Рішення № 189365, 25.07.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -7071 2006 рік Голов, в 1-й інстан. Марченко Л.М.

Категорія 40 Доповідач Пономарьова О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

 головуючого судді Пономарьової О.M.

суддів Бабенко П.М., Бондаренко Л.І.,

при секретарі Вершковій C.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська про визнання наказів про дисциплінарне стягнення неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року, -

встановив:

24 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська і зазначала, що з 1 грудня 2003 року прийнята до відповідача на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. За наказом НОМЕР_1 її 'звільнено з 28 січня 2006 року на підставі п.З ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання службових обов'язків. Підставою для звільнення став наказ НОМЕР_2, яким їй оголошена сувора догана, за наказом НОМЕР_3 з неї на користь відповідача стягнутий заподіяний матеріальний збиток. Зазначені накази видані за результатами службового розслідування щодо розтрати нею товаро - матеріальних цінностей /бензину, пошкодження лічильників пального, недбале поводження з обліковими документами/, з яким вона не згодна. Вказані накази вважає неправильними, оскільки в них чітко не визначена її вина, порушений строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосоване стягнення, яке не передбачено КЗпП України, не визначений розмір грошового відшкодування матеріальної шкоди, наказ про звільнення став другим покаранням за один і той же проступок. Просила суд визнати накази про застосування до неї дисциплінарного стягнення, обов'язку відшкодування збитків, звільнення - незаконними та поновити її на робот на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 грн..

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, накази НОМЕР_2 та НОМЕР_3 визнані неправомірними. ОСОБА_1 поновлена на посаді оператора автозаправної станції приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська з 28 січня 2006 року, на її користь з відповідача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1443,41 грн.. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в сумі 360,85 грн. піддано негайному виконанню. В іншій частині позову - відмовлено.

ОСОБА_1 та приватне мале виробниче впроваджувальне підприємство „Протех" м. Краматорська звернулись до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами на вказане рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила змінити рішення суду та задовольнити її вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн., оскільки суд неправильно зробив висновку про недоведеність її вимог в частині заподіяння моральної шкоди незаконним звільненням і необгрунтовано відмовив їй в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі приватне мале виробниче впроваджувальне підприємство „Протех" м. Краматорська ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки , оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які суперечать встановленим по справі обставинам та наданим доказам і вимогам закону .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити її скаргу та стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки вона більше 5 місяців не працювала, не мала заробітку, морально страждала від порушення її трудових прав .Апеляційну скаргу відповідача просила відхилити, оскільки вважала її необгрунтованою.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити їх апеляційну скаргу і скасувати рішення суду, бо висновки суду першої інстанції не можна визнати правильними і обґрунтованими. Вважала, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи, що позивачка сама визнавала допущені нею порушення дисципліни і ухвалив рішення, яке суперечить встановленим обставинам. Апеляційну скаргу позивачки просила відхилити, оскільки видані відносно неї накази є правильними і моральна шкода їй не заподіяна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська - відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 40 п.ЗКЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом встановлено, що позивачка за наказом НОМЕР_4 прийнята до відповідача на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 грудня 2003 року.

Наказом НОМЕР_1 позивачку звільнено з 28 січня 2006 року на підставі п.З ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання службових обов'язків.

Підставою для звільнення став наказ НОМЕР_2, яким їй оголошена сувора догана, за наказом НОМЕР_3 з неї на користь відповідача стягнутий заподіяний матеріальний збиток.

Визнаючи вказані накази неправомірними, суд правильно виходив з того, що ст. 147 КЗпП України передбачено за порушення трудової дисципліни застосування до працівника тільки одного з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення „сувора догана , яке було застосовано до позивачки наказом НОМЕР_2, законом не передбачено і суперечить вимогам ст. 147 КЗпП України.

Судом правильно не взяті до уваги доводи представника відповідача про те, що дисциплінарне стягнення „сувора догана" передбачено Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які існують на підприємстві, оскільки Правила внутрішнього трудового розпорядку не повинні суперечити КЗпП України.

Суд повно та всебічно перевірив правильність видання наказу НОМЕР_3 , яким наказано бухгалтеру стягнути з позивачки суму матеріальної шкоди відповідно до „Протоколу за результатами службового розслідування від 17 жовтня 2006 року, і обгрунтовано визнав, що вказаний наказ не може вважатись належним та правомірним для його застосування відносно позивачки, згідно зі ст. 138 КЗпП України.

Вирішуючи питання про поновлення позивачки на роботі, суд правильно виходив з того, що підстав для звільнення ОСОБА_1 згідно зі ст. 40 п.З КЗпП України у відповідача не було, оскільки не доведене систематичне невиконання позивачкою службових обов'язків. Поновлюючи позивачку на роботі, суд дійшов правильного висновку про те, що в наказі про звільнення позивачки з роботи не зазначено за які систематичні порушення або невиконання покладених на неї обов'язків власник " розірвав з нею трудовий договір.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_1, суд повно та всебічно перевірив обставини справи, доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і обгрунтовано задовольнив вимоги позивачки, визнавши неправомірними вищевказані накази відповідача, поновивши її на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає правильними і такими, що відповідають встановленим по справі обставинам.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не є переконливими і не спростовують висновків суду.

Суд встановив, що відповідачем порушені законні права позивачки, допущене незаконне її звільнення, внаслідок чого вона була позбавлена роботи, не працювала 5 місяців. Між тим суд відмовив позивачці в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, пославшись на те, що вона не довела, що порушення її прав призвело до моральних страждань.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивачки і вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 237-1 КЗпП України дійшов висновку про те, що порушенням трудових прав позивачці заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 1000 грн.. При цьому суд враховує встановлені по справі обставини, час, який позивачка не працювала, що це вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких підстав апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню і ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 1000 грн.. В решті рішення суду підлягає залишенню без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Апеляційну скаргу приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 в стягненні з приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська моральної шкоди скасувати.

Стягнути з приватного малого виробничого впроваджувального підприємства „Протех" м. Краматорська (84301 м. Краматорськ, вул. Катеринича, 13-14, р/р 26009190235001 у Краматорськй філії КБ „Приватбанк" ОКПО 13540086, МФО 335548) на користь ОСОБА_1 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .