Рішення № 18885133, 04.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.11 р. Справа № 38/224пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь, АРК

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техрембуд”, м. Маріуполь, Донецька область

про визнання недійсним договору поставки № 05/04 від 05.04.2010 року

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь, АРК звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техрембуд”, м.Маріуполь, Донецька область про визнання недійсним договору поставки № 05/04 від 05.04.2010 року.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на приписах норм 203, 215, 228, 234 ЦК України та статті 207 ГК України, зокрема, на тому, що Договір поставки № 05/04 від 05.04.2010 року суперечить закону, укладений, без наміру створення фактичних господарських правовідносин (є фіктивним) та не відповідає внутрішній волі відповідача, а також позивач посилається на зміст висновків щодо недійсності оспорюваного правочину, наведених у актах перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р.

04.10.2011р. сторони надали суду клопотання, якими просять розглянути справу 38/224пд без участі представників сторін.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не представив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь, АРК (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техрембуд”, м.Маріуполь, Донецька область (далі відповідач) було укладено договір поставки № 05/04 від 05.04.2010 року згідно умов якого постачальник – позивач постачає, а замовник – відповідач приймає та сплачує продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявок замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги про визнання Договору недійсним не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статей 712 і 655 ЦК України, розділів 1-4 Договору та відповідних специфікацій до Договору, продавець – позивач зобов’язався передати у власність покупця – відповідача продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявок замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору, а замовник – відповідач зобов’язався прийняти та сплатити за поставлену продукцію.

Обґрунтування позовних вимог відсутністю у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій поставки, основних фондів та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення перевезень – не може слугувати підставою для визнання Договору недійсним, оскільки зазначені підстави не внесені до вичерпного переліку підстав визнання правочину недійсним, що окреслені імперативними нормами статті 215 ЦК України та статті 207 ЦК України. Зрештою, відсутність зазначених активів та персоналу у позивача на момент укладення Договору не позбавляє можливості останнього набути означені активи та залучити персонал після моменту укладення правочину поставки, а також укласти відповідні договори щодо залучення коштів, перевезення та придбання продукції, яке має бути продана відповідачу за Договором.

З огляду на наведене, всупереч приписів статті 33 ГПК України сторони не надали суду переконливих доказів відсутності у жодної із сторін Договору наміру створювати правові наслідки за зазначеним правочином, внаслідок чого підстави для визнання Договору недійсним з огляду на його фіктивність в порядку статті 234 ЦК України – також є відсутніми.

Разом з тим, відсутність певних дій сторін за правочином не може однозначно вказувати на фіктивність правочину, оскільки зазначене в першу чергу вказує на невиконання стороною покладених на неї за Договором обов’язків, причому в цьому випадку невиконання або неналежне виконання правочину не може бути підставою для визнання його недійсним, тому що в цьому разі зацікавлена сторона вправі вимагати лише розірвання Договору або застосування інших встановлених Договором або законом наслідків, тому визнання судом Договору недійсним через його невиконання суперечило би принципу законності, який є основною засадою судочинства в силу статті 129 Конституції України.

Аналогічна позиція висловлена також у змісті пунктів 18, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Посилання позивача на встановлення недійсності Договору актами перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р. – суд вважає безпідставними, оскільки виходячи з принципу свободи Договору, передбаченого статтями 3 та 627 ЦК України, лише сторони вправі визначати умови Договору та порядок їх виконання. Суд в силу частини 2 статті 4 ГПК України не бере до уваги положення зазначеного акту в частині визнання Договору таким, що суперечить закону та є недійсним, оскільки зазначений документ не може встановлювати обов’язкових правил для сторін за господарсько-правовим Договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Окрім того, норми Цивільного та Господарського кодексів України відносять питання стосовно визнання правочинів недійсними до виключної компетенції суду, а органи державної податкової інспекції згідно пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вправі лише звертатися до суду з позовом про визнання Договору недійсним, наразі доказів такого звернення в розпорядження суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що не зважаючи на висновки та судження, висловлені у актах перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р. – Договір є правомірним в силу презумпції, передбаченої статтею 204 ЦК України, до моменту визнання його недійсним у встановленому судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги про визнання Договору поставки № 05/04 від 05.04.2010 року недійсним за наведених у позовній заяві підстав не можуть бути задоволені через їх цілковиту правову та доказову безпідставність.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь, АРК до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техрембуд”, м.Маріуполь, Донецька область про визнання недійсним договору поставки № 05/04 від 05.04.2010 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >