Постанова № 18947846, 17.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року 17:17 Справа № 2а-0870/7530/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаксименко Л.Я.

при секретарі судового засіданняПриймаку Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про:визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

за участю представників

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 18-132 від 22.04.2011;

ОСОБА_2, довіреність № 18-144 від 26.04.2011;

ОСОБА_3, довіреність № 18-161 від 26.04.2011

від відповідача:ОСОБА_4, довіреність від 10.01.2011;

ОСОБА_5, довіреність від 04.10.2011;

ОСОБА_6, довіреність від 22.06.2011

від прокуратури:не зявився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001360808 від 05 вересня 2011 року, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886,00 грн. та № 0001350808 від 05 вересня 2011 року, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286722,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що у червні 2011 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів» було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) декларацію з ПДВ за травень 2011 року в якій визначило суму податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 20806875 грн. Згідно з даними декларації підприємством за травень 2011 року здійснювалось придбання продукції для потреб власної господарської діяльності, у звязку із чим у податковій декларації було відображено податковий кредит з ПДВ у сумі 22143762,00 грн. Стверджує, що товариство, керуючись положеннями п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість які були сплачені у звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, а також визначило податкові зобовязання з ПДВ та відповідно правомірно заявило до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ відповідну суму, яка була сплачена постачальниками товарів (послуг) придбаних для цілей використання в межах господарської діяльності. Частина витрат, а саме на суму 39824483,41 грн., яка згідно з актом перевірки була визнана такою, що не повязана із господарською діяльністю, за своїм змістом, природою та метою здійснення не відрізняється від решти витрат, які були понесені ПАТ «Запорізький завод феросплавів» у травні 2011 року та без здійснення вказаних витрат товариство не мало б можливості виробити відповідну кількість продукції, реалізувати її та отримати дохід. Вказує, що чинне законодавство не передбачає можливості визначення податкових зобовязань платника чи зменшення податкового кредиту з ПДВ за результатами порівняння даних про собівартість продукції та суми отриманого доходу. На думку позивача, в разі наявності сумнівів та визначених законом підстав, щодо того, що товар продається за ціною, яка не відповідає рівню звичайних цін, податковий орган має право визначити рівень звичайних цін та застосувати їх для визначення податкових зобовязань платника податків. Однак в даному випадку перевіркою не було встановлено та доведено, що продукція ПАТ «Запорізький завод феросплавів» продавалась за ціною, яка не відповідає рівню звичайних цін на таку продукцію. Стверджує, що товариство здійснює продаж своєї продукції за ціною, яка є звичайною та ринковою, а тому висновки про те, що операції з продажу продукції власного виробництва не відносяться до господарської діяльності та не були спрямовані на отримання доходу є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству і фактичним обставинам справи. Також вважає хибними посилання податкового органу в акті перевірки на положення ст. ст. 3, 19, 42, 142 ГК України, оскільки вказані норми не можуть застосовуватись для регулювання податкових правовідносин, і зокрема, перевірки правильності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

В письмових поясненнях від 11.10.2011 вх. № 38170 позивач також зазначає, що статтею 192 ПК України встановлені випадки в разі настання яких платник податку зобовязаний провести коригування суми податкового кредиту. Продаж продукції власного виробництва за ціною, яка відрізняється від собівартості такої продукції, до таких випадків не відноситься, а тому у ПАТ «Запорізький завод феросплавів» не було жодних підстав для коригування податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 року. Вказує, що Податковий кодекс України не повязує рівень звичайної ціни на продукцію з її собівартістю, а тому висновки відповідача про те, що товариством було завищено суму дозволеного податкового кредиту не підтверджується документально. Крім того, посилаючись на позицію Вищого адміністративного суду, викладену у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, позивач звертає увагу на те, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

В судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 29.09.2011 вх. № 36366 посилається на те, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування відємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2011 року. Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» у травні 2011 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 97678432,09 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 137502915,50 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого підприємством отримано збиток від реалізації вищепереліченої готової (основної) продукції в сумі 39824483,41 грн. Таким чином, податковий орган вважає, що в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, позивачем завищено суму дозволеного податкового кредиту за травень 2011 року по операціям з придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів та послуг, які не використано в оподатковуваних операціях в межах здійснення господарської діяльності платника податків. Тобто завищення податкового кредиту сталося внаслідок реалізації готової продукції за цінами нижче собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції. Посилаючись на положення ст. ст. 198 та 200 ПК України відповідач вважає, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків нараховані (сплачені) у звязку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу, а отже формування податкового кредиту безпосередньо повязано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу. Натомість стверджує, що позивачем при придбані складових для виготовлення власної продукції було сплачено сум податків більше, ніж їх отримано в результаті подальшої реалізації вже готової продукції. В своїх запереченнях податковий орган зауважує, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не має суперечностей взагалі щодо ціни продажу та зазначає, що спір точиться лише навколо правомірності формування податкового кредиту, адже висновки перевірки свідчать про те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може здійснюватись за рахунок отримання бюджетного відшкодування. Посилання позивача на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 вважає безпідставним, оскільки вказаний лист стосується лише вирішення тих спорів, предметом дослідження яких є операції з придбання товарів, які фактично не були поставлені, або не могли бути поставлені за наявності певного переліку умов. Стверджує, що у даному випадку, підтвердження податкового кредиту не ставиться під сумнів. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

Згідно повідомлення від 12.10.2011 вих. № 05/1-2575-11 до часті у справі вступила прокуратура Запорізької області. Однак, клопотанням від 17.10.2011 прокуратура просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника, у звязку із зайнятістю в інших судових засіданнях. Письмових пояснень щодо заявленого позову суду надано не було.

В судовому засіданні 17.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

18 серпня 2011 року на підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. п. 200.11 ст. 200 ПК України СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання достовірності нарахування відємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 1336886 грн. та розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року у сумі 9967752 грн., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2011 року, про що складено акт № 193/08-08/00186542.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 за № 197/18935, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму 1336886 грн. та завищено заявлену за травень 2011 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 5286722 грн.

05 вересня 2011 року, на підставі акту перевірки № 193/08-08/00186542 від 18.08.2011, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесені податкові повідомлення-рішення № 0001360808, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886,00 грн. та № 0001350808, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286722,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Запорізький завод феросплавів» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Запорізький завод феросплавів» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В акті перевірки № 193/08-08/00186542 від 18.08.2011 зазначено, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» в травні 2011 року було реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 97 678 432,09 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 137 502 915,50 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого товариством отримано збиток від реалізації вищепереліченої готової (основної) продукції у сумі 39 824 483,41 грн.

На думку податкового органу, підприємство таким чином за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче ціни її собівартості, що в свою чергу свідчить про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету, наданим Податковим кодексом України. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки може бути досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів за травень 2011р.: відомості оборотного балансу. журпал-ордеру № 6, первинних документів до нього, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних, договорів, журналу- ордеру по рахунку 36, актів прийому - здачі товару по контрактам, рахунків покупцям, встановлено реалізацію ПАТ «Запорізький завод феросплавів» за цінами, що є нижчими, ніж собівартість виготовленої продукції, і як наслідок, здійснення збиткових операцій в травні 2011 року на загальну суму 33118 040,40 грн. За даними розділу ІІ «Елементи операційних витрат», складеного ПАТ «Запорізький завод феросплавів» Звіту про фінансові результати за ІІ квартал 2011 року при загальному розмірі операційних витрат у звітному кварталі у сумі 1071660 тис. грн. матеріальні затрати дорівнюють 891197 тис. грн., що складає 83,16 % від загальної суми. Відповідно зазначеного, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період травень 2011 року становить 33 118 040,40 грн. без ПДВ (39 824 483,41*83,16).

Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартості, становить у травні 2011 року 6 623 608,08 грн. (33 118 040,40 *20%);

Таким чином, в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Податковий орган вважає, що метою здійснення збиткових операцій є отримання суми бюджетного відшкодування у спосіб, що не узгоджується з вищенаведеними приписами податкового законодавства, тобто без наміру настання юридично значимих дій.

У звязку із цим податковий орган прийшов до висновку, що позивач в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 ПАТ «Запорізький завод феросплавів» завищив суму дозволеного податкового кредиту за травень 2011 року на загальну суму 6623608 грн. по операціям з придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в акті перевірки № 193/08-08/00186542 від 18.08.2011, основними постачальниками товаро-матеріальних цінностей ПАТ «Запорізький завод феросплавів» на митній території України у травні 2011 року були: ВАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі договору № 3 від 01.04.1999 на поставку електроенергії; ТОВ «Інтертрейдінг груп С.А.» на підставі договору поставки № 269 від 05.04.2011 щодо поставки коксохімічної та вугільної продукції; ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі договору № Т 528/05 від 31.03.2011 щодо поставки марганецьвмісткої продукції; ТОВ «МТК» на підставі договору комісії № 450 на трансопртно-експедиційне обслуговування вантажів від 29.05.2009; та основним постачальником-нерезидентом у травні 2011 року була фірма CHEMSTAR PRODUCTS LLC на підставі контракту купівлі-продажу № 251010Z від 25.10.2010, контракту купівлі-продажу № 081110Z від 08.11.2010, контракту купівлі-продажу № 221110Z від 22.11.2010.

Судом, на підставі долучених до справи доказів встановлено, що придбання ПАТ «Запорізький завод феросплавів» товарів у контрагентів здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів у розмірі 17524927 грн., з яких у травні 2011 року позивачем сплачено суму ПДВ на користь постачальників товарів в розмірі 12918103,75 грн., в т.ч. при постачанні енергоносіїв в сумі 10184649,94 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень; на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України в сумі 4600537,24 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та ВМД з відміткою «Сплачено» Запорізької митниці.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «Запорізький завод феросплавів» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту травня 2011 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Також, в судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що будь-яких претензій щодо документального підтвердження ПАТ «Запорізький завод феросплавів» податкового кредиту травня 2011 року не мають.

В свою чергу, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в акті перевірки, не погоджуючись із розміром задекларованого позивачем у травні 2011 року податкового кредиту в сумі 6623608,08 грн. посилається на те, що саме вказана сума податку на додану вартість в подальшому не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавів». Свою незгоду податковий орган обґрунтовує посиланням на положення п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Так, п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, Податковий кодекс України ставить дві вимоги та визначає, що таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Сама конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише самої «мети» (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. І це не випадково, оскільки кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у звязку із зміною обставин діяльності, конюнктури ринку тощо, законодавець надає можливість в подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит (п. 198.5 ст. 198 ПК України).

Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт).

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

В свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України та передбачає, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, якщо узагальнити положення п. 185.1 ст. 185 та п. п. 14.1.36п. 14.1 ст. 14 ПК України то можна дійти висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях» передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

При цьому п. п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд звертає увагу на те, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Посилання представників відповідача на наказ Мінфіну від 31.03.1999 № 87 Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, де надано визначення поняття «Дохід» суд до уваги не приймає оскільки згідно п. 2 наказу, норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Тобто, таке визначення надано для цілей бухгалтерського обліку, який істотно відрізняється від податкового обліку.

У звязку із цим, п. 5.2 ст. 5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

В даному випадку, позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина (агломерат, марганцева руда, кокс тощо) для виробництва власної феросплавної продукції, з метою подальшої реалізації такої феросплавної продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.

Твердження податкового органу про те, що формування податкового кредиту безпосередньо повязано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу суд вважає не зовсім вірним, оскільки вимоги ПК України говорять лише про проте, що придбання товарів, здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка в свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і обєктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операцію з продажу товариством феросплавної продукції за ціною нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що п. 198.3 ст. 198 ПК України чітко визначається, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін і відповідно будь-якої привязки щодо собівартості виробленої продукції не містить.

В той же час суд не приймає до уваги доводи позивача щодо рівня «звичайних цін», оскільки як вбачається із письмових пояснень відповідача податковий орган не має претензій до товариства щодо ціни продажу. Як зазначили представники відповідача в судових засіданнях спір точиться навколо правомірності формування податкового кредиту.

Говорячи про безпідставність формування ПАТ «Запорізький завод феросплавів» податкового кредиту травня 2011 року в сумі 6623608,08 грн. податковий орган виходить з того, що вартість реалізації феросплавної продукції травня 2011 року була нижчою за собівартість такої продукції, а тому підприємство завідомо працювало збитково.

Однак, посилання СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на збиткову діяльність ПАТ «Запорізький завод феросплавів» не відповідають дійсності. Так, згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік ПАТ «Запорізький завод феросплавів» задекларувало прибуток, що підлягає оподаткуванню в розмірі 27117843 грн. (рядок 11 декларації) та нараховано суму податку на прибуток в розмірі 6779461 грн. (рядок 12 декларації). За наслідками І кварталу 2011 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів» задекларувало прибуток, що підлягає оподаткуванню в розмірі 2000 грн. (рядок 11 декларації) та нараховано суму податку на прибуток в розмірі 500 грн. (рядок 12 декларації). За наслідками ІІ кварталу 2011 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів» задекларувало нульове значення з податку на прибуток, але зокрема прибуток від реалізації продукції .

