Постанова № 18950646, 20.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р. № 2а-3362/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Русенко І.Я.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Єдність»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Єдність»(далі ТзОВ «Наша Єдність») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000342300/5172 від 03.03.2011 року та № 0000352300/5170 від 03.03.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що облік приросту (убутку) балансової вартості ведеться щодо тих товарів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших цінностей), вартість яких включається до складу валових витрат згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»При цьому, позивачем не включено до складу валових витрат вартість цих запасів, а тому не враховано їх у прирості (убутку) балансової вартості. Крім того, позивач вважає, що мав право відносити до валових витрат маркетингові послуги, надані ТзОВ «Сільпо-55»згідно з договором та відповідними актами приймання-передачі, оскільки у платника податків виникають валові витрати, понесені у межах відповідних договорів про послуги, та податковий кредит з ПДВ при наявності належно оформлених первинних документів, зокрема податкових накладних.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в актах приймання-передачі робіт відсутнє посилання на договір, згідно з яким надавались послуги. Крім того, позивачем не надано звітів в яких зазначено які саме послуги надавались, які товари і в яких місцях розміщувалися, та як це вплинуло на збільшення обємів продажу такої продукції. Відповідач також стверджує, що контрагентом позивача ТзОВ «Сільпо-55»надавались послуги з передпродажної підготовки і мерчендайзингу товарів, які були йому продані та були власністю виконавця. Враховуючи викладена вище, вважає, що позивачем, в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати в сумі 25974 грн. 00 коп., а тому позов є необґрунтованим та безпідставним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво кондитерських виробів та їх реалізація. При цьому, мерчендайзинг це комплекс маркетингових комунікацій у роздрібній торгівлі, що використовує переважно заходи реклами у місці продажу та сейлз промоушн, а тому потенціал збільшення продажу за допомогою мерчендайзингу, свідчить про характер покупок та їх збільшення, а, відтак, і збільшення прибутку. За результатами господарської діяльності позивача виникла база оподаткування прибуток, а тому твердження відповідача про протиправність віднесення до валових витрат послуги мерчендайзингу у звязку із відсутністю інформації про збільшення обсягів продажу товарів позивача є безпідставним. Додатково пояснили, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у вказаному Законі, не дозволяється. Вважають, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просять суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що позивачем в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»завищено валові витрати в сумі 25974 грн. 00 коп. Так, ТзОВ «Наша Єдність» безпідставно включило до складу валових витрат маркетингові послуги, отримані від ТзОВ «Сільпо-55». При цьому, понесені витрати на придбання вказаних послуг не оформлені відповідними первинними документами, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Також стверджує про відсутність підстав для включення вартості вказаних вище послуг без підтвердження відповідними первинними документами, до складу валових витрат. Таким чином, позивачем завищено валові витрати та безпідставно сформовано податковий кредит. У звязку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Наша Єдність», що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54, код ЄДРПОУ 30203266, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 28.01.2011 року № 41 та від 08.02.2011 року № 70 відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Наша Єдність»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.02.2011 року № 144/15/23-121/30203266.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 52081 грн. 00 коп., в тому числі за ІV квартал 2007 року в сумі 45587 грн. 00 коп., за ІІ квартал 2008 року в сумі 2095 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 2273 грн. 00 коп. за ІV квартал 2008 року в сумі 2126 грн. 00 коп., а також п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 11934 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 3699 грн. 00 коп., за січень 2008 року в сумі 874 грн. 00 коп., за лютий 2008 року в сумі 851 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 1316 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 595 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 1655 грн. 00 коп., за вересень 2008 року в сумі 539 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 705 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1700 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 17.02.2011 року № 144/15/23-121/30203266, згідно з п.п. 54.3 п. 54 ст. 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000342300/5172, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 65101 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 52081 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 13020 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000352300/5170, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14980 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 11934 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 2984 грн. 00 коп., які були направлені позивачу.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 03.03.2011 року № 0000342300/5172 та від 03.03.2011 року № 0000352300/5170. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 52081 грн. 00 коп., в тому числі за ІV квартал 2007 року в сумі 45587 грн. 00 коп., за ІІ квартал 2008 року в сумі 2095 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 2273 грн. 00 коп. за ІV квартал 2008 року в сумі 2126 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Перевіркою відображення у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів»показників за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова дійшла висновку, що при визначенні приросту/убутку запасів ТзОВ «Наша Єдність»застосовувався метод вартості перших за часом надходження запасів оцінки убутку запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках: № 20 «виробничі запаси», № 22 «малоцінні та швидкозношувані предмет», № 23 «виробництво», № 26 «готова продукція»та № 28 «товари». При цьому, відповідачем встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» на суму 182349 грн. 00 коп. за ІV квартал 2007 року. Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 182349 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в 2003 році позивачем придбано нежитлове приміщення, з метою реконструкції і модернізації якого позивачем придбавались будівельні матеріали. Станом на 01.01.2007 року, згідно з головною книгою по рахунку 205 (будматеріали), рахується на залишку позивача будівельних матеріалів на суму 43814 грн. 41 коп. При цьому, протягом 2007 року позивачем придбано будматеріалів на суму 138534 грн. 59 коп. Тобто, загальна вартість запасів будівельних матеріалів становить 182349 грн. 00 коп., а саме: 43814 грн. 41 коп. + 138534 грн. 59 коп. = 182349 грн. 00 коп., що також підтверджується випискою з головної книги позивача, накладними, актами виконаних робіт та іншими первинними документами.

Згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно з п.п. 8.1.2 ст. 8 вказаного Закону.

Таким чином, керуючись положеннями п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач не відносив придбання будматеріалів до валових витрат, оскільки такі придбавались та використовувались для реконструкції та модернізації нежитлового приміщення. Факт невіднесення на валові витрати будматеріалів підтверджується розшифровкою валових витрат за 2007 рік до декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік. При цьому, до валових витрат відносились позивачем продані будматеріали.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з вказаним Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Отже, згідно з вказаною вище норми платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, в цьому випадку будівельних матеріалів, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат. Оскільки, позивач не включив суму будівельних матеріалів до складу валових витрат, не відображення їх у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік на суму 182349 грн. 00 коп. є правомірним.

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 182349 грн. 00 коп. є помилковим.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «Наша Єдність»включило до складу валових витрат маркетингові послуги, отримані від ТзОВ «Сільпо-55»згідно з договором № 83/08 від 01.01.2008 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт: № 55Л-0000000833 від 30.04.2008 року; № 55Л-0000001033 від 31.05.2008 року; № 55Л-0000001239 від 30.06.2008 року; № 55Л-0000001458 від 31.07.2008 року; № 55Л-0000001626 від 31.08.2008 року; № 55Л-0000001870 від 30.09.2008 року; № 55Л-0000002036 від 31.10.2008 року; № 55Л-0000002217 від 30.11.2008 року; № 55Л-0000002393 від 31.12.2008 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 83/08 від 01.01.2008 року вартість послуг складає 10% від вартості поставленої протягом одного місяця продукції, згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Сільпо-55».

Згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, укладеного між ТзОВ «Наша Єдність»(постачальник) та ТзОВ «Сільпо-55»(покупець), постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невідємною частиною вказаного договору.

ТзОВ «Сільпо-55»надавались послуги з передпродажної підготовки і мерчендайзингу товарів, які були продані позивачем згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, у звязку з чим відповідач дійшов висновку про порушення ТзОВ «Наша Єдність»п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат в сумі 25974 грн. 00 коп., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року в сумі 8378 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 9092 грн. 00 коп., за ІV квартал 2008 року в сумі 8504 грн. 00 коп.

Фактичною підставою для вказаного висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова є те, що, на думку відповідача, для віднесення витрат до складу валових необхідні такі первинні документи як інформаційні звіти про продаж продукції та зазначення у актах прийому-здачі виконаних робіт переліку придбаних робіт та їх обсягу, що є доказом того, що послуги мерчендайзингу були дійсно отримані та використані в господарській діяльності позивача. Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем не надало доказів щодо факту отримання послуг мерчендайзингу та використання останніх у господарській діяльності.

Згідно з положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість»у платника податків виникають валові витрати, понесені у межах відповідних договорів про послуги, та податковий кредит з ПДВ при наявності у платника податків належно оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля переважно продовольчим асортиментом. З метою збільшення обсягів виробництва (продажів) товару, а саме їх просування на ринку, позивачем та ТзОВ «Сільпо-55»укладено договір про надання послуг мерчандайзингу № 83/08 від 01.01.2008 року, згідно з яким ТзОВ «Сільпо-55»зобовязане надавати позивачу послуги з передпродажної підготовки товарів і мерчандайзингу, а саме: розміщення продукції на торгівельному обладнанні (полицях, стендах), на акційних місцях виділених під групу товарів безпосередньо в торгових залах тощо.

Відповідно до предмету договору про надання послуг мерчендайзингу від01.01.2008 № 83/08, укладеного між контрагентом позивача ТзОВ «Сільпо-55»та позивачем, останній прийняв послуги у вигляді передпродажної підготовки товарів і мерчендайзингу, що підтверджено актами виконаних робіт, які згідно договорів є невідємною частиною останніх та містять необхідні реквізити відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснив оплату за дані послуги, що підтверджено платіжними документами та за результатами фінансово-господарських операцій отримані послуги відніс до складу валових втрат.

Так, мерчендайзинг - це комплекс маркетингових комунікацій у роздрібній торгівлі, що використовує переважно заходи реклами у місті продажу та сейлз промоушн; це фізичне розташування продукту, дисплеїв, стендів та Р0S/РОР - матеріалів (point of sale / point of purchase) таким чином, який би підштовхував потенційних покупців до імпульсивного придбання того чи іншого товару, з подальшим повтором їх купівлі. Про те, наскільки вагомим є потенціал збільшення продажу за допомогою грамотного мерчендайзингу, говорить характер покупок та їх збільшення.

Із системного аналізу чинного законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що це будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені обєкти оподаткування для платників податку на прибуток - прибуток, визначений шляхом зменшення суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

З огляду на те, що за результатами господарської діяльності у позивача виникла база оподаткування прибуток, посилання відповідача про протиправність віднесення до валових витрат послуги мерчендайзингу у звязку із відсутністю інформації про збільшення обсягів продажу товарів позивача є безпідставними.

З аналізу Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що останній не містить будь-яких вимог щодо послуг мерчендайзингу, оскільки такі послуги у вказаному Законі не згадуються. Таким чином, при вирішенні питання про включення витрат платника податків на мерчендайзингові послуги до складу валових витрат необхідно керуватись загальними законодавчими нормами, до яких, зокрема, відносяться п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом5.3 ст.5 Закону зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг з метою передпродажної підготовки товарів та мерчендайзингу.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Згідно з п.п.11.2.1 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або датою списання коштів з банківських рахунків (видачі з каси) на оплату послуг, або датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), тобто датою підписання акта виконаних робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку про помилковість твердження відповідача щодо порушення ТзОВ «Наша Єдність»п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат в сумі 25974 грн. 00 коп., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року в сумі 8378 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 9092 грн. 00 коп., за ІV квартал 2008 року в сумі 8504 грн. 00 коп.

Щодо твердження відповідача про порушення ТзОВ «Наша Єдність»п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 11934 грн. 00 коп.

За період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року позивачем задекларовано суму податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 946843 грн. 00 коп. Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення всього в сумі 11934 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 3699 грн. 00 коп., за січень 2008 року в сумі 874 грн. 00 коп., за лютий 2008 року в сумі 851 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 1316 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 595 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 1655 грн. 00 коп., за вересень 2008 року в сумі 539 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 705 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1700 грн. 00 коп.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції.

Правила формування податкового кредиту визначені п.п.7.4 - 7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Як визначено п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт оплати позивачем послуг з мерчендайзингу підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг), а також податковими накладними, що містяться в матеріалах справи, а сплата цих платежів пов'язана із веденням господарської діяльності позивача, оскільки основним видом діяльності ТзОВ «Наша Єдність»є роздрібна торгівля переважно продовольчими товарами через мережу супермаркетів «Сільпо-55». При цьому, податкові накладні, видані ТзОВ «Сільпо-55»за результатами надання послуг, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому дають позивачу право на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту. Судом також встановлено, що згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», накладні відповідають усім вимогам вказаної вище норми Закону, що ставляться до первинних документів.

Згідно з п. 2 додатку № 1 до договору № 83/08 від 01.01.2008 року вартість послуг складає: 10% від вартості поставленої протягом одного місяця продукції, згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року.

Протягом ІІ-ІV кварталів 2008 року на виконання договору поставки № 86/7 від 26.01.2007 року позивач поставив ТзОВ «Сільпо-55» товар на загальну суму 311684 грн. 30 коп. разом з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними. Отже, вартість послуг мерчандайзингу склала 31168 грн. 43 коп. разом з ПДВ, які позивач сплатив та відніс на валові витрати.

В результаті отриманих мерчандайзингових послуг, як вбачається з оборотно-сальдових відомостей за вересень та жовтень 2008 року, позивач отримав економічний ефект від здійсненої господарської діяльності, а саме: у вересні та жовтні 2008 року зросли обсяги реалізованої продукції 42304 грн. 91 коп. та 42124 грн. 75 коп. відповідно, порівняно з попередніми місяцями 2008 року (червень 2008 року 29819 грн. 07 коп., липень 2008 року 34433 грн. 56 коп., серпень 2008 року 33286 грн. 10 коп.). Таким чином, з наведеного вище вбачається зв'язок витрат за отримані мерчандайзингові послуги із господарською діяльністю позивача по виробництву кондитерських виробів та їх реалізації.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши відповідні суми за отримані послуги мерчендайзингу на підставі договорів та актів виконаних робіт, отримав податкові накладні, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих таких послуг та формування податкового кредиту, а твердження відповідача про відсутність звязку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності.

Отже, твердження відповідача про порушення ТзОВ «Наша Єдність»п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 11934 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 3699 грн. 00 коп., за січень 2008 року в сумі 874 грн. 00 коп., за лютий 2008 року в сумі 851 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 1316 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 595 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 1655 грн. 00 коп., за вересень 2008 року в сумі 539 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 705 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1700 грн. 00 коп. є помилковим.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000342300/5172 від 03.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 65101 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 52081 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 13020 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000352300/5170 від 03.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14980 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 11934 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 2984 грн. 00 коп. є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000342300/5172 від 03.03.2011 року та № 0000352300/5170 від 03.03.2011 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Єдність»(код ЄДРПОУ 30203266) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 жовтня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.