Рішення № 18890716 від 17.10.2011 , Господарський суд Донецької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.11 р. Справа № 37/210пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовною заявою Розівської сільської ради Шахтарського району Донецької області, с. Розівка Донецької області, ідентифікаційний код 05420296

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Жданівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р., стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14070,79грн. та зобовязання повернути обєкт оренди

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (довіреність № 347/11 від 10.06.11 р.);

від Відповідача не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 19.09.2011р. на 03.10.2011р., з 03.10.2011р. на 17.10.2011р.

У судовому засіданні 17.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Розівська сільська рада Шахтарського району Донецької області, с. Розівка Донецької області (далі Позивач) звернулася до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Жданівка Донецької області (далі Відповідач) про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р., стягнення заборгованості з орендної плати, що виникла на підставі вказаного договору, в розмірі 14070,79грн., та зобовязання Відповідача повернути обєкт оренди за означеним договором, а саме: нежитлове приміщення площею 111,85 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р., відмову Позивача як Орендодавця від означеного договору та не повернення Відповідачем як Орендарем обєкту оренди у встановленому порядку.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. з додатковою угодою від 14.07.2009р., акт приймання-передачі основних засобів від 12.07.2007р., довідку про заборгованість з орендної плати №22 від 01.07.2011р., довідку про балансоутримання №25 від 06.07.2011р., лист №216 від 01.06.2011р. з повідомленням про вручення поштового відправлення, свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, копію паспорта Відповідача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 5, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 762, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України.

Позивачем на виконання вимог ухвал суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 28-104, 109-111).

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзиву та доказів повернення обєкту оренди, погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобовязання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 29), достовірність яких презюмується положеннями с. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання (а.с.24)

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин у судові засідання належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дійсно, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що подальше очікування на здійснення таких прав Відповідачем є неможливим з огляду на закінчення 18.01.2011р. процесуальних строків розгляду справи.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н (а.с.а.с. 10,11 зв.б.), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування відокремлене індивідуально визначене майно нежитлове приміщення площею 111,85 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для проведення культурно-розважальних заходів, строком на 1 рік до 12.07.2008р. включно.

Приналежність обєкту оренди на праві комунальної власності Позивачу, який обліковує це майно на балансі, підтверджується відповідною довідкою (а.с.15) за підписом сільського голови і головного бухгалтера.

Передача обєкту оренди Позивачем Відповідачу у відповідності до розділу 2 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. відбулася на підставі акта приймання-передачі від 12.07.2007р. (а.с.13).

У звязку з відсутністю заяв сторін про припинення або зміну договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р., в порядку п. 10.6. договір автоматично продовжився на наступний рік на той самий строк і на тих самих умовах до 12.07.2009р.

Додатковою угодою від 14.07.2009р. строк вказаного договору оренди було продовжено до 13.07.2010р., а вартість проведеного капітального ремонту зараховано Відповідачу в рахунок орендної плати.

Після закінчення визначеного договором з урахуванням додаткової угоди від 14.07.2009р. строку його дії (13.07.2010р.) орендні правовідносини сторін повторно автоматично продовжились на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору до 13.07.2011р., в порядку п. 10.6. договору.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. з урахуванням його (розділу) змін додатковою угодою від 14.07.2009р., на Відповідача були покладені грошові зобовязання зі сплати орендної плати, щоквартально не пізніше 12 числа місяця, що слідує за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, у відповідності до розрахунку: 100% Орендодавцю, розмір якої (орендної плати) визначено згідно з Методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. Первісний розмір орнелної плати визначався сумою 281,15грн. намісять. За умовами п. 5.2. договору своєчасне і повне здійснення орендних платежів віднесено до обовязків Орендаря.

Листом №216 від 01.06.2011р. (а.с.а.с. 16, 17), отриманим Відповідачем 16.06.2011р. (а.с.18), Позивач повідомив останнього про наявність заборгованості по орендній платі станом на 01.05.2011р. в сумі 11944,21грн., відмову від договору оренди в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, необхідність повернення обєкту оренди у відповідності до ст. 795 Цивільного кодексу України за актом приймання-передачі

З представлених Позивачем у розгорнутому розрахунку відомостей про виконання Орендарем грошових зобовязань з орендної плати (а.с.а.с.110, 111), з урахуванням зарахування в рахунок орендної плати витрат, понесених Відповідачем у звязку зі здійсненням капітального ремонту, вбачається, що протягом існування орендних відносин Відповідач порушував грошові зобовязання зі здійснення орендних платежів: починаючи з березня 2009р. виконував їх не в повному обсязі, а з червня 2010р. повністю припинив орендні платежі. Наведені Позивачем дані про помісячно нарахований розмір орендної плати за період існування орендних відносин в повній мірі відповідають відповідним рахункам-фактурам (а.с.а.с. 32-80), виставлення яких Відповідачу підтверджується Журналом реєстрації відправлених виставлених рахунків за оренду (а.с.а.с. 81-104).

Згідно з наданими Позивачем матеріалами, останній визначає розмір заборгованості Відповідача з орендної плати станом на 01.07.2011р. на рівні 14070,79грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи розірвання договору, стягнення заборгованості з орендної плати зобовязання Відповідача повернути обєкт оренди.

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку нежитловим приміщенням площею 111,85 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і обовязку сплачувати орендні платежі. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно обєкту оренди та права Орендодавця нараховувати орендні платежі визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном та обвязку із сплати орендних платежів після такого припинення.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами, а також обовязків з повернення обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України. В свою чергу, за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України у разі невнесення наймачем (орендарем) плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору, що кореспондується із ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно ч.2 ст. 653 цього Кодексу у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

За змістом наведених приписів можливість припинення правовідносин за договором оренди у звязку із відмовою Орендодавця покладена у залежність від наявності наступної сукупності умов:

- наявність прострочення орендних платежів не менше ніж за три місяці підряд на момент відмови від договору;

- одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем на момент надсилання Позивачем листа №216 від 01.06.2011р. (а.с.а.с.16, 17) про відмову від договору понад 3 місяців підряд не здійснювалися орендні платежі, що зумовлює висновок про наявність однієї з зазначених вище обовязкових умов. Будь-яких доказів іншого Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

В свою чергу, факт отримання цього листа Відповідачем 16.06.2009р. достатньою мірою підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.18), що свідчить про наявність іншої обовязкової умови для припинення орендних правовідносин у звязку із відмовою від договору.

Таким чином, судом встановлено, що орендні правовідносини між сторонами за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. припинились 16.06.2011р.

Встановлення судом цього факту як складового елементу предмету доказування у справі, є підставою для відмови в задоволенні вимоги Позивача про розірвання договору оренди, адже розірвання договору в контексті приписів ст.ст. 651-653 Цивільного кодексу України і ст. 188 Господарського кодексу України може бути застосоване виключно до діючого (існуючого) договору, тоді як договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р припинив свою дію 16.06.2011р. в силу правомірної відмови від нього (розірвання в односторонньому порядку) Позивачем.

Отже, позовна вимога Позивача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р. задоволенню не підлягає, через відсутність факту порушення прав Позивача існуванням спірного договору на моменту подання розглядуваного позову.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в п. 5.7. договору оренди.

Між тим, до матеріалів справи на надано належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу акту приймання-передачі про повернення Відповідачем обєкту оренди до сфери управління Позивача або іншої особи, визначеної у встановленому порядку.

Таким чином, суд вважає доведеним з боку Позивача вимоги про повернення Відповідачем спірного майна, що безпосередньо випливає із змісту абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а тому ця вимога задовольняється судом

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як було встановлено судом і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів протилежного не надано, Орендар припускав неповну і несвоєчасну сплату орендних платежів у розглядуваний період, що дозволяє стверджувати про наявність порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а самого Відповідача вважати таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Разом із тим, виходячи із встановлених судом обставин на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у Позивача не має субєктивного права нараховувати і отримувати стягувані орендні платежі за період після 16.06.2011р. (дата припинення договору оренди у звязку з отриманням Відповідачем листа Позивача про відмову від договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України), що унеможливлює порушення такого субєктивного права з боку Відповідача в цій частині.

З таких обставин, позовна вимога Позивача про стягнення орендної плати у розмірі 14070,79грн. підлягає частковому задоволенню в частині 13507,22грн., оскільки за період з 17.06.2011р. по 30.06.2011р. нарахування орендної плати є неправомірним, і, відповідно, вказаний період із розрахунку розміру заборгованості Відповідача слід виключити.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що договір не визначає строку такого повернення, суд, беручи до уваги тривалість прострочення повернення майна після припинення орендних правовідносин та необхідність надання Відповідачеві часу для звільнення приміщень від власних речей і приведення обєкту оренди в належний стан, керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 10-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення Відповідачем обєкту оренди.

Оскільки судом в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України розглянуті кілька позовних вимог, серед яких позовна вимога про стягнення заборгованості по орендній платі, яка підлягає майновій оцінці і обкладена державним митом за ставкою 1 відсоток від ціни позову, та позовні вимоги про розірвання договору і зобовязання повернути обєкт оренди, які не підлягають грошовій оцінці і обкладені єдиним державним митом на рівні 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, остільки розподіл судових витрат здійснено судом щодо кожної суми судових витрат окремо.

Враховуючи, що обидві названі вище позовні вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди та про зобовязання повернути обєкт оренди обкладені єдиним державним митом на рівні 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та зважаючи, що відносно першої вимоги прийнято рішення про відмову в задоволені, а відносно другої про задоволення, то означене державне мито, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розподіляється між Позивачем та Відповідачем в рівних частках. А оскільки державне мито за подані вимоги немайнового характеру Позивачем під час подання позову сплачено не було, суд приходить до висновку про необхідність стягнення 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00грн.) в рівних частках з Позивача та Відповідача на користь державного бюджету України.

Державне мито, яким обкладена вимога про стягнення заборгованості по орендній платі, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Розівської сільської ради Шахтарського району Донецької області, с. Розівка Донецької області (ідентифікаційний код 05420296) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Жданівка Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна б/н від 12.07.2007р., стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 14070,79грн. та зобовязання повернути обєкт оренди задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Жданівка Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Розівської сільської ради Шахтарського району Донецької області, с. Розівка Донецької області (ідентифікаційний код 05420296) заборгованість з орендної плати в сумі 13507,22грн.