Рішення № 18908484, 21.09.2011, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1318/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2011

Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Маштак К.С.

при секретарі Федоренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення, суд

встановив:

30 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, посилаючись на те, що 26 вересня 2006 року між ПАТ «Приватбанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNLOAK00106130, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 16497,61 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2013 року.

Позивач зазначає, що станом на 17 травня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 19630,32 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1 26 вересня 2006 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1

Позивач неодноразово звертався до позичальника з проханням повернути кредитні кошти та виконати свої зобовязання за кредитним договором та погасити існуючу заборгованість. Проте відповідач на звернення не реагує.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNLOAK00106130 від 26 вересня 2006 року в сумі 19630,32 доларів США: звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 196,30 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України. Представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2006 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNLOAK00106130, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16497,61 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2013 року. (а.с. 14-15).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_1 26 вересня 2006 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

Станом на 17 травня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 складає на загальну суму 19630,32 доларів США, яка складається: заборгованість за кредитом 11865,50 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 3985,33 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 2641,25 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 1138,24 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 6-9).

Договором передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредиту, сплати процентів та плати за ведення кредитної ставки, а також сплати можливих штрафних санкцій, передбачених цим договором, шляхом надіслання позичальнику відповідного письмового повідомлення.

На адресу відповідача ОСОБА_1 було відправлене письмове повідомлення від 20 квітня 2011 року за № 30.1.0.0/2-353 та 13 травня 2011 року направлена претензія. (а.с. 10, 11).

Суд вважає, що відповідачем належним чином не виконувалися умови вказаного договору: несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по відсоткам, що дає позивачу право вимагати дострокового повернення в повному обсязі коштів, та виконання всіх інших зобовязань за цими договорами.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно предявляються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, вононе буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з клопотаннями про зміну розміру процентної ставки, про перегляд строків погашення кредиту у разі виникнення фінансових або інших труднощів, що виникли з незалежних від позичальника причин до банку не звертався. Цим правом він не скористався.

Взяті на себе зобовязання щодо погашення заборгованості за кредитним договором відповідач виконав не належним чином, а саме: не здійснив остаточне погашення кредиту, а також не сплатив відсотки за фактичне користування кредитними коштами.

Оскільки в матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючи зміну місцезнаходження, місце роботи, погіршення матеріального становища боржника, договору про дострокове розірвання кредиту, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на те, що відповідачем не виконуються в повному обсязі умови договору, обґрунтовані та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. З моменту укладання договору відповідач порушував обовязки за кредитним договором, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно зі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 14, 526, 589, 590, 611, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 88, 169, 209, 214, 215, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNLOAK00106130 від 26 вересня 2006 рокув розмірі 19630,32 доларів США звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки Mitsubishi, модель: Lancer, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий-седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 196,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: К.С. Маштак