Рішення № 18934338, 13.10.2011, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-5954/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Дубаса В.А.

при секретарі Шкурак І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на нерухоме майно. Обґрунтовуючи вимоги позивачі посилались на те, що 30.09.2010 року між ними та відповідачем було укладено договір оренди квартири для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до умов якого відповідачу було надано у строкове платне користування нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 для здійснення останньою підприємницької діяльності по наданню послуг населенню.

За умовами договору оренди (п. 2.2.) орендар (відповідач) вправі обладнати, добудувати, поліпшити об'єкт оренди на власний розсуд, при цьому не змінюючи несучих конструкцій будівлі, задля здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до п.5.2.2. згаданого договору, поліпшення, добудова, перебудова, реконструкція, що не може бути відокремлена від обєкта оренди, повинна бути передана орендодавцям - позивачам по акту здачі приймання протягом 7 днів, після їх здійснення.

ОСОБА_3 здійснила поліпшення орендованого майна, які не можуть бути відокремлені, але всупереч умовам договору оренди не передала їх позивачам, тому останні звернутися з вказаним позовом до суду на підставі ст.ст. 16, 365 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 778 ЦК України, відповідач стає співвласником майна, яке поліпшив і його частка у праві вже спільної власності відповідає вартості його витрат на поліпшення нерухомого майна.

Оскільки на момент звернення до суду позивачі не могли самостійно визначити вартість поліпшень, у судовому засіданні 03.06.2011 року їх представником було заявлене клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи. Представник відповідача не заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, тому ухвалою суду від 03.06.2011 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Черніну Я.О.

Представником позивачів 04.08.2011 року подано до канцелярії Дарницького райсуду м. Києва заяву про зміну та уточнення позовних вимог.

В судове засідання позивачі не з'явились, однак їхнім представником подано до суду заяву, у якій останній позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, а справу розглянути у відсутність позивачів. До заяви представник додав нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_3 про визнання позовних вимог з урахуванням змін та уточнень, розгляд справи за її відсутності та про отримання від позивачів грошових коштів (компенсації) за виконані поліпшення.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, однак через представника позивачів подала до суду згадані заяви, а також направила телеграму у якій просила розглянути справи у її відсутність, позовні вимоги визнала повністю.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно заяви ОСОБА_3, яка посвідчена нотаріально 18.07.2011 року, зареєстрована в реєстрі за №3357, остання заявляє, що позивачі виплатили їй компенсацію за виконані поліпшення. Другою заявою, яка посвідчена нотаріально 11.10.2011 року, зареєстрована в реєстрі за №4510, відповідач заявляє, що їй відомо про дату, час й місце наступного судового засідання, що вона отримала змінену та уточнену позовну заяву від 04.08.2011 року та визнає позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням змін та доповнень.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посилання на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

На виконання вимог ухвали суду, 14 липня 2011 року судовим експертом Черніним Я.О складено висновок №41/53/11 експертного будівельно-технічного дослідження, висновком встановлено наступне:

1. Здійснені поліпшення орендарем (ОСОБА_3) в натурі неможливо відокремити без завдання шкоди нерухомому майну, а саме квартирі АДРЕСА_1.

2. Можливо використовувати групу приміщень під АДРЕСА_1 враховуючи виконані поліпшення та архітектурно-планувальні рішення під розташування салону краси перукарні, нежитловий фонд для надання послуг населенню. Більш повно викладено у дослідницькій частині.

3. На момент проведення експертизи у орендодавців (ОСОБА_1, ОСОБА_2) розмір частки становить 77/100, а її вартість 458429 грн. та орендаря (ОСОБА_3) розмір частки становить 23/100, а її вартість 134678 грн., враховуючи виконані поліпшення та архітектурно-планувальні рішення для розташування салону краси перукарні в об'єкті спільної власності, а саме: групі приміщень під АДРЕСА_1

4. На момент проведення експертизи розмір компенсації орендарю (ОСОБА_3) за її частку, враховуючи виконані поліпшення та архітектурно-планувальні рішення під розташування салону краси перукарні в об'єкті спільної власності, а саме: групі приміщень під АДРЕСА_1 дорівнює 134678 грн.

На час слухання справи відповідачу здійснена компенсація, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 18.08.2011 року, таким чином позивачі вправі оформити поліпшення у власність за собою.

Зважаючи на виконані поліпшення та архітектурно-планувальні рішення, групу приміщень АДРЕСА_1 не можливо використовувати для проживання, що підтверджується змістом висновку №41/53/11експертного будівельно-технічного дослідження від 14.08.2011 року, оскільки за результатом поліпшення змінено функціональне призначення приміщень, що можуть використовуватися для організації салона краси перукарні, нежитловий фонд (описова частина, ст. 7 висновку).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Статтею 18 ЖК України передбачено, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частиною 2 статті 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого,за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Таким чином, власник квартири, як окремого обєкту права власності має законодавчі обмеження у використанні такої квартири тільки для промислового виробництва.

Разом з тим, група приміщень АДРЕСА_1 використовується для організації салона краси перукарні, як нежитловий фонд.

На час розгляду справи перепланування квартири відповідачем згідно договору побутового підряду від 02.10.2010 року завершено.

ДБН В.2.2-15-2005 „Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення” при розміщенні нежитлових приміщень в житлових будинках встановлює наступні вимоги. П.2.50 передбачено, що у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розмі щувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консульта цій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуата ційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Звертаючись до суду з даним позовом позивачі намагаються юридично оформити за собою групу приміщень АДРЕСА_1 як обєкт новоствореного нерухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визнання права власності за позивачами на новостворений обєкт не порушить прав, свобод чи інтересів інших осіб та відповідача, який визнав позов в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється я на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.2 ст.8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав гарантується.

Предметом судового розгляду можуть бути будь-які суспільні відносини, у т.ч. вирішення яких віднесено до компетенції виконавчої або законодавчої влади, зважаючи на зміст ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Отже, позивачі звертаються до суду задля захисту свого конституційного права права власності, використовуючи способи захисту права особи судом, встановлені статтями 16, 391, 392 ЦК України.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Змістом ст. 365 ЦК України визначено перелік умов та спосіб припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.

Повно та всебічно зясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позов необхідно задовольнити.

Частиною 1 статті 83 ЦПК України передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

Виходячи з вище викладеного та на підставі ст.ст. 16, 328, 330, 331, 346, 365, 382, 383, 391, 778 ЦК України, ст.ст.8, 41, 124 Конституції України та на підставі ст.ст.3, 4, 15, 83, 119, 120 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстрованою у АДРЕСА_2) на ? (одну другу) частку в групі приміщень АДРЕСА_1 як нежитлових, загальною площею 72,9 м2, що складаються з:

- заскленого балкону зі сходами, що виконує функції тамбуру до приміщень;

- приміщення № 3, що виконує функцію приймання клієнтів (відвідувачів);

- приміщення № 5, № 1, № 2 та обєднані № 4 і № 6, що виконують функцію по обслуговуванню клієнтів;

- приміщення № 7 санвузол.

Визнати право власності за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; зареєстрованою у АДРЕСА_3) на ? (одну другу) частку в групі приміщень АДРЕСА_1 як нежитлових, загальною площею 72,9 м2, що складаються з:

- заскленого балкону зі сходами, що виконує функції тамбуру до приміщень;

- приміщення № 3, що виконує функцію приймання клієнтів (відвідувачів);

- приміщення № 5, № 1, № 2 та обєднані № 4 і № 6, що виконують функцію по обслуговуванню клієнтів;

- приміщення № 7 санвузол.

Припинити право власності ОСОБА_3 (зареєстрованої у АДРЕСА_4) на 23/100 частки в групі приміщень АДРЕСА_1 за виконані нею поліпшення.

Припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у сумі 353 грн. 22 коп., який було сплачено УДК Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 26077885) на рахунок 31415537700003 у сумі 1700 грн. 00 коп., згідно квитанції №10 від 11.04.2011 року виданої відділенням «Позняківське»ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: