Постанова № 18919304, 24.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 року Справа № 5021/1197/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 28.12.2010 року

1-го відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 11.10.2011 року

2-го відповідача ОСОБА_3 особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Суми (вх. № 3950С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року по справі № 5021/1197/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарекс”, м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства “Сумське АТП-15928”, м. Суми

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про визнання договору недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, згідно якого, просив визнати недійсним з моменту укладення договір про надання послуг з правового обслуговування від 01 липня 2008 року, укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року (головуючий суддя Левченко П.І., судді Зайцева І.В., Заєць С.В.) позов задоволено.Визнано недійсним договір про надання послуг з правового обслуговування від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Сумське АТП15928” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.Стягнутоз Відкритого акціонерного товариства “Сумське автотранспортне підприємство 15928” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарекс” витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Стягнуто з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарекс” витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року по справі № 5021/1197/2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарекс” до Відкритого акціонерного товариства “Сумське АТП - 15928” та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарекс” на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 42,50 грн. державного мита.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Відкрите акціонерне товариство “Сумське АТП-15928” та Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 взяли на себе господарські зобов'язання шляхом укладення договору про надання послуг з правового обслуговування від 01 липня 2008 року (аркуші справи 12-14 том 1).

Відповідно до умов вказаного договору замовник (1-й відповідач у справі) доручає, а виконавець (2-й відповідач у справі) бере на себе зобовязання по наданню послуг з правового забезпечення його діяльності (пункт 1.1 договору).

Вартість послуг за місяць відповідно до пункту 4.2 договору становить 30000 грн. Першій відповідач не розрахувався з другим відповідачем за надані йому послуги.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було порушено провадження у справі № 6/225-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Сумське АТП-15928”.

Колегією суддів апеляційного суду зясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саркес»подало свої кредиторські вимоги в справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Сумське АТП-15928” на суму 1953671,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що, даний договір не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

З цього питання колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 свої зобовязання за договором по здійсненню послуг з правового обслуговування виконав, а Відкрите акціонерне товариство “Сумське АТП-15928” в свою чергу прийняло надані послуги та розрахувалось простим векселем серії АА № 1668623 від 26 травня 2009 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зі змісту статті 638 Цивільного кодексу України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить стаття 180 Господарського кодексу України.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів зазначити, що відповідачами в момент вчинення оспорюваного договору додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору про надання послуг, а саме: предмет, обовязки виконавця, обовязки замовника, ціна договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін, форс-мажор, а також порядок урегулювання суперечок.

Крім того, відповідачі вчинили дії спрямовані на виконання умов договору, а саме: виконали послуги та сплатили за них грошові кошти.

Між тим, не заслуговують на увагу і доводи позивача про те що, оскаржуваним договором порушено його право, як кредитора Відкритого акціонерного товариства «Сумське АТП 15928»на задоволення його кредиторських вимог у справі про банкрутство останнього, з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саркес», в розумінні статті 1 Закону України «Про відмовлення платоспроможності заявника або визнання його банкрутом», вважає себе кредитором по справі про банкрутство.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів по справі № 6/225-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сумське АТП 15928», але вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Саркес»на загальну суму 1976626,70 грн. не було включено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011 року по даній справі про банкрутство встановлено, що Товариство з обмежено відповідальністю «Саркес»на даний час не є кредитором першого відповідача в процедурі банкрутства (аркуші справи 28-30 том 1).

А отже, відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Тобто преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Саркес»відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відмовлення платоспроможності заявника або визнання його банкрутом»не має статусу кредитора, крім того позивачем не доведено яким чином спірний договір порушує його права та охоронювані законом обовязки.

Наведене вище не суперечить загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року підлягає скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сарекс»слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 серпня 2011 року по справі № 5021/1197/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарекс», м. Суми відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 18 жовтня 2011 року.