ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

при секретарі судового засідання Семяністій С.Л.,

за участі представника відповідача - Олійниченко І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хевес» (далі - ТОВ «Хевес») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 7 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ТОВ «Хевес» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 03 березня 2005 року №0000222305/2 зі сплати податку на прибуток на загальну суму 471 000,00 гривень, в тому числі: за основним платежем 235 500,00 гривень та 235 500,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення - рішення від 03 березня 2005 року №0000232305/2 зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 73 539,00 гривень, в тому числі: за основним платежем 49 026,00 гривень та 24 513,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Вимоги обґрунтовано тим, що контролюючий орган невірно визначив суму податкових зобов'язань та прийняв рішення, що суперечать законодавству та порушують права позивача.

Постановою Господарського суду міста Києва від 7 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів.

Касаційна скарга підлягає до залишення без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена комплексна документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) - ТОВ "Хевес" за період з 01 липня 2001 року по 01 липня 2004 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено Акт від 15 березня 2005 року №13/23-05-7-31239597, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000222305/2 від 03 березня 2005 року, яким позивачеві нараховане

податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 471 000,00 грн., в тому числі 235 500,00 грн. основного платежу та 235 500,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000232305/2 від 03 березня 2005 року, яким позивачеві нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 73539,00 грн., в тому числі 49 026,00 грн. основного платежу та 24 513,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97- ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Закону № 283, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27 червня 2003 року ТОВ "Хевес" (Комітент) уклало договір комісії №06/03 з СПД ОСОБА_1 (Комісіонер), згідно якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснювати в інтересах останнього від свого імені продаж товарів, найменування та ціна яких, а також інші умови та вказівки комітента визначені додатком (специфікацією), яка є невід'ємною частиною даного договору, в кількості, яка відповідає накладній на відвантаження товару. Відповідно до умов вказаного договору комісіонер діє від свого імені, самостійно укладає договори купівлі-продажу з третіми особами (покупцями).

Згідно п. 4.2 договору комісійна винагорода визначається у розмірі 3% від суми реалізованого товару. Згідно з п. 5.1 Договору винагорода комісіонера перераховується шляхом виплати належних йому сум після підписання акту виконаних робіт. До даного договору були внесені зміни, зокрема до п. 4.2 договору від 27 червня 2003 року, відповідно до яких розмір комісійної винагороди змінювався наступним чином: в липні 2003 року розмір комісійної винагороди становив 3%; в серпні 2003 року - 3%; у вересні 2003 року - 6,3%; у жовтні 2003 року - 2,6%; у листопаді 2003 року - 5,3%; у грудні 2003 року - 4,9%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору комісіонеру була нарахована комісійна винагорода у 3 кварталі 2003 року 68 869,854 грн., в 4 кварталі 2003 року 48 786,96 грн., на загальну суму 117 656,80 грн., в тому числі ПДВ. Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що в грудні 2003 року при визначені комісійної винагороди ТОВ «Хевес» допустило арифметичну помилку, яка призвела до заниження відсотку винагороди і заниження валових витрат за 4 квартал 2003 року в розмірі 592,53 гривень.

27 червня 2003 року ТОВ "Хевес" (Замовник) уклало з СПД ОСОБА_1 (Виконавець) договір № 1/07 на інформаційно-довідкове обслуговування, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання інформаційного, консультаційно-довідкового абонементного обслуговування та дослідження ринку продовольчих товарів як по Україні так і на території ближнього та дальнього зарубіжжя. Судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір взагалі не був врахований при проведенні перевірки.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 30 вересня 2003 року по даному договору за інформаційно-довідкове обслуговування було здійснено послуг на загальну суму 267250,00 гривень в т.ч. ПДВ 44541,67 гривень. З матеріалів справи вбачається, що в 3 кварталі 2003 року ТОВ "Хевес" віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 222708,33 гривень.

Як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону № 283, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначається ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що позивачем надані всі первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та свідчать про факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами, що спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 53.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283.

01 січня 2003 року ТОВ «Хевес» (комітент) уклало з СПД ОСОБА_2 договір комісії № 1/03, згідно умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента в інтересах останнього від свого імені найти постачальника по наданню послуг, зазначених в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з акту виконаних робіт за 4 квартал 2003 року, за 2 квартал 2004 року, за 1 квартал 2004 року, копії яких містяться в матеріалах справи, комісіонер свої зобов'язання за договором виконав (п.3.1 договору).

Щодо твердження відповідача про безпідставність включення до складу валових витрат в 3 кварталі 2003 року 311 112,00 гривень як суми, нарахованої на підставі акту виконаних робіт СПД ОСОБА_2, то матеріалами справи дані твердження повністю спростовуються, оскільки в 3 кварталі 2003 року ТОВ "Хевес" з СПД ОСОБА_2 не працювало та актів виконаних робіт не підписувало.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують формування валових витрат в період за 2 квартал 2003 року та з 4 кварталу 2003 року по 2 квартал 2004 року. При цьому, ТОВ "Хевес" в 3 кварталі 2003 року не працювало з СПД ОСОБА_2 та не включало суму 311 112,00 гривень до валових витрат, а відповідно в 3 кварталі 2003 року у позивача дійсно не могло бути підтверджуючих господарські операції первинних документів.

Щодо не проведення коригування валових витрат на суму 8 800,00 грн., то у бухгалтерському обліку позивача дійсно помилково зазначено, що товари на суму 8 800,00 грн. використано на власні потреби. Однак, вказана помилка не впливає на результати податкового обліку, оскільки товар, який обліковувався у позивача на суму 8 800,00 грн., був реалізований у першому півріччі 2004 року контрагентам позивача, актів на списання такого товару позивачем також не складалось. В декларацію про прибуток як вартість товарів, що використані на власні потреби, суму в розмірі 8 800,00 грн. позивач не включав, а, отже, підстав для проведення коригування суми валових витрат в розмірі 8 800,00 грн. в частині зменшення валових витрат у позивача не було.

Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо порушення позивачем п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283 спростовується матеріалами справи.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем підтверджено право на податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 55 416,67 гривень в зв'язку з отриманням ним від СПД ОСОБА_1 податкової накладної №22 від 30 вересня 2003 року на загальну суму 277 083,33 грн., в тому числі (комісійна винагорода у розмірі 54375,00 грн. - акт по договору комісії за вересень, інформаційно-консультаційні послуги на суму 222 708,33 грн. - акт виконаних робіт від 30 вересня 2003 року).

  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2006 року у справі №11/446 призначена судово-бухгалтерська експертиза.

В результаті дослідження наданих документів складений висновок судово-бухгалтерської експертизи від 10 травня 2006 року №3659/3660 у справі №11/446, згідно якого висновки Акту від 15 березня 2005 року №13/23-05-7-31239597 "Про результати комплексної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ТОВ „Хевес" за період з 01 липня 2001 року по 01 липня 2004 року» про недотримання ТОВ "Хевес" п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283 та заниження податку на 2004 рік на суму 22 429,00 грн.; І півріччя 2004 року на суму 30 221,00 гривень та пп.7.3.1. п.7.3, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168 та заниження чистої суми податкового зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2003 року на суму 56 041,00 гривень і завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за вересень 2003 року на суму 42 572,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються; висновки акта від 15 березня 2005 року №13/23-05-7-31239597 "Про результати комплексної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ТОВ "Хевес" за період з 01 липня 2001 року по 01 липня 2004 року» документально та нормативно не підтверджуються».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про незаконність рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дій або бездіяльності покладається, на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено правомірності та законності прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 03 березня 2005 року № 0000222305/2 та № 0000232305/2.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 7 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий /підпис/ М.І. Смокович

судді /підпис/ Т.Ф. Весельська

/підпис/ О.В. Мироненко

/підпис/ Т.А. Чумаченко

/підпис/ І.В. Штульман

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар : С.Л. Семяніста