Рішення № 18888387, 12.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.11 р. Справа № 4/263

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 22.02.2010р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 07.09.2011р.

за позовом - Приватного акціонерного товариства сільськогосподарської виробничої фірми

„Агротон” м. Луганськ

до відповідача - Приватного підприємства „Містраль” м. Донецьк

про стягнення 708750,77грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 19.08.2011р. звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1149169,35грн., з яких: 1060243,20грн. заборгованість (попередня оплата, яка залишилась не отовареною), 26705,85грн. інфляційні, 10370,05грн. 3%річних, 51850,25грн. пеня, яка нарахована за порушення строків поставки товару відповідно до п. 7.2 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір №1803-1 від 18.03.2011р., рахунок-фактуру №1803 від 18.03.2011р. на суму 1717862,40грн., який виставлений позивачу для оплати, платіжне доручення №1456 від 18.03.2011р. на суму 1717862,40грн., яким перераховані кошти відповідачу, видаткову накладну №05042 від 05.04.2011р. на суму 657619,20грн., по якій переданий товар, гарантійний лист відповідача №82 від 25.05.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ним не отримана позовна заява від позивача і просив суд відкласти розгляд справи

На підставі ст.77 ГПК України за клопотанням представників сторін в судовому засіданні оголошувались перерви.

22.09.2011р. позивачем надана заява про зменшення заявленої до стягнення суми, яка складається на цей час з суми боргу в розмірі 630777,60грн., пені в сумі 47101,49грн., інфляційних витрат в сумі 21538,52грн. і 3% річних в сумі 9333,16грн.

Відповідач 06.10.2011р. надав відзив на позов в якому заперечує проти заявлених вимог, оскільки борг перед позивачем за недопоставку товару становить тільки 388758,80грн. з урахуванням здійснення поставки в рахунок заборгованості на суму 242018,80грн., про що свідчить акт взаєморозрахунків, ніяких доказів в підтвердження заперечень не надано.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача попередньої оплати, на яку відповідачем не поставлено товар та нарахування пені за несвоєчасну поставку товару відповідно до договору і 3%річних та інфляційних витрат за несвоєчасну оплату відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Підставою, якою обґрунтовуються вимоги є укладений з відповідачем договір №1803-1 від 18.03.2011р., витяг з банківського рахунку про попередню оплату товару, визначеного договором, нарахування за недопоставку товару пені, передбаченою п.7.2 договору і посилання на ст.625 Цивільного кодексу України за якою нараховано відповідачу 3%річних і інфляційні витрати.

2

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №1803-1 від 18.03.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено наступне:

За договором №1803-1 від 18.03.2011р. продавець (відповідач) зобовязався передати у власність покупця (позивачу) мінеральні добрива: селітру аміачну в кількості до 512+/-2%тон (п. 1.1 договору) за ціною 3355,20грн. за тону з ПДВ на умовах СРТ станція Новий Айдар Донецької залізниці (п. 2.1 договору) на загальну суму 1717862,40грн. з ПДВ (п. 2.2 договору).

Сторонами обумовлений строк поставки товару - в березні-квітні 2011р., але не пізніше 10.04.2011р.

Покупець здійснює повну 100% попередню оплату товару на підставі виставленого продавцем рахунку (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору він діє до 31.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлений факт, що 18.03.2011р. попередньо поставці відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру № 1803 на загальну суму 1717862,40грн., в якому вказаний товар - селітра аміачну марки Б, кількість - 512тон, ціна - 2796,00грн. без ПДВ.

Рахунок оплачений позивачем в повному обсязі платіжним дорученням №1456 від 18.03.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем належним чином і в повному обсязі виконані умови договору щодо внесення суми передоплати за товар.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару проводиться в березні-квітні 2011р., але не пізніше 10.04.2011р., тобто встановлені конкретні терміни оплати товару.

Відповідачем 05.04.2011р. за видатковою накладною № 05042 передав аміачну селітру в мішках по 50кг в кількості 196,0тн. на суму 657619,20грн. А після встановленого п.4.1 договору строку поставлено ще за видатковою накладною № 0705 від 07.05.2011р. товар в кількості 128,0тн. на суму 429465,60грн. Ця поставка проведена з про строчкою строку, обумовленого сторонами.

Відповідач не надав жодного документу, який би підтвердив поставку товару за договором чи проведення відповідно до цього договору взаєморозрахунків.

Оскільки за виставленим 18.03.2011р. рахунком № 1803, який сплачений позивачем у повному розмірі в сумі 1717862,40грн., продавцем (відповідачем) отримано суму попередньої оплати, останній зобовязаний був на всю суму отриманої передоплати поставити товар.

Доведено матеріалами справи, що відповідач недопоставив товар на суму 630777,60грн. (1717862,40 - 657619,20 - 429465,60).

Відповідно до п.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач своїм листом № 82 від 25.05.2011р. гарантував до поставити товар в строк до 20.06.2011р., але ці гарантійні зобовязання теж не виконав.

610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, на час звернення із позовом, товар не допоставлений, грошові кошти не повернуті, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача не отоварені кошти в розмірі 630777,60грн.

3

Враховуючи не повернення відповідачем грошових коштів, позивач просить стягнути з нього інфляційні витрати в сумі 21538,52грн. і 3% річних в сумі 9333,16грн., посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Стаття 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в позовній заяві, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Таким чином, положення цієї статті застосовуються при порушенні виключно грошового зобовязання.

Пункт 3 статті 693 Цивільного кодексу України надає право стороні, яка сплатила попередню оплату товару і його не отримала (чи отримала не в повному обсязі) нарахувати проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Оскільки позивач не звертався з вимогою про стягнення процентів у відповідності з ст. 536 Цивільного кодексу, господарський суд, враховуючи, що позивачем (до звернення з позовом) не направлялась відповідачу вимога про повернення грошових коштів у продавця (відповідача) не виникло грошового зобовязання перед кредитором, тому господарський суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3%річних в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків поставки товару явилось підставою для нарахування позивачем 47101,49грн. пені відповідно до п. 7.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по поставці товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи що, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо поставки товару у передбачені п.4.1 договору строки, це стало підставою для застосування господарської санкції, передбаченої п. 7.2 договору.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання зобовязання (п. 4.1 до договору); б) вид відповідальності; в) розмір пені (п. 7.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 47101,49грн. пені в повному обсязі, оскільки позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,536,546,549,610,612,625,693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства сільськогосподарської виробничої фірми „Агротон” м. Луганськ до Приватного підприємства „Містраль” м. Донецьк про стягнення боргу в розмірі 630777,60грн., пені в сумі 47101,49грн., інфляційних витрат в сумі 21538,52грн. і 3% річних в сумі 9333,16грн. частково.

4

Стягнути з Приватного підприємства „Містраль” м. Донецьк-83030, вул. Димитрова, ТЦ Партнер, ЄДРПОУ 32365588 на користь Приватного акціонерного товариства сільськогосподарської виробничої фірми „Агротон” м. Луганськ-91045, кв. 50річчя оборони Луганська, 9, ЄДРПОУ 30280120 попередню оплату в сумі 630777,60грн., пеню в розмірі 47101,49грн., 6778,79грн. державного мита та 139,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >