Постанова № 18918003, 24.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.10.11р.Справа № А36/356-07 За позовом приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»(м. Дніпропетровськ)

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ)

за участю прокурора м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.12.2006 №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 №0002528822/1/7202 і від 22.05.2007 №0002528822/2/15816

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. від 05.05.2011 № 722

від відповідача ОСОБА_2., дов. від 31.12.2010 № 45971/10/08-10-18

прокурор Зіма В.Б., посв. від 13.08.2007 НОМЕР_1

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»звернулося з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.12.2006 №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 №0002528822/1/7202 і від 22.05.2007 №0002528822/2/15816.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-є неправомірним висновок відповідача про завищення товариством бюджетного відшкодування у вересні 2006 року на 1185043грн., оскільки відповідні суми були сплачені у складі вартості послуг за дистрибюторськими угодами і вказані послуги були придбані для використання їх результатів в господарській діяльності позивача з метою отримання доходу;

-акт перевірки та рішення про результати розгляду скарг позивача оформлені неналежним чином;

-перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що позивачем в порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту у вересні 2006р. на 1185043грн., так як послуги з передпродажної підготовки товару та інтенсифікації продаж не мають відношення до господарської діяльності позивача.

13.07.2007 до господарського суду надійшло повідомлення прокурора м. Дніпропетровська про вступ у справу.

Прокурор також заперечує проти позову з посиланням на обставини, викладені в запереченнях відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2011 по справі № А36/356-07 було замінено позивача у справі процесуальним правонаступником приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод».

В судовому засіданні 18.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

15.12.2006 СДПІ у м. Дніпропетровську був складений акт №486-08-03/2-00374385 «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за період серпень, вересень 2006 року».

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у серпні 2006 року завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 37803грн., сплачену у складі ціни за послуги з дотримання та інтенсифікації продаж товару, передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі;

- пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вересні 2006 року завищена сума ПДВ, що належить до бюджетного відшкодування на 1185043грн.

На підставі вказаного акту та за результатами розгляду скарг позивача у процедурі апеляційного узгодження податкового зобовязання СДПІ у м. Дніпропетровську були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.12.2006 №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 №0002528822/1/7202 і від 22.05.2007 №0002528822/2/15816, якими визначено суму завищення товариством бюджетного відшкодування за вересень 2006 року в розмірі 1185043грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Податкова інспекція обґрунтовує свої висновки тим, що ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»не здійснювало роздрібну торгівлю і витрати з передпродажної підготовки товару та реалізації дистрибютором такого товару іншим покупцям є господарською діяльністю дистрибютора і з урахуванням вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права включати відповідні суми до податкового кредиту.

Однак, аналіз чинного законодавства та матеріали справи свідчать про правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування у вересні 2006 року в сумі 1185043грн., що сплачені товариством постачальникам за результатами виконання дистрибюторських угод.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у відповідній редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, однією з обовязкових умов віднесення сум до податкового кредиту є наявність мети щодо подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід погодитись з твердженням позивача про те, що метою господарської діяльності є отримання саме доходу, а не прибутку і при оцінці наявності доходу підприємства повинна враховуватись не конкретна господарська операція, а діяльність в цілому за певний звітний період.

Позивач, як виробник та оптовий продавець олії соняшникової рафінованої ТМ «Олейна»і ТМ «Золота краплинка», в будь-якому випадку зацікавлений у збільшенні обсягів продажу продукції, безперервності замовлень такої продукції роздрібними точками, інформованості кінцевого споживача щодо продукції.

В матеріалах справи міститься копія дистрибюторської угоди №ТВS500215/215 від 01.10.2005, укладеної між ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»(Продавець) і ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс»(Дистрибютор).

Відповідно до п.1.2 вказаної угоди сторони визначили, що продавець призначає ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс»своїм дистрибютором продукції на території, а дистрибютор погоджується діяти в якості не ексклюзивного дистрибютора на території та умовах, визначених цією угодою. Дистрибютор купує рафіновану дезодоровану олію під зареєстрованим знаком для товарів та послуг «Олейна»у продавця та організує на території прямі та непрямі поставки продукції відповідно до вимог зазначених у Додатку №2, а також виконує всі інші зобовязання щодо дій визначених вище.

Пунктом 1.3 угоди встановлено, що з метою збільшення обсягів продаж, утримання та завоювання ринкових позицій продукції продавець доручає, а дистрибютор бере на себе зобовязання надати послуги з просування продукції на ринку за такими напрямками, зокрема, але не виключно підготовка товарних партій до участі в акціях в торговельних точках; розміщення рекламної продукції продавця в торговельних точках; розташування продукції в торговельних точках; оформлення продукції із встановленими стандартами мерчандайзингу, підготовки та організації рекламних акцій та/або стимулюючих заходів для споживачів по активізації продажу продукції в торговельних точках; вчиняти інші законні дії з підтримання зацікавленості покупців до продукції; розширення обсягу продукції, що була продана торговельним точкам; розширення обсягу продукції, що була продана роздрібним точкам за їх замовленням; забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торговельних точках згідно з додатком №8; виконання місячних, квартальних та річних планів продаж; виконання сезонних планів та виконання планів за кількістю торговельних точок.

Аналогічні угоди були укладені позивачем з іншими субєктами підприємницької діяльності.

За наслідками виконання угод позивачем були сплачені дистрибюторам суми ПДВ у складі ціни товарів (послуг).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що результатами послуг дистрибюторів було підвищення зацікавленості кінцевого споживача в продукції ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», збільшення обсягів продажу продукції і як наслідок підтримання або збільшення обсягів виробництва та збільшення доходів позивача. В чинному законодавстві відсутня заборона щодо віднесення витрат за дистрибюторські послуги до складу валових витрат підприємства.

Враховуючи викладене, позивач згідно з вимогами чинного законодавства включив до податкового кредиту, а в подальшому і до суми бюджетного відшкодування вересня 2006 року 1185043грн., що сплачені товариством постачальникам у звязку з виконанням дистрибюторських угод.

Наведене дозволяє стверджувати і про безпідставність посилань податкової інспекції на те, що право власності на товар перейшло від позивача до дистрибютора при здійсненні товариством доставки товару до складу дистрибютора, а тому всі подальші витрати є господарською діяльністю останнього.

До того ж предметом зазначених дистрибюторських угод є не лише поставка товару позивачем, а і надання послуг дистрибюторами.

Підставою для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є і порушення з боку позивача порядку проведення відповідних перевірок.

Так, згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Таким чином, СДПІ у м. Дніпропетровську повинна була спочатку провести документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій позивача, а вже потім позапланові виїзні (документальні) перевірки.

Наведена норма є спеціальною і відповідач повинен був керуватися саме вказаними положеннями при здійсненні перевірок достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведений факт дотримання вказаного порядку.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про можливість застосування при вирішенні спору по даній справі фактів, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2008 і ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі №А37/11-07.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, наведена норма передбачає врахування при вирішенні спорів саме фактичних обставин справи, встановлених судовим рішенням, а не правову оцінку судом відповідності чинному законодавству дій платника податків.

Рішення судів по справі №А37/11-07 не мають преюдиційного значення для вирішення спору по справі №А36/356-07 ще й з огляду на відмінність фактичних обставин даних справ (різні періоди нарахувань).

До того ж відповідачем взагалі не врахована протилежна судова практика Вищого адміністративного суду України по справам №А37/12-07 (ухвала від 08.04.2010), №А27/239-07 (ухвала від 18.05.2010), №А36/188-07 (ухвала від 17.02.2011) і №А23/125 (ухвала від 12.05.2011), якою встановлена правомірність дій позивача при відображенні в податковому обліку товариства результатів виконання дистрибюторських угод.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

В той же час, суд не приймає посилання позивача на те, що акти перевірок та рішення про результати розгляду скарг оформлені неналежним чином, оскільки наведене в будь-якому випадку не може бути підставою для визнання незаконними спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 28.12.2006 №0002528822/0/33387, від 12.03.2007 №0002528822/1/7202 і від 22.05.2007 №0002528822/2/15816.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, ідентифікаційний код 00374385) 3грн.40коп. - витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

СуддяВ.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України 21.10.2011