рахунок погашення податкового боргу та надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (а.с. 217).

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що відповідачем несвоєчасно та не повному розмірі сплачувались податки та збори, внаслідок чого відповідач має заборгованість перед бюджетами та цільовими фондами з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, з орендної плати за землю з юридичних осіб та по комунальному податку всього на суму 17223,04грн., а тому у відповідності до вимог п.95.1 ст. 95 та ч.1 п. 95.3 ст.95 ПК України просив стягнути зазначену суму боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ „Тернопільхлібпром”.

В обґрунтування вимог в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі представник позивача посилався на письмові обґрунтування до позову (а.с.209-210). На підтвердження недостатності коштів у відповідача для погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків у банках, представник позивача зазначив, що сам факт наявності непогашеного відповідачем податкового боргу є достатнім доказом відсутності у нього коштів, інші докази у позивача відсутні. Просив позов задовольнити повністю.

Представники позивача позов визнали частково, а саме в частині стягнення з ТОВ „Тернопільхлібпром” коштів у сумі 17223,13 грн. за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих ТОВ „Тернопільхлібпром” у рахунок погашення податкового боргу. Щодо задоволення позовних вимог в частині надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі заперечували з тих мотивів, що зазначена вимога згідно вимог ч 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України заявлена передчасно, та сам факт наявності непогашеного податкового боргу, з приводу якого не здійснювались заходи щодо його примусовому стягнення за рахунок коштів з рахунків обслуговуючих банків та за рахунок готівки, не є та не може бути належним доказом недостатності готівкових коштів чи на рахунках відповідача для погашення податкового боргу у сумі 17223,13 грн.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” (надалі - ТОВ „Тернопільхлібпром”) зареєстроване, як юридична особа органами державної реєстрації 02.03.2000 року із присвоєнням коду ЄДРПОУ 30836947, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи від 02 березня 2000 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22.03.2011 року №1179/02-2.

На обліку як платник податків ТОВ „Тернопільхлібпром” перебуває у Тернопільській ОДПІ з 17.03.2000 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, п.2-3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII, на відповідача покладений обовязок подавати до державних податкових органів та інших органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ (далі Закон № 2535 ХІІ ) використання землі в Україні платне. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.17 Закону № 2535 ХІІ податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ст.15 Декрету Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори", від 20.05.1993, № 56-93 (Декрет втратив чинність 01.01.2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 року N 2755-VI) з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств справляється комунальний податок справляється. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 №1963-ХІІ (Закон втратив чинність 01.01.2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 року N 2755-VI) підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування та сплачують податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до п.5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобовязання, внаслідок чого у нього станом на дату розгляду справи судом виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, з орендної плати за землю з юридичних осіб та по комунальному податку всього на суму 17223,04грн.

Дана сума заборгованості підтверджується обліковими картками платника за 2010 2011р., розрахунками позовних вимог з податкового боргу, податковою декларацією з плати за землю № 403237 від 30.01.2011 року, податковим розрахунком комунального податку № 9005883767 від 04.01.2011 року, податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 249802 від 12.05.2010 року, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік від 26.02.2010 року, податковими повідомленнями рішеннями № 0009031503/0, 0009021503/0, 0009011503/0 від 11.11.2010 року, актами від 03.11.2010 року № 11192/15-03/30836947, № 375/23-09/30836947 від 15.02.2011 року, розрахунками штрафних (фінансових) санкцій та податковими повідомленнями рішеннями № 0000672309/0, № 0000662309/0, № 0000682309/0, № 0000572303, № 0000811703/0, № 0000582303, № 0000692309/0, № 0000722309/0 від 04.03.2011 року.

Факт заборгованості ТОВ „Тернопільхлібпром” перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, з орендної плати за землю з юридичних осіб та по комунальному податку на загальну суму 17223,04грн. визнається і відповідачем у справі.

Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частиною 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

В судовому засіданні, представником позивача зроблено усну заяву про визнання вимог позивача в частині стягнення з ТОВ „Тернопільхлібпром” коштів у сумі 17223,13 грн. за рахунок готівки, що належить відповідачу та з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих ТОВ „Тернопільхлібпром” у рахунок погашення податкового боргу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, суд приходить до переконання, що в їх задоволені слід відмовити, з огляду на наступне.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного податкового зобовязання, повноваження якого на звернення до суду визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”та Податковим кодексом України.

Порядок погашення податкового боргу визначений главою 9 Податкового кодексу України.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби, у свою чергу, звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Приписами пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, встановлено черговість прийняття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме, першочергово, податковим органом приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, податковий орган може приймати заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, в якого наявний податковий борг. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В судовому засіданні представником позивача до суду документи на підтвердження недостатності коштів, які перебувають у власності відповідача, за для здійснення погашення наявної суми податкової заборгованості, що є передумовою для погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків не надано.

Крім того, вимогу щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, заявлено одночасно із вимогою про стягнення зазначеного податкового боргу за рахунок коштів боржника, а отже до вжиття (виконання) заходів спрямованих на погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Оскільки наданими до суду доказами недоведено недостатність коштів, які перебувають у власності відповідача, за для здійснення погашення наявної суми податкової заборгованості та враховуючи, фактично передчасне звенення позивача із такими вимогами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 94, 160 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” (ідентифікаційний код 30836947, м. Тернопіль, вул. С. Будного,3) у рахунок погашення податкового боргу кошти у сумі 17223 (сімнадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 04 коп. за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” (ідентифікаційний код 30836947, м. Тернопіль, вул. С. Будного,3) та з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” (ідентифікаційний код 30836947, м. Тернопіль, вул. С. Будного,3).

3. У задоволені позовних вимог Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільхлібпром” про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвали постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 травня 2011 року.

Головуючий суддяМірінович У.А.

копія вірна

СуддяМірінович У.А.