Тобто, говорячи про збитковість, податковий орган знову ж таки звертається до показників фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності дійсно виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що спір йде навколо нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності.

Крім того, заступник головного бухгалтера в судовому засіданні повідомила, що ситуація із збитковістю підприємства (по фінансовій звітності) виникла у звязку із тим, що станом на січень місяць 2011 року у підприємства зявилась проблема з орендою електричної підстанції, на якій підприємство користувалось пільговим електропостачанням. Враховуючи те, що пройшло збільшення вартості електричної енергії, відповідно підприємству стало не вигідно виробляти таку продукцію, а тому керівництвом прийнято рішення про зменшення обсягів виробництва, але без скорочення кількості працюючих. Таким чином, на фактично зменшену кількість виробленої продукції постійні витрати не змінились, що звичайно призвело до отримання підприємством збитків згідно фінансової звітності. Отже, така ситуація не є постійною, а носить тимчасовий характер і як пояснили представники позивача на підприємстві вже проведені скорочення штатів робітників.

Також, суд не погоджуючись із самою суттю виявленого податковим органом порушення при формуванні позивачем податкового кредиту у травні 2011 року, вважає за необхідне зупинитися на розрахунку податковим органом суми такого завищення.

Так, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в акті перевірки зазначила, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» реалізувало продукцію покупцям за цінами, що є нижчими ніж собівартість виготовленої продукції, і як наслідок допустила здійснення збиткових операцій у травні 2011 року на загальну суму 33118040,40 грн.

В подальшому розрахунку, податковий орган бере показники Операційних витрат (їх матеріальну складову) із Звіту про фінансові результати позивача за ІІ квартал 2011 року (при тому, що розраховується сума завищення податкового кредиту лише за один місяць травень, а не за квартал в цілому) та вираховує процентне співвідношення матеріальних затрат до операційних затрат, що складає 83,16 %. Однак слід зазначити, що податковим органом взяті показники з фінансової звітності підприємства, яка формується на первинних бухгалтерських документах. У звязку із цим, до розділу матеріальні затрати, як елементу операційних витрат, включаються всі витрати понесені підприємством у звязку із їх придбанням. Однак, це не означає, що ці всі матеріальні затрати придбавались підприємством з метою використання у господарській діяльності та відповідно у звязку із їх придбанням нараховувався податковий кредит. Тобто, якщо бухгалтерський облік враховує всі операції з придбання матеріальних цінностей, то податковий облік лише ті, що будуть використані в господарській діяльності товариства.

Продовжуючи розрахунки, податковий орган множить процентне співвідношення 83,16% на вартість збиткових операцій 39824483,41 грн. результат дорівнює 33118040,40 грн., що на думку податкового органу є долею складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період травень 2011 року. Та в кінцевому розрахунку податковий орган вираховує податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства 33118040,40 грн. х 20% = 6623608,08 грн., не дивлячись на те, що чинним законодавством не передбачено вирахування податку на додану вартість із так званої «матеріальної складової».

При цьому розрахунку є незрозумілим, чому саме береться до зменшення податковий кредит травня 2011 року, оскільки у виробництві феросплавної продукції в цьому місці брали участь запаси, які знаходились на складах у позивача ще по операціям придбання 2010 року. А придбана у травні 2011 року сировина не була використана у повному обсязі у виробництві цього ж місяця, а знаходиться на складах підприємства.

Також, представники відповідача в судовому засіданні посилаючись на те, що товариство має право на відображення податкового кредиту лише по тим операціям, які ввійшли у продажну вартість, тобто брали участь в оподатковуваних операціях, в акті перевірки такої конкретизації не робить. Тобто, суми розраховані взагалі, без конкретної привязки до господарських операцій.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за травень 2011 року в сумі 6623608,08 грн. не ґрунтується на законі, спростований долученими до справи доказами та дослідженими фактичними обставинами справи, а розрахунок вказаної суми проведений не коректно. У звязку із цим, зменшення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886 грн. є протиправним.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Тобто, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладені вище судом обставини, щодо неправомірності висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо зменшення суми відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму 1336886 грн., суд приходить до висновку і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на загальну суму 5286722 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми відємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про завищення ПАТ «Запорізький завод феросплавів» розміру відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286 722 грн. і відповідно необґрунтовано застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Запорізький завод феросплавів» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001360808 від 05.09.2011 та № 0001350808 від 05.09.2011, - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, за участю прокуратури Запорізької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001360808 від 05.09.2011, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1336886 грн. та № 0001350808 від 05.09.2011, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5286 722 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко