Постанова № 18947830, 24.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року о 11 год. 55 хв. Справа № 2а-0870/7368/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участю представників

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 28.02.2011р. №80)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 03.08.2011р.)

- ОСОБА_3 (довіреність від 28.03.2011р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011р. №0000960805.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що основним аргументом відповідача на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», є те, що, з точку зору відповідача, укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та зазначеними контрагентами підрядні договори відповідно до п.п. 2, 5 ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Зазначений висновок відповідача ґрунтується на результатах документальних невиїзних перевірок ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», які були проведені ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ДПІ у м. Сімферополі та ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в березні 2011 р. (акти перевірки від 18.03.2011p., 23.03.2011p., 18.03.2011p.) та якими, зокрема, було встановлено, що неможливо ідентифікувати осіб, які фактично виконували роботи за договорами; на підприємствах працювало лише по 5 осіб; у підприємств відсутні основні фонди. Позивачем також зазначається, що Акт перевірки не містить вагомих та конкретних підстав (аргументів), в чому саме полягає відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, неможливість здійснення будівельних послуг.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», а також право Позивача на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується і змістом Акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування письмового заперечення зазначають, що перевіркою встановлено порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 199 311 грн. Зазначене твердження ґрунтується на висновку про безпідставне віднесення Позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2010 р. суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП» на загальну суму 199 311 грн.

Також представником відповідача зазначається, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», які укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та зазначеними контрагентами підрядні договори відповідно до п.п. 2, 5 ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

До висновку про нікчемність вищезазначених договорів СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі дійшла внаслідок того, що, за твердженням податкового органу, перевірками ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: достатньої кількості технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та ін. Отже, наявна неможливість здійснення будівельних послуг в межах вищезначених взаємовідносин.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» є юридичною особою та зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької обласної ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 196642.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 27.04.2011р. №449 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», перевіряючими було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

Як вбачається з акту перевірки, вона проводилась в період з 25.05.2011р. по 30.05.2011р.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт від 30.05.2011р. № 136/08-05/00130926, в якому зроблені висновки про наступні порушення:

п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в податковому періоді - грудень 2010 р. на загальну суму 199 311 грн. (а.с.12-20).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.06.2011р. №0000960805, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 249138,75 грн. ( 199 311 грн. за основним платежем та 49827,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.21).

24.06.2011 позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся до ДПА у Запорізькій області з первинною скаргою на податкове повідомлення-рішення 16.06.2011р. №0000960805, в якому просив скасувати його в повному обсязі (а.с.24-31 т.1).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги позивача від 25.08.2011р. ДПА у Запорізькій області залишило без змін податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000960805 від 16.06.2011р., а скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» - без задоволення (а.с.32 т.1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Дослідивши усі надані позивачем належним чином завірені копії первинних документів, суд вважає, що їх наявність спростовує висновки викладені в акті перевірки та пояснення представника відповідача надані в судовому засіданні щодо нікчемності правочинів укладених ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», виходячи з наступного.

В судове засідання представником позивача були надані копії договорів, укладені позивачем з його контрагентами, а саме: з ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ» (Підрядник) був укладений договір про закупівлю робіт № 1-ІЮ-10 від 16.11.2010 р. (капітальний ремонт обладнання Замовника); з ТОВ фірма «Капітель Плюс» (Підрядник) був укладений договір підряду № 60/05-09 від 15.05.2009 р. на виконання робіт з реконструкції обладнання Замовника; з ТОВ «НЕПП» (Підрядник) були укладені наступні підрядні договори на виконання робіт з капітального ремонту: №20 від 07.04.2010 р.; № 1-03/12 від 03.12.2010 p.; № 5 від 15.03.2010 p.; № 3 від 07.04.2010 р.; №22 від 07.04.2010 р.

Основним аргументом податкового органу на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», є те, що, з точку зору СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та зазначеними контрагентами підрядні договори відповідно до пп. 2, 5 ст. 203, п. 1 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Приписами Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ», ТОВ фірма «Капітель Плюс» та ТОВ «НЕПП», а також право позивача на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), наявні в матеріалах справи та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується самим змістом Акту перевірки.

Як вбачається зі змісту Акту, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п.2,5 ст.203, п.п. 1 ст.215 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише податкових звітностей та Актів перевірок контрагентів позивача неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами є недоведеними.

Як вбачається з наданих в судовому засіданні представником відповідача Актів перевірок Про результати позапланових невиїзних документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010р. контрагентів позивача ТОВ «ІНТЕРН-ЮГ» від 18.03.2011 p. №47/23/32474484, ТОВ фірма «Капітель Плюс» від 23.03.2011 p. №3128/23-4/31095815 та ТОВ «НЕПП» від 18.03.2011 p. №64/23-253/34910601, у яких зазначено, що на вказаних підприємствах відсутні основні фонди, а саме устаткування, необхідного для здійснення певних видів будівельних робіт, чисельна кількість працюючих є не співвідносна з обємом виконуваних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правовідносини з господарюючими субєктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами - платниками податків та є діючими по теперішній час. Також слід зазначити, що перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті перевірки платники податків.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що на час господарських відносин між позивачем та його контрагентами, останні були належним чином зареєстровані, як юридичні особи та платники ПДВ.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПАУ № 165 від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (який був чинним до 10.01.2011 p.), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Інших підстав недійсності податкової накладної законодавство України не містить.

Податкові накладні, виписані (надані) позивачеві його контрагентами і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені п.п. 7.2.1. Закону «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ. Даний факт представником відповідача не заперечується.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару (послуг) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуг), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем, то суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000960805 від 16.06.2011р. на загальну суму 249138,75 грн. (двісті сорок девять тисяч сто тридцять вісім грн. сімдесят пять коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 31.10.2011.

Суддя (підпис) І.В.Шара

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Шара