Постанова № 18949835, 21.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 р. 17:45 Справа №2а-5316/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котарева Г.М., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим

при залученні третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про визнання неправомірною відмову та спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

позивача ОСОБА_5, довіреність №б/н від 28.09.10р.;

відповідача ОСОБА_6, довіреність №03/4802;

третіх осіб не зявились;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим про визнання неправомірною відмову у відкритті виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. та зобовязання відкрити виконавче провадження для примусового виконання на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, - двокімнатну квартиру №92, розташовану по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.05.11р. позовну заяву було залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, тому що у ній не зазначено, яке саме рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження просить визнати неправомірним позивач та від якої воно дати та запропоновано усунути зазначені недоліки до 10.06.11р.

03.06.11р. позивачем було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивач просив визнати неправомірною постанову від 13.04.11р. старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Ружникової З.Ф. про відмову у відкритті виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. та зобовязати Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим відкрити виконавче провадження для примусового виконання на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, - двокімнатну квартиру №92, розташовану по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.06.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.11р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченні від 13.07.11р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998№ 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно із ст. ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом.

Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

16.02.11р. позивач направив на адресу Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим заяву про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. (а.с. 15), за яким повинно бути здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки, - двокімнатну квартиру №92, розташовану по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 13-14).

23.02.11р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_6 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, у якій, посилаючись на ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», було зазначено, що при стягненні з декількох боржників у виконавчому документі має бути зазначений лише один боржник та один стягував або ж зазначено, що стягнення є солідарним (а.с. 16).

Непогоджуючись із діями державної виконавчої служби, 09.03.11р. позивач повторно направив заяву про відкриття виконавчого провадження (а.с. 17).

16.03.11р. відповідачем знову було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на тих же самих підставах (а.с. 18).

На підставі вищезазначених обставин, 04.04.11р. позивач звернувся до Начальника Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, повязані з відмовою у відкритті виконавчого провадження (а.с. 19-20), та подав заяву про відкриття виконавчого провадження від 04.04.11р. (а.с. 21).

13.04.11р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_6 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», було зазначено, що при стягненні з декількох боржників у виконавчому документі має бути зазначений лише один боржник та один стягував або ж зазначено, що стягнення є солідарним (а.с. 22).

26.04.11р. позивачем отриманий лист від 15.04.11р. №1124/03 Начальника Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Капустіної О.Б., у якому було підтримано позицію державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_6 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та було зазначено, що відкриття виконавчого провадження можливе лише у разі зазначення в тексті виконавчого напису, переданого для примусового виконання, про солідарну відповідальність співвласників предмету іпотеки або ж тільки після оформлення на іпотечному договорі трьох виконавчих написів стосовно кожного співвласника квартири окремо (а.с. 23).

Відповідно до ст. Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені права та обовязки державних виконавців, а саме, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; дійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання; викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки; при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження; повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 18 Закону встановлені вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.04р. №20/5 врегульоване вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Пунктами 287, 288 розділу 32 Інструкції встановлено, що виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Зі змісту договору іпотеки, посвідченого 03.04.08р. приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу ОСОБА_10, та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №703, вбачається, що предметом іпотеки є двокімнатна квартира №92, розташована по АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вказана нерухомість передана задля забезпечення виконання всіх зобовязань одного із співвласників, - ОСОБА_2, встановлених умовами кредитного договору №30/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.04.08р. (а.с. 7-12).

З наведеного вище вбачається, що відповідальність за невиконання кредитних зобовязань у спірному випадку покладається на декількох боржників, - всіх співвласників предмету іпотеки.

Статтею 355 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 Кодексу).

Згідно до ст. 578 Кодексу майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Виходячи з комплексного аналізу норм чинного законодавства, які регламентують питання спільної часткової власності, в тому числі, і питання передачі майна, що перебуває у спільній частковій власності в заставу чи іпотеку, співвласник предмета іпотеки не несе відповідальність за виконання зобовязання, забезпеченого такою іпотекою, в цілому.

З наведеного вище вбачається, що кредитор на має права предявляти до співвласника предмета іпотеки, який знаходиться у спільній частковій власності, вимогу про виконання зобовязання в повному обсязі. Його вимога обмежується лише тією часткою в майні, що припадає на відповідного співвласника.

Як вбачається з матеріалів справи, частки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в предметі іпотеки, двокімнатній квартирі №92, розташованій по АДРЕСА_1, не виділені в натурі.

Отже, вказані особи несуть не солідарну відповідальність за виконання зобовязань, забезпечених предметом іпотеки, а лише часткову, в межах належних їм часток у праві спільної власності, та оскільки предмет іпотеки є неподільним майном (частки квартири не виділені в натурі), то виходячи з положень розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.04р. №20/5, виконавчий напис на договорі іпотеки двокімнатної квартири №92, розташованої по АДРЕСА_1, може бути вчинений лише на одному примірнику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач невірно розтлумачив зміст ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» і його вимога про необхідність зазначення у виконавчому написі стосовно солідарної відповідальності співвласників заставної квартири або ж оформлення стосовно кожного із них окремого виконавчого напису не відповідає чинному законодавству України.

Крім того, суд зазначає, що технічні ускладнення виконання не можуть обґрунтовувати правомірність дій відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова від 13.04.11р. старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Ружникової З.Ф. про відмову у відкритті виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. та вважає за необхідне зобовязати відповідача відкрити виконавче провадження для примусового виконання на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, - двокімнатну квартиру №92, розташовану по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням тих обставин, які судом визнані неправомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із заявами про відкриття виконавчого провадження 16.02.11р., 09.03.11р. та 04.04.11р., отримавши постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.02.11р., 16.03.11р., 13.04.11р. відповідно, позивач звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до Начальника Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим.

26.04.11р. позивачем отриманий лист від 15.04.11р. №1124/03 Начальника Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Капустіної О.Б., у якому було підтримано позицію державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_6 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

Після чого, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Враховуючи, що лист Начальника Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Капустіної О.Б. від 15.04.11р. №1124/03 був отриманий 26.04.11р., а позовна заява надійшла до суду 10.05.11р., суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду у строк, встановлений ст. 181 КАС України.

В судовому засіданні 21.07.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 26.07.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати неправомірною постанову від 13.04.11р. старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим Ружникової З.Ф. про відмову у відкритті виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р.

3.Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим відкрити виконавче провадження для примусового виконання на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчого напису, вчиненого 08.02.11р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки від 03.04.08р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, - двокімнатну квартиру №92, розташовану по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01033, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ЄДРПОУ 34047020) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.