Рішення № 18918482, 26.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.11р.Справа № 21/5005/12066/2011 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт", Сільрада Чумаківська, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 19 936,77 грн. за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.03.2011 р. № 10/11

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 05.05.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 14 000,00 грн., 30% річних - 1 495,89 грн., штрафу - 3 500,00 грн., інфляційних втрат - 168,00 грн., пені - 772,88 грн. за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.03.2011 р. № 10/11.

29.09.11р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до25.10.11р. у звязку з тим, що відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважним причин не надав.

Позивач у судовому засіданні 25.10.11р. надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 14.10.2011 р. у якій повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, у зв'язку з чим зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 4 000,00 грн., 30% річних - 1 495,89 грн., штрафу - 3 500,00 грн., інфляційних втрат - 168,00 грн., пені - 772,88 грн..

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.10.11р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" (далі - Перевізник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСЕС" (далі - Замовник, Відповідач) 01.03.2011 р. укладено договір №10/11 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір), згідно умов якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги по міжнародним і внутрішнім перевезенням вантажів автомобільним транспортом (ліцензія серія АВ №415948, видана 14.01.2009р.), а також по організації таких перевозів (п.1.1. Договору).

Строк дії Договору з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 р. (п.9.1. Договору).

Конкретні умови кожного замовлення обумовлюються в Заявці і узгоджується з перевізником (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору підтвердженою вважається Заявка, підписана Сторонами і скріплена печатками (штампами). Підтверджена Заявка (далі - Заявка) обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціни, які відповідають конкретному перевезенню, визначаються додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору, або Заявками на перевезення вантажів (п.2.1. Договору).

На підставі вищезазначеного Договору Перевізник в березні-квітні 2011 року здійснював перевезення вантажів (вапняк, клінкер цементний) по маршруту м. Дніпродзержинськ - м. Кривий Ріг - м. Дніпродзержинськ автомобілем МАN державний номер АЕ0601СТ з напівпричепом державний номер АЕ5361ХТ, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 31.03.2011 р., 01.04.2011 р., 02.04.2011 р., 03.04.2011 р., 04.04.2011 р., 05.04.2011 р. та 06.04.2011 р.

Загальна вартість перевезень, виконаних в березні-квітні 2011 р. згідно рахунку-фактури №СФ-00008С від 06.04.2011 р. склала 37 664,20 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки по цьому Договору здійснюються в безготівковій формі на умовах 100% передплати послуг в день завантаження автомобіля на підставі рахунку-фактури, переданого Перевізником Замовнику за допомогою факсимільного зв'язку, з наступним наданням оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних послуг та податкової накладної.

Рахунок-фактура №СФ-00008С від 06.04.2011 р., 2 екземпляри Акту приймання-передачі виконаних послуг від 06.04.2011 р. та таваро-транспортні накладні від 31.03.2011 р., 01.04.2011 р., 02.04.2011 р., 03.04.2011 р., 04.04.2011 р., 05.04.2011 р. та 06.04.2011 р. в кількості 28 шт. відправлені 08.04.2011 р. та отримані Відповідачем 09.04.2011 р.

Також Відповідачем підписаний Акт приймання-передачі виконаних послуг від 06.04.2011 р., що є підтвердженням того, що послуги перевезення надані Позивачем належним чином та прийняті Відповідачем без заперечень, до того ж Відповідач погодився із загальною вартістю перевезень, що зазначена у вищевказаному Акті.

Враховуючи те, що документи отримані Відповідачем у вихідний день, оплата повинна бути здійснена в перший робочий день після вихідного дня, тобто не пізніше 11.04.2011 р.

Станом на 19.08.2011 р. рахунок-фактура №СФ-00008С від 06.04.2011 р. Відповідачем оплачений частково: 18.05.2011 р. оплачено 3664,20 грн., 07.06.2011 р. - 10000,00 грн. та 18.08.2011 р. - 10000,00 грн., заборгованість по даному рахунку складає 14000,00 грн.

Через те, що в обумовлені строки оплату залишившоїся частини суми по рахунку-фактури №СФ-00008С від 06.04.2011 р. здійснено не було, Позивач направив на адресу Відповідача претензію від 19.07.2011 р. вих. №283 з вимогою погасити заборгованість впродовж одного календарного дня.

Відповідач відповіді на отриману претензію не надав, за надані послуги перевезення не оплатив.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем заборгованості шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача

Оскільки заборгованість в сумі 10 000,00 грн. відповідач погасив після порушення провадження у справі (14.09.11р.), в цій частині позову провадження слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Доказів сплати залишившоїся частини основного боргу на час розгляду справи Відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 4 000,00 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не заперечуються Відповідачем, та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 30% річних - 1 495,89 грн., штрафу - 3 500,00 грн., інфляційних втрат - 168,00 грн., пені - 772,88 грн..

Розглянувши вищевказані вимоги суд прийшов до висновку про їх частковому задоволення на підставі наступного.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший процент не обумовлений в Договорі.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ - при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з квітня 2011 р. по серпень 2011 р. включно становлять 109,40 грн., у стягненні 58,60 грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до п. 5.6.3. Договору за затримку оплати рахунків за перевезення в обумовлені сторонами строки. Замовник оплачує Перевізнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також тридцять відсотків річних, крім того у випадку затримки оплаті більш ніж на один календарний місяць, Замовник зобов'язаний сплатити штраф, який складає двадцять відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобовязання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.

За затримку оплати рахунків за перевезення в обумовлені сторонами строки, Замовник оплачує Перевізнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також тридцять відсотків річних (п. 5.6.3. Договору).

Згідно наданому розрахунку сума пені за період прострочення з 12.04.2011 р. по 19.08.2011 р. складає - 772,88 грн., а тридцять відсотків річних за цей же самий період становить 1 495,89 грн.

Умовами Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплаті більш ніж на один календарний місяць, Замовник зобов'язаний сплатити штраф, який складає двадцять відсотків від суми заборгованості (п. 5.6.3. Договору).

Згідно розрахунку позивача, сума штрафу, що підлягає до стягнення склала 3 500,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, в цій частині вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі інфляційних втрат - 109,40 грн., пені - 772,88 грн., 30% річних - 1 495,89 грн., штрафу - 3 500,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕС" (50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, буд. 11, кв. 63; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35747794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Інтернешнл Транспорт" (52024, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район,Сільрада Чумаківська, автодорога Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка, 24 км.; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20960357) основного боргу у сумі 4 000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.), інфляційних втрат - 109,40 грн. (сто дев'ять грн. 40 коп.), пені - 772,88 грн. (сімсот сімдесят дві грн. 88 коп.), 30% річних - 1 495,89 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять грн. 89 коп.), штрафу - 3 500,00 грн. (три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.), по сплаті державного мита у сумі 198,78 грн. (сто дев'яносто вісім грн. 78 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,31 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 31 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення 58,60 грн. інфляційних втрат - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 27.10.2011р.