Рішення № 18885657, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 11/137

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Галфрост”, с.Бишків Жовківського району Львівської області, ЄДРПОУ 34838293,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт”, м.Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 33771799,

про стягнення 66204,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю,-

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.07.2011р. по 11.08.2011р. та з 15.09.2011р. по 20.09.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Галфрост”, с.Бишків Жовківського району Львівської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт”, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 66204,00 грн., у тому числі 53940,00 грн. сума основного боргу за договором та 12264,00 грн. сума пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобовязання за договором купівлі-продажу товарів №GF04/02/10 від 04.02.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок позовних вимог, копії договору купівлі-продажу товарів №GF04/02/10 від 04.02.2010р. разом із специфікацією №1 до нього, видаткової накладної №РН-0000019 від 05.02.2010р., листа-претензії №98 від 13.04.2010р., №288 від 30.09.2010р. та №324 від 26.10.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 12, 13, 15, 49, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

21.07.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №187 від 18.07.2011р., відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі. При цьому, підтверджує укладання учасниками процесу спірного правочину. Проте, зазначає про відсутність у первинній документації посилання на договір купівлі-продажу №GF04/02/10 від 04.02.2010р.; здійснення поставки без замовлення, передбаченого п.4.1 договору, а отже вважає поставку товару за видатковою накладною №РН-0000019 від 05.02.2010р. позадоговірною, строк оплати за якою не настав. На підтвердження викладеної позиції подав до суду витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2009р. (у тому числі за 2010р.), копію рахунку-фактури №СФ-0000015 від 03.02.2010р. Одночасно, Відповідачем до матеріалів справи додано довідку №189 від 19.07.2011р. про юридичну адресу та банківські рахунки підприємства.

08.08.2011р. Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 11.08.2011р. на іншу дату, що задоволено судом.

11.08.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання від представника Позивача про витребування у Відповідача додаткових документів та здійснення запиту до ЗАТ „Галичина-Нова” щодо надання до суду інформації відносно існування договірних відносин із Відповідачем, витребування у означеній юридичній особи товарно-транспортної накладної у підтвердження факту поставки концентрату апельсину вартістю 106140,00 грн.

Дане клопотання задавлено судом частково, у частині витребування інформації та документів у ЗАТ „Галичина-Нова” відмовлено, з огляду на відсутність прямої необхідності у вчинення таких дій та достатність матеріалів справи для винесення повного, всебічного та обґрунтованого рішення по справі.

Одночасно, 11.08.2011р. представник Позивача надав письмові пояснення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт” №б/н від 11.08.2011р., за якими з доводами Відповідача не погоджується з підстав викладених у цих поясненнях.

16.08.2011р. представник Позивача звернувся з клопотанням №б/н від 12.08.2011р. щодо витребування у Відповідача документів, які підтверджують існування договірних відносин між ним та ЗАТ „Галичина-Нова”, примірник товарно-транспортної накладної від 05.02.2010р. та зобовязання Відповідача отримати цю накладну у останнього, перевізника автопідприємтсва, у задоволенні якого судом відмовлено за недоцільністю надання даних документів, оскільки наявні матеріали справи достатні для надання правової оцінки спірним господарським операціям.

29.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду вдруге надані пояснення №б/н від 11.08.2011р. із підтвердженням їх відправлення Відповідачу.

01.09.2011р. представником Позивача суду представлена заява про уточнення позовних вимог №б/н від 01.09.2011р., якою період прострочення визначений з 21.02.2011р. по 21.08.2011р., у звязку з чим зменшено суму позовних вимог та фактично до стягнення заявлено 59127,84 грн., у тому числі 53940,00 грн. суми основного боргу за договором та 5187,84 грн. пені.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

01.09.2011р. представником Позивача заявлено клопотання щодо продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів.

Ухвалою від 01.09.2011р. дане клопотання судом задоволено, строк розгляду справи продовжений у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2011р. разом із супровідним листом представником Відповідача на виконання вимог суду до матеріалів справи долучено копію аналізу рахунку по субконто:2011 за 01.02.2010р. 31.12.2010р., журналу-ордеру та відомість по рахунку 631 за 01.02.2010р. 31.12.2010р.

Згідно заяви (клопотання) №б/н від 15.09.2011р., що представлена через канцелярію суду 15.09.2011р., представник відповідача наполягає на стягнення суми 59127,84 грн., стверджує про договірний характер правовідносин із Відповідачем та здійснення поставки спірної продукції у їх межах.

У підтвердження останнього із супровідним листом надав копію банківської виписки та довідку №289 від 08.09.2011р., копії податкової накладної №19 від 05.02.2010р., податкової декларації з податку на додану вартість із додатками до неї.

