Постанова № 1891398, 16.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-167/08(1548) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 33 інстанції Хілько Ю.І.

№ 4/124

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А. (доповідач)

суддів Коршуна А.О., Туркіна Л.П.

при секретарі Кудіновій О.В.,

за участі представників:

позивача Штика С.Л. (довіреність від 03.12.2007р.),

позивача - Полянко В.В. (довіреність від 03.12.2007р.),

відповідача Дьорко А.М. (довіреність № 10 від 10.01.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Ульянівська»

на постановугосподарського суду Кіровоградської області від 01.06.07р. в адміністративній справі № 4/124

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська»

до Олександрійської обєднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2007 року № 0001352310/0,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська» звернулось до суду із адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2007 року № 0001352310/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 21003 грн. за нецільове використання коштів в розмірі податку на додану вартість, які утримуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість при здійснені операцій з продажу товарів (послуг, робіт) власного виробництва, а саме, за висновком відповідача, позивач не спрямував утримані кошти на придбання доїльного і холодильного обладнання, приладів реактивів, необхідних для призначення якісних показників молока та молочних продуктів, які повинні були використовуватись на розвиток тваринництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дане податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення п.15 «Порядку нарахування, виплат і використання, спрямованих для виплати дотації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне заниження суми податкового зобовязання на суму податку на додану вартість з реалізації молока у розмірі 21003,15 грн. Позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасованим, оскільки воно сформоване на підставі акту перевірки від 05.03.2007 року № 59/23-10-30939756, яким встановлені інші порушення, ніж у спірному податковому повідомленні-рішенні. Крім того, позивач вважає, що донарахування не відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість», та є необґрунтованим, оскількифакт нецільового використання коштів, які мають бути перерахованими на окремий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірмі «Ульянівська» переробними підприємствами, податковою не доведено: за період, що перевірявся, суми дотацій Відкритим акціонерним товариством «Світловодський маслосиркомбінат» за продане молоко на окремий рахунок позивача не перераховувало, що підтверджується і актом перевірки. А відтак, вважає позивач, відсутність таких коштів веде до неспроможності їх цільового або нецільового використання.

Розглянувши адміністративну справу, господарський суд Кіровоградської області постановою від 01.06.07р. взадоволенні позову відмовив повністю, визнав правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, акцентував, що висновок відповідача про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції відповідає дійсності.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 01.06.2007р. та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001352310/0 від 13.13.2007 року. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що підставою для визнання правомірним спірного податкового-рішення, прийнятого Олександрійською обєднаною Державною податковою інспекцією, стало неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 05.03.2007 року № 59/23-10-30939756, в якому, всупереч вимогам «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, не вказано, на підставі яких первинних документів відповідачем зроблений висновок про нецільове використання позивачем сум дотацій з продане молоко. Отже, зазначає апелянт, податковою не доведено факт нецільового використання сум дотацій за поставку молока та мяса в живій вазі переробним підприємствам. Крім того, апелянт вказує, актом перевірки зазначено, що в порушення п.5 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробника за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 12.05.1999р. № 805, сума дотацій не перераховувалась на окремий спеціальний рахунок позивача, а відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська» не має нести відповідальність за неперерахування дотацій переробним підприємством. До того ж, зазначає апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги, що спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасованим насамперед тому, що містить інші порушення вимог податкового законодавства, ніж встановлені в ході перевірки, а це дає змогу дійти висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте не на підставі акту перевірки від 05.03.2007 року № 59/23-10-30939756. З урахуванням зазначеного, апелянт вважає висновок суду першої інстанції про правомірність визначення податковою суми податкового зобовязання позивачу на суму податку на додану вартість у вигляді штрафної санкції необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що перелічені факти незаконності винесеної постанови від 01.06.2007 року мають явне підтвердження. За таких обставин, дане рішення має бути скасованим, натомість запроваджене нове, відповідне чинному законодавству.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивача, відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 01.06.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апелянта - необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними. Відповідач зазначає, що згідно з п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання, а відтак, позивач мав реалізовувати молоко та мясо в живій вазі за нульовою ставкою. Проте згідно з даними первинних документів, наданими в ході перевірки, позивач реалізував молоко ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат», в ціні якого було 20% податку на додану вартість. Таким чином, зазначає відповідач, ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» мав право суми податку на додану вартість віднести на податковий кредит. За перевіряємий період, позивач реалізував молоко на загальну суму 126018,91 грн. в тому числі податку на додану вартість 21003,15 грн., а тому у позивача виникло податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 21003,15 грн. Перераховані на окремий рахунок кошти, позивач використовував на оплату кормів для худоби, ветеринарні послуги та паливно-мастильні матеріали, тобто позивач не на придбав необхідні прилади і реактиви, необхідні для визначення якісних показників молока і молочної продукції, фільтруючі матеріали, холодильне обладнання та доїльні установки. За ствердженням відповідача, лише за наявності належного забезпечення вказаними матеріалами та установками такі суми податку на додану вартість спрямовуються на розвиток тваринництва. А відтак, є правомірним визначення позивачу податкового зобовязання на суму податку на додану вартість по спеціальним деклараціям по податку на додану вартість (тваринництво), у звязку з нецільовим використанням вказаних коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, Олександрійською обєднаною Державною податковою інспекцією у Кіровоградській області було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р. За наслідками зазначеної перевірки складено акт від 05.03.2007 року № 59/23-10-30939756, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності і господарювання за нульовою ставкою з податку на додану вартість та відображення зазначених операцій в спеціальній декларації з податку на додану вартість, а також зафіксовано порушення п.5 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805, п.п.11.29 ст.11 Закону України «Податок на додану вартість», а саме: встановлено безпідставне заниження податкового зобовязання на суму податку на додану вартість з реалізації молока у звязку з нецільовим використанням коштів, залишених в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ульянівська» в сумі податку на додану вартість для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

На підставі зазначеного акту перевірки, Олександрійською обєднаною Державною податковою інспекцією у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001352310/0 від 13.03.2007 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 21003 грн. за порушення п.15 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» та п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання.

Згідно п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Підпунктом 12 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805, чітко визначено, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишаються у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко і молочну продукцію спрямовуються на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку. У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, повязаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарській товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та мясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма і зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Залишок податкових зобовязань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, що надходить від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Залишок податкового кредиту покривається податковими зобовязаннями наступних податкових періодів.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання зазначені кошти стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Підпунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині сплати сільськогосподарськими виробниками до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать, що суму 21003,0 грн. податного зобовязання з податку на додану вартість нараховано позивачу у звязку з реалізацією молока Відкритому акціонерному товариству «Світловодський маслосиркомбінат» на суму 126018,91 грн. в тому числі податку на додану вартість у розмірі 21003,15 грн. Дійсно, факт врахування податку на додану вартість в ціну продажу молока підтверджують первинні документи форми № ПК-3 Відкритого акціонерного товариства «Світловодський маслосиркомбінат», виписані на підставі договорів № 27 від 30.09.2004 року та б/н від 01.01.2005 року (а.с.68-72). Перерахування коштів позивачу за продане молоко проводилось платіжними врученнями на його поточний рахунок. Позивач, в свою чергу, відобразив суми від реалізації молока в складі податкового зобовязання з платку на додану вартість у декларації за кодом 0132 сільськогосподарського товаровиробника тваринництво.

З урахування зазначеного, колегія суддів вважає помилковим висновок податкової, що податкове зобовязання в сумі 21003,0 грн. визначено позивачу за нецільове використання коштів з окремого рахунку, які опинились там в результаті того, що позивач суми податку на додану вартість від реалізації молока залишив у своєму розпорядженні.

Слід зазначити, що ст.ст.5,6 Закону України «Про податок на додану вартість» містять вичерпний перелік операцій, які звільнені від оподаткування. Операції з реалізації молока та мяса живою вагою, що складає зміст господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Ульянівська» мають оподатковуватись за нульовою ставкою, іншими словами не оподатковуються. Проте надана пільга стосовно оподаткування реалізованих товарів за нульовою ставкою не обовязок субєкта оподаткування, а надане право. А тому нарахування суми податку на додану вартість в ціну продажу молока без врахування пільги, встановленої п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» для позивача не тягне за собою порушення вимог податного законодавства.

Крім того, є безпідставним посилання відповідача на нецільове використання акумульованих коштів в розмірі податку на додану вартість на окремому рахунку позивача. Колегія суддів вважає висновок, що дані кошти, в разі неналежного забезпечення необхідним приладом сільськогосподарського підприємства, повинні спрямовуватись на придбання таких приладів і реактивів, необхідних для визначення показників молока і молочної продукції, фільтруючих матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок, і тільки за наявності належного забезпечення ними такі акумульовані суми податку на додану вартість використовуються на розвиток тваринництва, - необґрунтований, не має під собою законодавчого підґрунтя. Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу відповідача, що оцінка належності або неналежності забезпечення необхідним обладнанням сільськогосподарського товаровиробника не передбачена чинним законодавством. А обґрунтування того, що використання позивачем таких коштів для оплати кормів для худоби, ветеринарні послуги та паливно-мастильні матеріали не цільове, - помилкове. Колегія суддів вважає, що таке використання акумульованих коштів цілком спрямоване на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити надане в судовому засіданні клопотання позивача про залучення в якості доказу належного забезпечення матеріалами та обладнанням копії первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Ульянівська», а саме:

- видаткова накладна № РН-00097 від 11.03.2004р. (покупка марлі);

- видаткова накладна № РН-000423 від 11.10.2004р. (покупка марлі);

- видаткова накладна № РН-070 від 28.02.2005р. (покупка марлі);

- видаткова накладна № РН-174 від 25.04.2005р. (покупка марлі);

- договір оренди б/н від 01.01.2005р. (оренда приміщення, придатного для приймання молока);

- договір оренди приміщення б/н від 01.01.2004р. (оренда приміщення, придатного для приймання молока).

А відтак, спростовується висновок відповідача про нецільове використання акумульованих коштів на окремих рахунками позивача в своїй господарській діяльності.

Інших доказів нецільового використання зазначених коштів відповідач не надав.

А відтак, нарахування податкового зобовязання у даному випадку слід визнати необґрунтованим, виходячи з такого.

Як свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, нарахування здійснено на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Постанови КМУ № 805 від 12.05.99р., та п.п.11.21, 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Визначення податкового зобовязання відповідно до п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та його подальше узгодження згідно п.5.2 ст.5 зазначеного Закону у даному випадку законодавством не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, заниження або завищення податкових зобовязань, заявлених у деклараціях з податку на додану вартість, на суму 21003 грн. позивач не допускав.

З аналізу зазначеного законодавстваподатковій надано право стягнути з платника визначену ним самостійно суму податкового зобовязання, щодо якої встановлено факт нецільового використання. Факт нецільового використання спростований.

Отже, підстави для вчинення дій, передбачених у п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наявності яких податкова може здійснити визначення податкового зобовязання платнику податків, у даному випадку відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що акумульовані на окремому рахунку позивача кошти в розмірі податку на додану вартість, залишені в розпорядженні позивача внаслідок реалізації молока Відкритому акціонерному товариству «Світловодський маслосиркомбінат», правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки використані для підтримки розвитку цільового виробництва тваринницької продукції.

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасованим насамперед тому, що містить інші порушення вимог податкового законодавства, ніж встановлені актом перевірки від 05.03.2007 року № 59/23-10-30939756, що суперечить вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327. Зазначене є суттєвою підставою для визнання такого документа протиправним, а відтак, він має бути скасованим.

Таким чином, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про помилкове застовування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні рішення; помилковими є висновки суду про законність спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартістьу вигляді штрафної санкції у звязку з нецільовим використанням акумульованих на окремому рахунку коштів в розмірі податку на додану вартість; такі висновки не знайшли свого підтвердження, тому не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.06.2007 року підлягає скасуванню; позов слід задовольнити; спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасованим.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Ульянівська»на постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.06.07р. у справі №14/124 задовольнити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.06.07р. у справі №14/124 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Ульянівська»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської обєднаної Державної податкової інспекції у Кіровоградській області № 0001352310/0від 13.03.2007 р.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна