Ухвала суду № 18895340, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" жовтня 2011 р. м. КиївК-26381/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року

у справі № 2а-3936/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі Київ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

Державної податкової адміністрації в м. Києві

Державної податкової адміністрації України

про скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової адміністрації України про скасування рішень №2908/6/25-0215 від 01.04.2009 року, № 738/10/25-214 від 27.02.2009 року, податкових повідомлень-рішень № 0006972310/1 від 31.12.2008 року та №0006972310/2 від 17.03.2009 року, рішення №11306/10/25-007 від 22.12.2008 року в частині визначення зобовязання зі сплати збору за право використання місцевої символіки на суму 91567,16 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року провадження у адміністративній справі у частині позовних вимог про скасування рішень №2908/6/25-0215 від 01.04.2009 року, № 738/10/25-214 від 27.02.2009 року та рішення №11306/10/25-007 від 22.12.2008 року закрито на підставі приписів пункту першого частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0006972310/1 від 31.12.2008 року та №0006972310/2 від 17.03.2009 року задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено Акт № 2435/23-09/31957859 від 24.09.2008 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено заниження позивачем збору за право використання символіки міста Києва на суму 67159,69 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006972310/2 від 17.03.2009 року про визначення суми податкового зобовязання зі збору за право використання символіки міста Києва у розмірі 91567,16 грн., у тому числі 60478,11 грн. основного платежу та 31089,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі - Декрет) збір за використання місцевої символіки належить до місцевих податків і зборів.

Статтею 12 вказаного Декрету визначено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Положенням про збір за право використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням ХІІ сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 року № 149/3240 (далі - Положення) платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Пунктом 1.2 Положенням визначено, що до місцевої символіки відносяться герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач використовує у своїй назві слово «Київ»виключно з метою визначення місця знаходження, оскільки до групи підприємств «Проміві» входять, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проміві», яке зареєстровано у м.Львові (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 367754); Товариство з обмеженою відповідальністю «Проміві Дніпропетровськ»(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №767912).

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про те, що позивач використовує у своїй назві слово «Київ»лише з метою визначення свого місцезнаходження, а отже він не є платником збору за право на використання місцевої символіки.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.