20.09.2011р. від представника Відповідача надійшли пояснення №181 від 31.08.2011р., відповідно до яких останній наполягає на позадоговірному характері спірної господарської операції, та зазначає, що рахунок №СФ-0000015 від 03.02.2010р. складений раніше ніж укладено договір №GF04/02/10 від 04.02.2010р., а отже це є підґрунтям позиції Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт”.

Одночасно, представником Відповідача заявлено клопотання про застосування спеціальної позовної давності №202 від 20.09.2011р., у резолютивній частині якого останній просить відмовити Позивачу у стягненні пені у звязку зі спливом позовної давності.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представник відповідача наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №б/н від 01.09.2011р.

Представник Відповідача у судовому засіданні 20.09.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві №187 від 18.07.2011р. та письмових поясненнях.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обовязків Відповідача по оплаті переданого товару є договір купівлі-продажу товарів №GF04/02/10 від 04.02.2010р.

Оцінивши даний договір, із якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобовязується протягом дії цього Договору продавати Відповідачу (Покупцеві) сировину для виробництва продуктів харчування, а саме концентровані соки, концентрати напоїв, ароматизатори, есенції, ягоди, харчові барвники і т.п окремими партіями.

Згідно п.1.2 договору, сторони дійшли домовленості про те, що асортимент товару, ціни на товар та замовлення визначаються в додатках до цього договору.

Розділом 3-4 правочину №GF04/02/10 від 04.02.2010р. обумовлені умови поставки та прийому товару. Зокрема, Покупець здійснює письмове замовлення товару із визначенням умов поставки за допомогою факсимільного звязку за 20 календарних днів до дня поставки (п.4.1); термін поставки відповідно до умов цього договору становить 20 календарних днів з моменту отримання замовлення товару (п.4.3); датою поставки вважається дата передачі товару Покупцю (п.4.4); перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною (п.4.5).

Специфікацією №1 від 04.02.2010р. до визначеного договору, корпія якої міститься у матеріалах справи, сторони погодили поставку концентрату апельсину з кліткою у кількості 6100 кг загальною вартістю 106140,00 грн. за адресою м.Жовка, вул.Л.Українки, 89б з умовами оплати: для перших трьох поставок 50% передоплата та 50% фактична оплата протягом 15 календарних днів.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000019 від 05.02.2010р., Продавець передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 3747,63 грн., а останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Окрім того, факт поставки продукції на зазначену суму підтверджено представником Відповідача у судовому засіданні, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 01.09.2011р.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Одночасно, оцінивши у сукупності докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, враховуючи наступне.

По-переше, вид, асортимент, ціна продукції, вказаної у видатковій №РН-0000019 від 05.02.2010р. ідентичний визначеному у договорі №GF04/02/10 від 04.02.2010р. та специфікації №1 до нього.

По-друге, поставка товару за наведеною первинною документацією відбулась у межах дії спірного правочину.

По-третє, як було встановлено вище, одним із договірних зобовязань за правочином №GF04/02/10 від 04.02.2010р. є сплата у вигляді передплати за товар, що постачається у розмірі 50% від його вартості.

Згідно специфікації №1 до договору вартість концентрату апельсину у межах угоди становить 106140,00 грн. Таким чином, 50% від даної суми складають 53070,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки за 04.02.2010р. Відповідачем здійснено перерахування на рахунок Позивача суми грошових коштів у розмірі 52200,00 грн. у якості оплати за концентрат апельсину з кліткою, що є 49,18% від загальної суми вартості товару за договором №GF04/02/10 від 04.02.2010р.

Дані дії, хоча і в розмірі, проте, не значно меншому ніж повинні бути здійснені, свідчать про намір виконання Відповідачем домовленостей встановлених спірним договором та виконані у його межах.

По-четверте, у відповідності до п.4.3 правочину термін поставки відповідно до умов цього договору становить 20 календарних днів з моменту отримання замовлення товару.

Зважаючи на підписання вищеозначеної специфікації №1 від 04.02.2010р. сторонами та скріплення її печатками з обох сторін де визначені вид, асортимент, кількість та ціна товару, суд вважає дане відображенням здійсненого замовлення Відповідачем.

З огляду на таке, приймаючи до уваги дату поставки товару у розумінні п.4.4 угоди (05.02.2010р.), господарська операція з передання товару Відповідачу здійснена у межах встановленого договором купівлі-продажу строку, тобто на умовах останнього.

По-четверте, довідкою №289 від 08.09.2011р. Позивач засвідчує про відсутність будь-яких інших договірних відносин із Відповідачем, окрім тих, що виникли на підставі договору №GF04/02/10 від 04.02.2010р. Дані обставини у порядку, встановленому ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Тобто, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткової накладної, наявної в матеріалах справи.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова, подактова накладні є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі купівлі-продажу.

Викладене спростовує заперечення Відповідача, з огляду на що вони судом до уваги не прийняті.

Пунктом 5.2 договору, положення якого відображені у специфікації №1 від 04.02.2010р., передбачено, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар (для перших трьох поставок) 50% передоплата та 50% фактична оплата протягом 15 календарних днів.

Як встановлено вище, Відповідачем здійснена передплата товару у загальній сумі 52200,00 грн.

Проте, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на суму 53940,00грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу №GF04/02/10 від 04.02.2010р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за договором у розмірі 53940,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону, з встановленням періоду нарахування штрафних санкції за обопільною домовленістю.

Пунктом 6.3 договору купівлі-продажу товарів №GF04/02/10 від 04.02.2010р. сторонами визначена відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за термін затримки платежу впродовж всього строку перебігу позовної давності, у межах якого Продавець може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

За викладених обставин, Позивачем нарахована та заявлена до стягнення сума пені у розмірі 5187,84 грн. за період з 21.02.2011р. по 21.08.2011р.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття строку позовної давності. Відповідно до нього, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.266 Цивільного кодексу України позовна давність до основної вимоги нерозривно повязана з позовною давністю до додаткових вимог.

За умовами спірного правочину (п.5.2) фактична оплата поставленого товару здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту поставки.

Моментом поставки, у розумінні п.4.4 договору є дата видаткової накладної №РН-0000019 05.02.2010р.

Враховуючи таке, оплата товару у повному обсязі повинна бути здійснена не пізніше 20.02.2010р. З 21.02.2010р. розпочинається перебіг строку прострочення виконання договірного обовязку зі сплати вартості поставленого товару, та, одночасно, це є датою початку перебігу строку позовної давності щодо основної вимоги.

Як було зазначено вище, п.6.3 договору визначено право нарахування штрафних санкцій впродовж всього строку перебігу позовної давності, у межах якого Продавець може звернутись до суду з вимогою про захисту свого цивільного права. З огляду на відсутність визначень щодо спеціального строку позовної давності, у цій частині, суд, у даному випадку, розцінює визначений період, як строк загальної позовної давності тривалістю у три роки до основної вимоги.

Таким чином, Позивач, з огляду на приписи ст.256 Цивільного кодексу України та приймаючи до уваги п.6.3 договору купівлі-продажу, має право нарахувати штрафні санкції за період з 21.02.2010р. по 21.02.2013р.

Періодом нарахування штрафних санкцій, з урахуванням уточнень №б/н від 01.09.2011р., стовно яких заявлено стягнення, Позивачем встановлений перебіг часу з 21.02.2011р. по 21.08.2011р., а отже в означених межах визначений Позивачем на власний розсуд, що не протиречить вимогам діючого законодавства, з огляду також на те, що погашення основного боргу Відповідачем по теперішній час не здійснено.

Перевіривши період нарахування даних позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень Позивачем наведених норм матеріального права, у тому числі, приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, встановлений договором та не суперечить домовленості сторін відображеної у спірному правочині.

Одночасно, арифметичний розрахунок штрафних санкцій на суму основного боргу у розмірі 53940,00 грн., за результатами його перевірки за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, є невірним. Сума пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 21.02.2011р. по 21.08.2011р. становить 4168,90 грн.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги у частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за договором купівлі-продажу товарів №GF04/02/10 від 04.02.2010р. підлягають задоволенню у розмірі 4168,90 грн.

Клопотання Відповідача про застосування спеціальної позовної давності та відмову у стягненні пені у звязку із її спливом не підлягає задоволенню, з огляду на те, що строк позовної давності в один рік (ст.258 Цивільного кодексу України) до вимог про стягнення неустойки (пені) за період з 21.02.2011р. по 21.08.2011р. на час винесення рішення є таким, що не сплинув.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Галфрост”, с.Бишків Жовківського району Львівської області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт”, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення 59127,84 грн., у тому числі 53940,00 грн. суми основного боргу за договором та 5187,84 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Корсунського, 73, ЄДРПОУ 33771799, р/р 2600501519953 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м.Донецька, МФО 334817, р/р №26005301783581 та №26004302783581 у ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, р/р26003000100766 у ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, та р/р26006959970446 у філії ПУМБ, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галфрост” (80333, Львівська область, Жовківський район, с.Бишків, вул.Центральна, 17, ЄДРПОУ 34838293, п/р2600413910 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) 58108,90 грн., у тому числі 53940,00 грн. суми основного боргу за договором та 4168,90 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівське виробничо-комерційне обєднання здорового харчування „Еко продукт” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Корсунського, 73, ЄДРПОУ 33771799, р/р 2600501519953 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м.Донецька, МФО 334817, р/р №26005301783581 та №26004302783581 у ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, р/р26003000100766 у ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, та р/р26006959970446 у філії ПУМБ, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галфрост” (80333, Львівська область, Жовківський район, с.Бишків, вул.Центральна, 17, ЄДРПОУ 34838293, п/р2600413910 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 581,10 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207,14 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 20.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 26.09.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >