Постанова № 18949114, 26.10.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р.

11 год.05 хв.Справа № 2-а-2916/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представників позивача - Морева І.В., ОСОБА_2,

представника відповідача - Бублика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго"

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.02.2011р. №№ 0000832301, 0000862301, 0000151702, якими позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток на 288496 грн., у тому числі за основним платежем на 230797,0 грн., з податку на додану вартість на 998604,0 грн., у тому числі за основним платежем на 798883,0 грн. та з податку з доходів найманих працівників на 4725,69 грн., у тому числі за основним платежем на 3780,55 грн.

Представники позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначили, що податкове повідомлення-рішення № 0000862301 оскаржується в частині визначення зобовязання по ПДВ, що нараховане у звязку із визнанням безтоварними операцій із ТОВ «Паіс», оскільки товар (брус) був реально поставлений продавцем, за результатами операції були виписані податкові накладні та сформований податковий кредит. Податкове повідомлення-рішення №0000151702 оскаржується в частині визначення зобовязання по податку з доходів найманих працівників, що нараховане у звязку із неутриманням податку із стягнутой за рішенням суду заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_4 Оскільки виплата заробітної плати ОСОБА_4 здійснювалась державним виконавцем в рамках примусового виконання рішення суду та проводилась шляхом безспірного списання коштів із рахунку на підставі вимоги, у позивача була відсутня можливість утримати із стягнутої заробітної плати суму податку. Податкове повідомлення-рішення № 0000832301 оскаржується в частині визначення зобовязання з податку на прибуток, що нараховане у звязку із визнанням безтоварними операцій із ТОВ «Паіс» з підстав зазначених вище, а також у звязку із невключенням до валового доходу безповоротної фінансової допомоги. Оскільки, на думку позивача, строк позовної давності щодо стягнення зазначених сум ще не сплив.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що податковим органом під час проведення перевірки встановлені порушення позивачем податкового законодавства під час ведення господарської діяльності, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, податковим органом зясовано, що у позивача наявна прострочена кредиторська заборгованість, яка повинна бути включена до валових доходів, також відповідачем не встановлено реальності поставки товару контрагентом ТОВ «Паіс», що призвело до зменшення валових витрат на суму поставки та виключення суми ПДВ за цією операцією із податкового кредиту. Крім цього позивачем була виплачена заробітна плата працівнику ОСОБА_4 без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 08.02.2011р. № 108/230-24951326 (далі - акт №108).

За актом №108 на збільшення зобовязань з податку на прибуток вплинули виявлені порушення податкового законодавства, за наслідками яких відповідачем збільшено валовий дохід на 949188,0 грн. та зменшено задекларовані валові витрати на 35482,0 грн.

Задекларовані валові доходи позивача збільшено внаслідок виявлення під час перевірки наступних порушень податкового законодавства.

В порушення пп.1.2.5 п.1.2 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) до складу валових доходів не включена безповоротна фінансова допомога на загальну суму 230142,72 грн. у звязку з несплатою та закінченням строку позовної давності щодо стягнення по зобовязанням позивача перед ТОВ «Терем-плюс», ЗАТ «УВТК», УГМК, ФО ОСОБА_5, ФО ОСОБА_6, Херсонська обласна служба Держінвест, ФО ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, СПД ОСОБА_21, ПП ОСОБА_9, ПП «Лукойл-Україна», ПП ОСОБА_10, Новокаховське МРЕВ ДАІ, ТОВ «Наяна», ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, КП «Октагон», ТОВ «Партнер», РП УКД Херсонської області, ПП ОСОБА_13, ЗАТ «СБУ Херсонспецбуд», ВАТ «БМУ-8», ТОВ «АМС», ТОВ «Апекс», ТОВ «Буд майстер», ПП ОСОБА_14, ТОВ «Галит», ПП ОСОБА_15 ФО ОСОБА_16, ПП ОСОБА_17, НВКП ЗРЦП «Інтелект-Захід»..

Позивач, просячи скасувати спірне податкове повідомлення - рішення про збільшення зобовязань з податку на прибуток вважає, що по даному порушенню відповідач неправомірно застосував строки позовної давності по зазначеним вище контрагентам тому, що відповідно до ч.3 п.4 ст.267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тобто, на думку позивача, позовна давність застосовується лише судом при розгляді справи і лише на підставі заяви сторони і ця обставина є підставою для відмови в позові в звязку із спливом строку позовної давності.

Суд вважає думку позивача по зазначеному питанню помилковою із наступних підстав.

Відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону№334/94-ВР валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді,

За п 1.22. ст.1 Закону №334/94-ВР фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Відповідно за пп..1.22.1. п.1.22. ст.1 цього ж закону безповоротна фінансова допомога - це: …сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Таким чином спеціальний закон про оподаткування прибутку підприємств передбачає віднесення до складу валових доходів у вигляді фінансової допомоги - суму заборгованості постачальникам товарів (робіт, послуг), яка залишилась непогашеною після закінчення строків позовної давності. Для збільшення валових доходів додаткового рішення суду не потребується. Таким чином відповідач правомірно збільшив валові доходи позивача на суму безповоротної фінансової допомоги отриманої у звязку з несплатою заборгованості постачальникам послуг на загальну суму 230142,72 грн.

Відповідно до акту перевірки №108 відповідачем валові доходи позивача також збільшено на 719045,0 грн. у звязку з віднесенням до їх складу безповоротної фінансової допомоги, отриманої позивачем у вигляді безнадійної заборгованості на адресу ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19 та ТОВ «Алюм-пласт-строй».

За даними відповідача ФОП ОСОБА_22 (борг 447657,0 грн. грн.) ліквідовано (закрито) 02.02.2010р. у звязку із смертю.

Перед ФОП ОСОБА_18 (борг 253656 грн.) заборгованість виникла 01.07.2008р., 29.12.2008р. до ЄДР внесено рішення суду про припинення підприємницької діяльності.

ФОП ОСОБА_19( борг 142242,0 грн.), дата виникнення боргу 05.08.2008р., звітність з моменту реєстрації до ДПІ не надавалась. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.08.2008р. у справі № 12/168-АП-08 підприємницька діяльність ПП Лисенко припинена.

ТОВ «Алюм-Пласт-строй» (борг 3490,0 грн.) діяльність припинена в 18.11. 2010 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що між ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_19 (цеденти) та фізичною особою ОСОБА_20 (цесіонарій) укладені договори уступки права вимоги 21.10.2009р. та 09.08.2008р. Щодо решти кредиторів ФОП ОСОБА_18 та ТОВ «Алюм-пласт-строй» позивач не може спростувати позицію ДПІ.

Відповідач, заперечуючи пояснення позивача, зазначив, що у випадку переуступки права вимоги, заборгованість по первісному кредитору у бухгалтерському обліку закривається, а по новому кредитору - відкривається. У бухгалтерському обліку позивача така операція відображена не була.

Крім того, під час проведення перевірки на запит ревізорів позивачем був наданий перелік кредиторів, із зазначенням суми боргу та дати її виникнення, до якого внесені ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, проте даний перелік не містить інформації про наявність заборгованості позивача перед ОСОБА_20 Наданий перелік підписаний головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Також представник відповідача суду повідомив, що під час проведення перевірки договори переуступки вимоги не були надані ревізорам, незважаючи на те, що сторінка 47 акту перевірки містить підписи директора позивача ОСОБА_20 та головного бухгалтера ОСОБА_2 про те, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені у акті перевірки факти) за період, що перевіряється відсутні.

Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Договори переуступки вимоги не були надані ревізорам під час перевірки, а також не були надіслані податковому органу після її закінчення, що підтвердили представники позивача у судовому засіданні, а тому суд вважає правомірними дії ДПІ у м. Нова Каховка щодо збільшення валових доходів позивача на спірну суму.

За актом перевірки №108 позивачеві також зменшено задекларовані валові витрати на 35482,0 грн., а також зменшено податковий кредит на 7096,42 за наслідками перевірки результатів господарських відносин позивача з ТОВ «Паіс».

Зменшення податкового кредиту призвело до визначення зобовязання із податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням - рішенням від 22.02.2011р. № 0000862301.

За актом перевірки №108 податковий кредит позивача загалом зменшено на 14444,0 грн. у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, не підтвердженого належним чином складеними податковими накладними на загальну суму 7348,0 грн. та ПДВ, сплаченого постачальникові ТОВ «Паїс» у сумі 7096,42 грн.

Позивач оскаржує лише визначення зобовязання із ПДВ за операціями із ТОВ «Паїс».

Відповідач зазначає, що позивач протягом вересня-листопада придбавав товари у ТОВ «Паіс» на загальну суму 42578,5 грн., у тому числі ПДВ 7096,42 грн. Придбання товару підтверджено звичайними накладними та податковими накладними. Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковому порядку на всю суму поставки. Під час проведення перевірки позивачем не підтверджено перевезення матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Паіс» належним чином складеними товарно-транспортними накладними і тому позивач вважає, що факт придбання не підтверджено належними документами. Крім того відповідач зазначає, що під час проведення перевірки ТОВ «Паіс» не встановлено реального здійснення поставок в адресу позивача, підприємство-постачальник у ДПІ не звітує, та знаходиться у стадії ліквідації, за місцем реєстрації відсутнє.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що ТОВ «Паіс» поставило позивачу деревяний брус та дошки. Письмовий договір між сторонами не укладався. Яким чином здійснювалась поставка, пояснити не можуть, підтверджуючі документи щодо перевезення або розвантаження товару - відсутні.

При перевірці Позивачем не надано податковому органу належного доказу, який би підтвердив поставку товару від ТОВ „Паіс" (транспортної, товарно-супровідної документації та інших документів, які ідентифікують зазначений товар, відсутні документи, які б свідчили про залучення сторонніх організацій до перевезення вантажу), крім виписаних видаткових та податкових накладних.

При цьому, слід враховувати, що наявність первинних бухгалтерських документів, складених із дотриманням вимог п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704) та податкових накладних, складених із дотриманням вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не є безумовним підтвердженням реальності здійснення задокументованих операцій.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару (надавачем послуг) та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару (послуг) з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, зберігання, транспортування тощо.

Представник позивача повідомив, що угода між позивачем та ТОВ „Паіс" щодо поставки будівельних матеріалів укладена усно. Контрагент ТОВ „Паіс" знаходиться у м. Миколаєві. Поставка брусу та дошки (за інформацією працівників позивача, наданою під час проведення перевірки) здійснювалася продавцем автотранспортом. Звідки поставлявся товар та ким саме позивач не знає. Відсутні також супровідні документи на вантаж: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати якості. Продавцем лише була надана накладна, виписані податкові накладні.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З огляду матеріалів податкової звітності, наданої до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, у ТОВ „Паіс" відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, складські приміщення для здійснення торгівлі будівельними матеріалами, що унеможливлює здійснення основного виду діяльності, задекларованого платником.

Отже, беручи до уваги обсяг поставки товару, віддаленість контрагента від обумовленого місця поставки, відсутність у постачальника умов для здійснення господарської діяльності, відсутність первинних документів про поставку товару, необхідно дійти до висновку, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту та валових витрат відповідні суми.

Крім цього в акті перевірки № 108 вказано на порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (далі Закон № 889-ІV), що призвело до визначення зобовязання із цього податку у податковому повідомленні - рішенні від 22.02.2011р. № 0000151702.

Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення зобовязання із податку з доходів найманих працівників за виплачену заробітну плату ОСОБА_4

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-2083/09, виданого Дніпровським районним судом, Відділом ДВС Новокаховського МУЮ 08.12.2009р. відкрито виконавче провадження по виконанню заочного рішення суду, яким стягнуто із ТОВ «Південенерго» на користь ОСОБА_4 6300,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

24 грудня 2009р. державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів на розрахункових рахунках позивача.

Кошти із розрахункового рахунку позивача у філії ПАТ «Кредитпромбанк» у м. Херсоні були списані 05.02.2010р. на підставі платіжної вимоги № 57 від 02.02.2010р., у якій зазначено стягувача ВДВС Новокаховського МУЮ.

Відповідач вважає, що позивач, будучи податковим агентом, не утримав та не перерахував до бюджету належний до сплати податок з доходів фізичних осіб із коштів, виплачених ОСОБА_4

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки у судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що заробітна плата на користь ОСОБА_4 була списана із розрахункового рахунку підприємства у примусовому порядку, тобто позивач не нараховував та не виплачував заробітну плату працівнику ОСОБА_4, а відтак у підприємства відсутній обовязок по нарахуванню податку та відповідальність за невчинення таких дій.

Таким чином, суд приходить до висновку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011р. № 0000151702 в частині визначення зобов'язання із податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 1580,69 грн., за штрафними санкціями - 395,17 грн.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області від 22.02.2011р. № 0000151702 в частині визначення зобов'язання із податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 1580,69 грн., за штрафними санкціями - 395,17 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 жовтня 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1