Постанова № 18948980, 10.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2011 р. № 2-а- 7118/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Бабаєв А.І.

при секретарі судового засідання Свіргун О.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 (доручення № 171/10/10-012 від 10.01.2011 року)

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 1050 від 16.05.2011 року)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до публічного акціонерного товариства "СТОМА" про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "СТОМА" в якому просить суд зобов'язати публічне акціонерне товариство "СТОМА" здійснити коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість у результаті застосування звичайних цін на загальну суму 44 412,68 грн., у тому числі: зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 18 789,98 грн. та зменшення розміру від'ємного значення на суму 25 622,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог інспекція зазначила, що ПАТ "СТОМА" порушено пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме завищено податковий кредит звітного періоду, виходячи із договірної вартості товарів, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари у сумі 85409,0 грн., у тому числі по періодах:

- жовтень 2010 року на суму 42704,50 грн.;

- листопад 2010 року на суму 42704,50 грн.

Враховуючи коефіцієнт перерозподілу податкового кредиту, перевркою встановлено завищення податкового кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 44 412,68 грн., у тому числі по періодах:

- жовтень 2010 року на суму 18789,98 грн.;

- листопад 2010 року на суму 25622,70 грн.

В судове засідання представник позивача прибула, позов підтримала та просила задовольнити позов.

Відповідач, публічне акціонерне товариство "СТОМА" проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що правомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку сплачені за правовідносинами з ТОВ "Спецфарм плюс". Також, товариство зазначило, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові не має повноважень на визначення рівня звичайних цін.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову у задоволені позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "СТОМА" пройшло державну реєстрацію та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.12.1993 року. Перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові та зареєстроване платником ПДВ.

Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові було проведено позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість акціонерного товариства "Стома" (код ЄДРПОУ 00481318) з питання правомірності декларування відшкодування ПДВ за листопад 2010 року.

За результатом перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові було складено Акт "Про результати позапланової невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість акціонерного товариства "СТОМА" (код ЄДРПОУ 00481318) з питання правомірності декларування відшкодування ПДВ за листопад 2010 року" № 878/44-016/00481318 від 30.03.2011 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки АТ "СТОМА" порушило:

- п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7 ст. 7 абз. "а" п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 р. на суму 406059,0 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010 року у сумі 25622,70 грн.

На підставі висновків Акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000060844 від 30.03.2011 року, яким ПАТ "СТОМА" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 18789,98 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000050844 від 30.03.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 25622,70 грн.

ПАТ "СТОМА" було оскаржено податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області.

Рішенням ДПА у Харківській області № 1768/10/25-103 від 20.04.2011 року скаргу ПАТ "СТОМА" було залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення були визначені такими, що відкликані. Зазначеним рішенням ДПА у Харківській області зобов'язало СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові звернутись до суду з позовом про зменшення розміру від'ємного значення та заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові просить суд зобов'язати ПАТ "СТОМА" здійснити коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість у результаті застосування звичайних цін на загальну суму 44 412,68 грн., у тому числі: зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 18 789,98 грн. та зменшення розміру від'ємного значення на суму 25 622,79 грн., що виникли за правовідносинами відповідача з ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС".

Так, ПАТ "СТОМА" було укладено з ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" договір постачання № ДГ-9000072 від 01.02.2009 року. За договором ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" поставило ПАТ "СТОМА" в перевіряємий період клапани аерозольні на суму 926454,00 грн. в тому числі ПДВ 154409,00 грн. Суми податку на додану вартість сплачені відповідачем ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" в ціні придбаних товарів були включені відповідачем до відповідного податкового періоду.

Позивач не ставить під сумнів реальність укладання та виконання договору постачання.

Позовні вимоги СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові обґрунтовує застосуванням до правовідносин відповідача з ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" звичайних цін.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 334) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, застосування звичайної ціни товару та донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється виключно у випадках та порядку встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в позові не зазначила підстав для визначення та застосування рівня звичайних цін, встановлених зазначеними Законами України.

Також, позивачем не направлявся до відповідного уповноваженого державного органу запит щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації клапанів аерозольних на внутрішньому ринку України. Позивачем за звичайну ціну самостійно визначено вартість клапанів аерозольних по ВМД за якими ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" ввозило на територію України зазначені товари. Разом з тим, відповідач придбав клапани аерозольні у ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" за ціною вищою ніж ТОВ "СПЕЦФАРМ ПЛЮС" придбало зазначений товар у "KOH-I-NOOR" (виробника товарів).

Також, суд зазначає, що відповідно п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Позивачем при проведенні перевірки ПАТ "СТОМА" не надавався обов'язковий запит щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що позивачем під час визначення рівня звичайних цін не дотримані вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до публічного акціонерного товариства "СТОМА" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2011 року.