Ухвала суду № 18949277, 06.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р.справа № 2а-0870/1130/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Мачихін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2011р. у справі № 2а-0870/1130/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» до про Запорізької митниці визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішення ,- ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»(далі по тексту позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці (далі по тексту відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД №112030000/2010/028601 від 12.11.2010р., №112030000/2010/028866 від 15.11.2010р., №112030000/2010/029244 від 18.11.2010р. та відмови у митному оформленні товару за вказаними ВМД за першим методом; визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці №112000006/2010/002337/2 від 15.11.2010р. про визначення митної вартості товару за шостим методом; про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці №112000006/2010/002343/2 від 16.11.2010р. про визначення митної вартості товару за шостим методом; про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці №112000006/2010/002381/2 від 19.11.2010р. про визначення митної вартості товару за третім методом.(т.1 а.с. 2-11). Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-0870/1130/11 (т.1 а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необгрунтовано були витребувані додаткові документи. 15.11.2010 та 16.11.2010 відповідачем безпідставно прийняті спірні рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, а 19.11.2010 відповідачем безпідставно прийняте спірне рішення про визначення митної вартості товару за третім (резервним) методом. Позивач вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом неправомірними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2011р. у справі № 2а-0870/1130/11 позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано Рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 15.11.2010 №112000006/2010/002337/2, від 16.11.2010 № 112000006/2010/002343/2; від 19.11.2010 № 112000006/2010/002381/2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.(суддя Малиш Н.І.) (т 1. а.с. 248-252).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги в частині визнання протиправними та скасуванню рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття спірних рішень щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом. Також, Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні, а прийняла рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення.

Відповідач Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу (т.2 а.с. 5-11), в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.03.2011р. в частині визнання протиправними та скасуванні рішень про визначення митної вартості товарів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, Запорізька митниця не порушила жодного законодавчого акту і визначила митну вартість у всіх випадках у відповідності з законодавством України.

05 жовтня 2011р. на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від представника позивача за вх.. №184831\11 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд залишити апеляційну скаргу Запорізької митниці без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі №2а-0870/1130/11 без змін.

В підготовчій частині судового розгляду від представника позивача було заявлено клопотання про заміну сторони в зв»язку зі зміною назви підприємства, а саме Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»на Публічне акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна».

Винісши на розгляд зазначене клопотання, з урахуванням думки представника відповідача, вивчивши надані документи, колегія суддів прийшла до висновку про можливість задоволення клопотання та допуск до участі в справі в якості позивача по даній адміністративній справі Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна».

Представник відповідача посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість зазначених вимог, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні, заслухавши представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач по справі, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, був зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради 15 квітня 1994р.

Відповідач Запорізька митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Як встановлено матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (ідентифікаційний код 00186536) (Покупець) 11.02.2008 року і «INTERCOMMODITIES SA»(Продавець) було укладено контракт №0403083434, за яким продавець зобовязаний поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DDU Запоріжжя.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу 12.11.2010 була подана вантажна митна декларація №112030000/2010/028601, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД №112030000/2010/020602 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 0,00 грн. ввізного мита та 825 727 грн. 59 коп. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів»декларації.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи:

-зовнішньоекономічний договір №0403083434 від 11.02.2008,

- специфікація №120 від 29.10.2010, інвойс/рахунок №N1-10-075.2 від 29.10.2010, сертифікати якості,

-лист №121-810 від 10.11.2010,

-комерційна пропозиція №0217 від 20.10.2010, СМЯ №100752,

-рахунок №1000.СІ.10809410,

-контракт №235-10-18204-S та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: Сертифікат про походження товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; копію вантажної митної декларації країни відправлення.

15.11.2010 позивачем на зворотному боці ф. ДМВ-1 надано роз'яснення стосовно витребуваних додаткових документів.

15.11.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/028885/ за шостим (резервним) методом. Того ж дня, тобто 15.11.2010р. Позивачем по даній адміністративній справі було подано нову митну декларацію №112030000/2010/028885, яку було прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2010/028885 склали 0,00 грн. ввізного мита та 973 449 грн. 97 коп. ПДВ.

Також, для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу 15.11.2010 була подана вантажна митна декларація №112030000/2010/028866, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД №112030000/2010/028866 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 0,00 грн. ввізного мита та 826 695 грн. 49 коп. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів»зазначеної декларації.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №0403083434 від 11.02.2008, специфікація №119 від 18.10.2010, інвойс/рахунок №N1-10-074 від 26.10.2010, сертифікат якості, лист №121-802 від 08.11.2010, лист № 0217 від 20.10.2010, рахунок №141222, контракт №S 103848, CMR №29102010, реліз №904126 та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

-сертифікат про походження товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження

згідно із законодавством;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення;

-декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.

16.11.2010 позивачем на зворотному боці ф. ДМВ-1 надано роз'яснення стосовно витребуваних додаткових документів.

16.11.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/002343/2 за шостим (резервним) методом.

Позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/028972 від 16.11.2010, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2010/028972 склали 0,00 грн. ввізного мита та 860 744 грн. 75 коп. ПДВ.

Листами № 111/КС-148 від 17.11.2010 та № 111/КС-162 від 03.12.2010 ВАТ «Дніпроспецсталь»звернулось до Запорізької Митниці з питанням щодо правомірності визначення митної вартості при оформленні ВМД № 112030000/2010/028972 від 16.11.2010 та прийнятті відповідачем Рішення від 16.11.2010 №112000006/2010/002343 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом. До листа було надано повний перелік документів, необхідний для підтвердження визначення митної вартості товару за 1 методом.

Згідно наданої суду ксерокопії листа № 11/2-10.16/16662 від 22.12.2010р. Запорізька митниця надала відповідь, що проведення митного оформлення вказаного товару за першим методом на підставі наданих документів можливе, за умови надання документів підтверджуючих факт оплати отриманого товару.

Встановлено, що специфікацією № 119 від 18.10.2010р., яка є невід'ємною частиною контракту № 0403083434 від 11.02.2008, передбачені умови оплати : «відстрочка 30 днів від дати релізу».

Судом встановлено, що вподальшому за отриманий товар згідно інвойс/рахунком № N1-10-074 від 26.10.2010р, а також за інвойс/рахунком № N1-10-075.2 від 29.10.2010р., та № N1-10-077 від 03.11.2010р. було сплачено в повному обсязі.

18.11.2010р. для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем по даній адміністративній справі до митного органу була подана вантажна митна декларація №112030000/2010/029244, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД №112030000/2010/029244 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 0,00 грн. ввізного мита та 857 163,52 грн. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів»декларації.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №0403083434 від 11.02.2008, специфікацію № 123 від 02.11.2010р., інвойс/рахунок № N1-10-077 від 03.11.2010, сертифікати якості, лист №121-812 від 10.11.2010р., CMR № 2010511, та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД- 6).

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця;

-відповідна бухгалтерська документація;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення;

-сертифікат про походження товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в той же день позивачем частково надані документи, а саме: договір з третіми особами від 26.10.2010 № 810-53818-120, рахунок № 81977 від 01.11.2010, декларація ТІ № 10NL5665101С922D68 від 03.11.2010, комерційна пропозиція № 0217 від 20.10.2010.

16.11.2010 позивачем на зворотному боці ф. ДМВ-1 надано роз'яснення стосовно витребуваних додаткових документів про те, що:

-банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за нікель по ціні, що зазначена в рахунку фактурі, на момент декларування не надавалось, оскільки оплата має бути здійснена впродовж 60 днів з моменту поставки матеріалу;

-сертифікат про походження товару не надавався за умов того, що це не передбачено контрактом;

-висновки про якісні характеристики приведені в сертифікаті якості, який був наданий на момент декларування;

-серед інформації біржових організацій про вартість товару були надані котировки Лондонської Біржі Металів;

19.11.2010 р. митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/002381/2 за третім методом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по даній адміністративній справі подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/029371 від 19.11.2010, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112030000/2010/029371 склали 0,00грн. ввізного мита та 946 222 грн.74 коп. ПДВ.

Як встановлено у судовому засіданні задекларований позивачем товар оформлений митницею та пропущений у вільний обіг.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника. Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідні листи з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим та третім методами також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з позовною заявою, позивачем по справі сплачено кошти за придбаний товар по контракту.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія судів вважає недоведеним факт правомірності прийняття Запорізькою митницею рішень від 15.11.2010 №112000006/2010/002337/2 та від 16.11.2010 №112000006/2010/002343/2 щодо визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, а також від 19.11.2010 №112000006/2010/002381/2 щодо визначення митної вартості товарів за третім методом.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій №112030000/2010/02861, №112030000/2010/028866 та №112030000/2010/029244 та відмови у митному оформленні товару за першим методом, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні товару, а лише прийняла рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач по даній адміністративній справі погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення. На час розгляду судом першої інстанції даної адміністративної справи, товар в митному відношенні був оформлений та пропущений Запорізькою митницею у вільний обіг.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, в цій частині, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 13 жовтня 2010р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196, 198,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі №2а-0870\1130\11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 27 жовтня 2011р.

Головуючий:В.В. Мельник

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна