Рішення № 18910766, 27.10.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-5500/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Антонова Н.В.

при секретарі Кавун І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту раку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу №107-кн від 05.07.2011 року він 06.07.2011 року був звільнений з посади лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного відділення пухлин органів грудної порожнини за систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Даний наказ про звільнення вважає незаконним з тих підстав, що дане порушення, (якщо таке є), ним допущено вперше, а тому застосування до Заслуженого лікаря України крайньої міри дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є передчасним та таким, що суперечить трудовому законодавству в частині градації відповідальності та її відповідності вчиненому проступку.

Крім того, посилається на те, що звільнення за вищевказаною статтею відбулося безпідставно, оскільки організацією не наведено конкретних фактів допущеного позивачем невиконання обовязків, не вказано коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

З наведених підстав вважає звільнення незаконним. Просить поновити його на посаді, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 25000 грн., яка полягає у тому, що в звязку з незаконним звільненням позивач зазнав моральних страждань, які виразилися в тому, що він втратив нормальні життєві звязки, докладає додаткові зусилля для організації свого життя, зусилля для відновлення порушених діями відповідача трудових прав позивача, зусиль для відновлення стосунків з підлеглими.

За вказаних підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав та наполягали на його задоволенні. Також просили поновити строки звернення з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що після звільнення, 12.07.2011 року позивач був госпіталізований до Київської обласної Клінічної лікарні до відділення судинної хірургії у м. Києві, в подальшому був переведений до Броварської лікарні та перебував на стаціонарному лікуванні до 02.08.2011 року. На сьогоднішній день позивач перебуває на амбулаторному лікуванні та має направлення до МСЕК від 13.09.2011 року для отримання 2 групи інвалідності.

Дані обставини, які підтверджуються відповідними доказами, судом враховані в звязку з чим суд вважає, що строк на звернення з вказаним позовом до суду пропущений позивачем з поважних причин, а тому є підстави для його поновлення.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку. Вказує, що позивач неодноразово порушував трудову дисципліну, за що до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді доган. Також посилався на те, що ОСОБА_1 у порушення порядку звернення і обстеження хворих у поліклініці Національного інституту раку, направив пацієнтку ОСОБА_2 на лабораторне обстеження до іншого закладу охорони здоровя, чим завдав останній матеріальних збитків, оскільки у відповідача пацієнтка могла отримати безкоштовну діагностику, а з вини позивача змушена була оплатити в іншій медичній установі проведення лабораторного дослідження. Крім того, вказує на спричинення вказаній особі і моральних страждань, які полягають у тому, що позивач перешкоджав їй у здійсненні права на охорону здоровя та медичну допомогу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Національним інститутом раку, на посаді лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного кабінету відділення пухлин органів грудної порожнини почав працювати з 01.10.2008р., про що свідчить трудова книжка ОСОБА_1 (а.с.16-20) з якої вбачається, що за належне виконання останнім трудових обовязків до нього неодноразово застосовувалися заходи заохочення. Указом Президента України від 16.06.2009р. № 445 йому присвоєно почесне звання „Заслужений лікар України”, що в судовому засіданні не заперечував представник відповідача.

ОСОБА_1 06.07.2011 року був звільнений з посади лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного відділення пухлин органів грудної порожнини за систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу №107-кн від 05.07.2011 року. (а.с. 9-10).

Як зазначається у цьому наказі, підставою до застосування такого заходу дисциплінарного стягнення звільнення з роботи, було чергове порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та невиконання трудових обовязків, покладених на нього рудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, свідченням чого є заява ОСОБА_2 від 10.06.2011 року.

У заяві йдеться про те, що ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 для проведення гістологічного та імуногістохімічного дослідження в діагностично-консультативний центр на вул.. Васильківській, 45, де вона сплатила 300 грн., але діагноз так і не був встановлений.

За даним фактом директором інституту раку було ініційоване службове розслідування, в результаті якого було встановлено порушення ОСОБА_1 чинного в інституті «Порядку звернення і обстеження хворих в поліклініці Національного інституту раку», відповідно до якого хворі обстежуються в діагностичних відділах та лабораторіях НІР безкоштовно.

В наказі про звільнення також міститься посилання на неодноразове порушення трудової дисципліни та застосування в звязку з цим до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді доган.

Проте, з даною підставою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади суд погодитися не може, зважаючи на наступне.

Посилання відповідача на порушення ОСОБА_1 «Порядку звернення і обстеження хворих в поліклініці Національного інституту раку», яке полягає у тому, що останній направив ОСОБА_2 для проведення гістологічного та імуногістохімічного дослідження в діагностично-консультативний центр на вул. Васильківській, 45, суд сприймає критично, оскільки направлення, яке має місце в матеріалах справи, ОСОБА_1 не підписане та не містить інших необхідних вихідних даних. Крім того, дане направлення не містить для ОСОБА_2 обовязкового характеру, з чого можна зробити висновок, що воно носить суто рекомендаційний характер.

Крім того, відповідачем не доведено суду, що з вищевказаним положенням ОСОБА_1 ознайомлений, а тому відсутні підстави стверджувати про його порушення.

В наказі про звільнення вказано про систематичне порушення ОСОБА_1 покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, обовязків. Так само і в поясненнях представників відповідача, вказано про порушення ОСОБА_1 трудових обовязків та ряду нормативно-правових актів України, проте жодного доказу про їх невиконання не надано.

Разом з тим, в наказі про звільнення, як на підставу звільнення, міститься посилання на п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, яка передбачає звільнення за не виконання покладених трудових обовязків.

Таким чином, поняття порушення трудової дисципліни та поняття систематичного невиконання покладених трудових обовязків є різними, а тому звільнення за невиконання покладених трудових обовязків, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, суд вважає безпідставним та недопустимим.

Із встановлених судом зазначених обставин суд приходить висновку, що позивач ОСОБА_1 не допускав систематичного невиконання покладених на нього трудових обовязків, а тому, до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за трудові проступки, яких він не вчиняв, всупереч ст.147, п.3 ст.40 КЗпП України, п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

В судовому засіданні також встановлено, що всупереч вимогам ст.149 КЗпП України відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що підтверджується наказом відповідача № 107-кн від 05 липня 2011 р.

Таким чином позовна вимога про поновлення на посаді ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 367ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про поновлення на роботі, а таким чином в даній частині суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду.

Судом встановлено, що з моменту звільнення ОСОБА_1 з роботи 06.07.2011 р. і на момент судового розгляду він не працевлаштувався і ніде не працює, що підтверджується трудовою книжкою позивача. Такі обставини потребують для нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу який складає 3 місяці та 15 днів та в сумі становить 7459 грн. 43 коп. При вирахуванні коштів, яка підлягає стягненню, суд виходив з довідки про середній заробіток позивача, яка надана відповідачем, де вказано, що за травень позивач отримав заробітну плату у розмірі 2216 грн. 93 коп., за червень 1799 грн. 69 коп., що разом за два місяці становить 4016 грн. 62 коп., яку ділимо на два і отримуємо середньомісячну заробітну плату у розмірі 2008,31 грн. Вказану суму ділимо на кількість робочих днів липня 21 день, та отримуємо середньоденну заробітну плату у розмірі 95 грн. 63 коп. Таким чином середньомісячну зарплату 2008 грн. 31 коп. множимо на три місяці, отримуємо 6024 грн. 93 коп. до якої додаємо 1434 грн. 40 коп. (15 днів помножених на середньоденну заробітну плату у розмірі 95,63 грн. = 1434 грн. 40 коп.) і разом отримуємо середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7459 грн. 43 коп.

Позбавлення ОСОБА_1 права на працю за встановлених вище обставин завдало йому моральної шкоди через приниження його професійної, людської гідності. Суд оцінює завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000,0 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на її користь відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Зважаючи на вищевказані суми, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на ІТЗ у розмірі 8 грн. 50 коп. та стягнення з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 111 грн. 50 коп. судового збору (120 8,50 = 111 грн. 50 коп.), та судовий збір у розмірі 74 грн. 59 коп. (1% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 7459 грн. 43 коп.).

Позовна вимога про зобовязання відповідача внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі з 06.07.2011 року є наслідком виконання рішення суду яким скасований наказ про звільнення та позивача поновлено на посаді, а тому дана вимога є не позовною, а тому задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача, щодо винесення оскаржуваного наказу, задоволенню не підлягає, оскільки не є способом захисту передбаченим ЦПК України та не може бути виконана виконавчою службою, а рішення суду має бути зрозумілим та відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 148, 149, 150, 232, 234, 235, 237, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Національного інституту раку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ №107-кн від 05.07.2011 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного відділення пухлин органів грудної порожнини за систематичне невиконання ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1), на роботі з 6 липня 2011 року на посаді лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного кабінету відділення пухлин органів грудної порожнини у Національному інституті раку (ідентифікаційний код 02011976, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43), звільненого з роботи згідно наказу № 107-кн від 5 липня 2011р. Національного інституту раку.

Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код 02011976, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 459,43грн. (сім тисяч чотириста пятдесят девять грн. 43 копійки).

Стягнути з Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код 02011976, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1) заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Стягнути з Стягнути з Національного інституту раку (ідентифікаційний код 02011976, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в розмірі 8 грн. 50 коп. та на користь держави у розмірі 111 грн. 50 коп. грн. та судовий збір у розмірі 74 грн. 59 коп.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1) на роботі на посаді лікаря-хірурга онколога рентген-хірургічного кабінету відділення пухлин органів грудної порожнини у Національному інституті раку - підлягає негайному виконанню.

В решті частині заявлених вимог відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :