Рішення № 18885165, 28.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.11 р. Справа № 38/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Чеботарьовій,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка

Про: стягнення 3% річних у сумі 618, 26 грн., пені у розмірі 4 212, 42 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 13.09.2011р. та 27.09.2011р. згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 27.09.2011р. та до 28.09.2011р. відповідно.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2011р. позивні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область про стягнення 3% річних у розмірі 618,26грн., пені у розмірі 4212,42грн., задовольнити частково.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. №10/218пн рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011р. №38/13 скасовано частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011р. процесуальні документи попередніх інстанцій скасовано, а справа №№38/13 направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань по сплаті вартості активної та реактивної електроенергії (із прострочення терміну оплати рахунків за грудень 2009р., січень лютий 2010р., визначеного договором про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р.).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, просить застосувати до вимог про стягнення суми пені строк позовної давності в 1 рік, посилаючись на приписи діючого законодавства. Зазначив, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів і самостійно цими коштами розпоряджатись не має можливості.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладений з додатками та протоколом узгодження розбіжностей.

Згідно п.9.5 Договору в редакції додатковою угодою від 15.04.2010р. договір вважається продовженим до 20.05.2010р. До вказаної дати споживач зобовязаний взаємовідносини з постачальником привести у відповідність вимогам ПКЕЕ (затв. Пост. НКРЕ №910 від 17.10.2005р. та №28 від 31.07.1996р. в редакції Пост.№928 від 22.02.2002р.) та переукласти договір на постачання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Розділом 1 Договору передбачено, що Постачальник зобовязується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач користується електроенергією та оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Відповідно до п. 2. Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії №54 від 01.10.2003р., в редакції додаткової угоди від 20.02.2006р. до договору, споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії один раз до 15 числа наступного за розрахунковим за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у грудні 2009р. лютому 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату. Так, рахунки за активну та реактивну електроенергію за грудень 2009р. відповідачем отримані 04.01.2010р., рахунки за активну та реактивну електроенергію за січень 2010р. 01.02.2010р., рахунки за активну та реактивну електроенергію за лютий 2010р. 01.03.2010р., що підтверджено матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії своєчасно не виконав, оплатив зазначені рахунки із простроченням вищевказаного терміну оплати, чим порушив умови договору.

Згідно матеріалів справи, рахунки за грудень 2009р. сплачені відповідачем 29.03.2010р. та 02.04.2010р., за січень 2010р. 29.03.2010р. та 02.04.2010р., за лютий 2010р. 02.04.2010р., що також визнано відповідачем у судовому засіданні.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобовязання по сплаті отриманих рахунків за грудень 2009р. лютий 2010р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період з 01.03.2010р. по 31.3.2010р. 3% річних в сумі 618, 26 грн.

Відповідач проти стягнення вказаної суми заперечив, зазначив про відсутність своєї вини у простроченні виконання основного договірного зобовязання, зауважив про те, що його установа фінансується з державного бюджету, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

Отже, при розгляді даних вимог господарський суд виходить з наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в тому числі в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунку позивача період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по сплаті за спожиту електроенергію у повному обсязі не виконав. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на його виконання вже після спливу визначеного Договором строку, не можна вважати таким, що припинило своє існування саме у визначений позивачем в розрахунку період.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають 618, 26 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 618, 26 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору) передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на наведені вище приписи позивач просить стягнути донараховану пеню за період з 01.03.2010р. по 31.03.2011р. у сумі 4212, 42 грн.

Відповідач заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині стягнення з нього пені.

Позивач вважає, що строк позовної давності для нарахування пені, не сплив, посилаючись на той факт, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу протягом 6 місяців від дня прострочення основного грошового зобовязання, отже і строк позовної давності спливає через один рік після здійснення такого нарахування (строк позовної давності починає свій перебіг за кожен день прострочення платежу окремо на кожну суму пені).

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що пеня виникає не одномоментно, а нараховується протягом певного часу (протягом шести місяців за кожен день прострочення окремо) перебіг позовної давності для нарахування суми пені також спливає за кожним нарахуванням окремо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Факт наявності прострочення основного грошового зобовязання у відповідача перед позивачем підтверджено відповідачем та доведено матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, судом зясовано, що в період, за який здійснено розрахунок пені (з 01.03.2010р. по 31.03.2011р.) сума боргу відповідачем погашена не була. Період нарахування позивачем визначено правомірно, з урахуванням приписів п.6 статті 232 Господарського кодексу України та п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Тобто, подавши позов до суду 08.02.2011р., позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за період з 01.03.2010р. по 31.03.2011р.

Пеня перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору і складає 4224, 80 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 4212, 42 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 4212, 42 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 258, 261, 267, 509, 526, 527, 549, 551, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення 3% річних у сумі 618, 26 грн., пені у розмірі 4 212, 42 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Абакумова,1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001301636289 в філії “Відділення ПІБ в м.Єнакієве, Донецької області, МФО 334215, ЄДРПОУ 00130903) 3% річних у сумі 618, 26 грн., пеню у сумі 4 212, 42 грн.

Стягнути з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область (86104, Донецька область, м.Макіївка, вул.Абакумова,1, ЄДРПОУ 32442405) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26009190725600 в Обласній дирекції Укрсоцбанку м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 00130903) державне мито у сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.09.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >