Рішення № 18885068, 03.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.11 р. Справа № 37/215

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24638960

про: стягнення неустойки в розмірі 889111,05грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №87 від 12.07.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 19.09.2011р. на 03.10.2011р.

У судовому засіданні 03.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 889111,05грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №288/98 від 01.07.1998р. у звязку із відмовою в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, що було встановлено в межах справи №31/59 та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 02.07.2004р. по 31.03.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №288/98 від 01.07.1998р. з додатками та додатковими угодами до нього; акт приймання передачі від 30.07.1998р.; лист від 28.04.2011р. №11-06-02-04756; акт приймання передачі майна від 31.07.2000р.; рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі 31/59; постанову Вищого господарського суду України від 11.11.2010р.; довідку про нарахування неустойки; довідку про стан надходження орендної плати; право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10,27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 35, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.54-56).

Відповідач у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобовязання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.28), достовірність яких(відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Представник Позивача у судовому засіданні 03.10.2011р. підтримав заявлені вимоги та наполягав на вирішенні спору за наявними в матеріалах справи документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.1998р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №288/98 (а.с.а.с.7-10), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Донецький завод „Полімер”, який знаходиться у комунальній власності області, склад та вартість якого визначені згідно з актом оцінки і передаточним балансом вказаного підприємства складеним станом на 01.04.1998р., вартість якого становить 843151грн., в тому числі: передається в оренду майно 843151грн., з якого: основні фонди балансовою вартістю 3060472грн; основні фонди по остаточної вартості 801995грн.; нематеріальні активи по остаточної вартості 41156грн.; крім того передається обєкт будівля ГО балансовою вартістю 239482грн., остаточною вартістю 145133грн., для використання під виробничу діяльність по профілю Донецького заводу „Полімер”: плівка поліетиленова, вироби виробничо-технічного та культурно побутового призначення, госптовари, строком до 01.07.2003р.

Положеннями п. 1.3. передбачено право Орендаря для підвищення роботи підприємства, створювати додаткові робочі місця, та займатись на базі цілісного майнового комплексу іншими видами діяльності, передбаченими статутом Орендаря, згідно з діючим законодавством України.

Передача майна в оренду не призводить до переходу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Донецький обласна рада, а Орендар користується ним в перебігу строку оренди (п.2.2).

Згідно умов п.п. 3.1, 3.1.1 та 3.2. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання зі сплати орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 26334грн. за рік. При оренді цілісного майнового комплексу підприємства, майно знаходиться у комунальній власності, орендна плата перераховується до обласного бюджету щомісяця в строк не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати визначеної за перший місяць оренди після укладання цього договору, яка становить 2261,00грн.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі його припинення Орендар зобовязується повернути Орендодавцю, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Положення п. 10.8. договору до підстав припинення його дії відносить, у тому числі, закінчення строку, на який його було укладено. При цьому. П. 10. 6 договору передбачає його автоматичне продовження на той же строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви будь-якої із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії впродовж одного місяця.

30.07.1998р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.11).

31.07.2000р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору (а.с.а.с.18, 19), відповідно до якої внесено зміни до п. 1.1 договору та визначено, що при оренді цілісного майнового комплексу Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно цілісний майновий комплекс „Донецький завод „Полімер”, розташований за адресою: 83017, м. Донецьк, вул. Перемоги, 1, склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і становить 699833грн. Крім цього внесені зміни до п. 3.1 договору та визначено, що орендна плата визначена згідно діючому законодавству на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000р. №75.

Відносно прийняття в оренду визначеного у вказаній додатковій угоді предмету оренди сторони склали відповідний акт приймання-передачі від 31.07.2000р. (а.с.16).

01.07.2003р. сторонами підписана додаткова угода № 2 до договору (а.с.20), якою сторони дійшли згоди про продовження строку оренди на один рік до 01.07.2004р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі №31/59 (а.с.а.с.21-23) відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 350570,60грн. за період з червня 2003р. по січень 2009р. та нарахованої пені в розмірі 1531,48грн. за період з 21.03.2009р. по 21.01.2010р. у звязку із встановленим судом фактом припинення договору оренди 31.07.2004р. через закінчення терміну дії і пропуску строку позовної давності.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду вказане рішення відповідними постановами від 07.09.2010р. (а.с.а.с.40-42) і 11.11.2010р. (а.с.а.с.24-25) вищевказане рішення залишено без змін.

Листом №11-06-02-04756 від 28.04.2011р. (а.с.а.с.36-37), отриманим 13.05.2011р. (а.с. 35) Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна, яка станом на 15.04.2011р. становить 889111,05грн.

У звязку із невиконанням цієї вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку із закінченням строку дії договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №288/98 від 01.07.1998р.

Враховуючи дату укладання договору оренди - 01.07.1998р. застосування судом до розглядуваних правовідносин положень Цивільного і Господарського кодексів України, що набули чинності 01.01.2004р. зумовлено триваючих характером правовідносин і приписами п.4 Прикінцевих положень кожного з кодексів.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України та відтворюють діючі на момент укладання договору положення ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №288/98 від 01.07.1998р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування обєктом оренди та обовязку із повернення цього обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися обєктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справ №31/59 обставини, суд розцінює закінчення 01.07.2004р. строку договору оренди №288/98 від 01.07.1998р. преюдиціальним фактом у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює застосування положень ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №288/98 від 01.07.1998р. припинились 01.07.2004р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування обєктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи орендоване майно до цього часу з оренди не повернуто. Таке неналежне виконання зобовязання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобовязань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 02.07.2004р. по 31.03.2011р.

Означене право було реалізоване Позивачем листом №11-06-02-04756 від 28.04.2011р., що у світлі кореспондуючого звязку між правом та обовязком як суттю зобовязання за змістом ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України зумовило виникнення у Відповідача обовязку зі сплати означеної неустойки.

Здійснивши перевірку заявленої суми (а.с.а.с.44, 45), суд встановив її відповідність умовам договору та обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про її стягнення у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24638960) про стягнення неустойки в розмірі 889111,05грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24638960) на користь обласного бюджету (р/р №31418544700001, МФО 834016, код бюджетної класифікації 24060300, „Інші надходження”, ЄДРПОУ 34686537) суму неустойки в розмірі 889111,05грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Дон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24638960) в доход державного бюджету державне мито в сумі 8891,11грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >