Рішення № 18917908, 21.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.11р.Справа № 17/5005/10866/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікові традиції", м. Дніпропетровськ

про стягнення 262260,88 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довір. б/н від 05.09.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довір. № 15 від 08.02.11р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікові традиції" (далі - відповідач) суму 193311,90 грн. основного боргу, 46434,54 грн. пені, 5825,93 грн. 3% річних, 16688,51 грн. інфляційних, а всього 262260,88 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № 05/07/2010 від 05.07.10р.

Представник позивача наполягав на задоволені позову.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнає вказуючи на його необґрунтованість.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.07.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 05/07/2010 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник в строк та у відповідності із специфікацією № 1 до цієї угоди передав покупцю товар загальною вартістю у сумі 427311,90 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами викладеними у специфікації № 1 до Договору покупець зобовязаний оплатити вартість отриманого товару на протязі 30 календарних днів з дня поставки.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Проведений аналіз матеріалів справи не відображає належного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в частині повноти та строків сплати вартості отриманого спірного товару.

Позивач стверджує про те, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у звязку із чим виникла основна заборгованість в розмірі 193311,90 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, в ході розгляду спору до матеріалів справи долучені документи, які відображають проведену відповідачем до подачі позову до суду часткову оплату розміру основного боргу у сумі 30000,00 грн., у звязку із чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог за безпідставністю.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

З дотриманням умов п. 6.3 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої за період з 05.08.10р. по 24.03.11р. становить суму 46434,54 грн.

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру пені суд визнає його таким, що розрахований з порушенням передбачених відповідною методикою вимог, обовязкових для проведення такого нарахування за подвійною обліковою ставкою НБУ, тому суд, проведений позивачем розрахунок за це же період, задовольняє частково у сумі 19805,06 грн., а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Також, на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за період вересня 2010 року по травень 2011 року інфляційні на суму 16688,51 грн., а також за період з 05.08.10р. по 19.07.11р. розмір 3% річних на суму 5825,93 грн., що відображається в обґрунтованому розрахунку заявника.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікові традиції" (49051, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правди», 50: ЄДРПОУ 36572896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" (61066, м. Харків, пр. Московський, 269-Б; ЄДРПОУ 22699070) суму 163311,00 грн. (сто шістдесят три тисячі триста одинадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 19805,06 грн. (девятнадцять тисяч вісімсот пять грн. 06 коп.) пені, 5825,93 грн. (пять тисяч вісімсот двадцять пять грн. 93 коп.) 3% річних, 16688,51 грн. (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 51 коп.) інфляційних, 2056,30 грн. (дві тисячі пятдесят шість грн. 30 коп.) державного мита, 185,04 грн. (сто вісімдесят пять грн. 04 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___