Постанова № 18884179, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/2708/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Плюшка І.А.

суддівКочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 18.08.2011 року

у справі№ 5023/2708/11 господарського суду Харківської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009"

простягнення 93 415,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009" про стягнення заборгованості з оплати поставленого відповідачу товару в сумі 93415, 51 грн.

Позовні вимоги мотивовані існуванням у відповідача перед позивачем заборгованості, що виникла внаслідок неповної оплати відповідачем поставленого позивачем товару –сої у кількості 112, 396 т загальною вартістю 314815, 08 грн. При цьому, розмір заборгованості заявлено до стягнення з урахуванням акту заліку взаємних однорідних вимог від 07.03.2001 року, підписаного між сторонами. Крім того, сума боргу в розмірі 93415, 51 грн. підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.03.2011 року, підписаним між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009" на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік" 93415,51 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року (судді: Істоміна О.А. –головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, господарські суди визнали доведеними обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 08.10.2010 року між сторонами у справі укладено договір поставки №08/10-10с, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався продати (поставити), а відповідач –прийняти та оплатити товар –сою в кількості 200 +/ -10% тон за ціною згідно з виставленими рахунками.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар в кількості 113 тон на загальну суму 314 815,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-Т00006 від 10.12.2010 року, яка підписана обома сторонами та скріплена їх печатками.

В зазначеній накладній в графі "замовлення" є посилання на договір № 08/10-10 с від 08.10.2010 року, що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

Товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 366 від 10.12.2010 року, яка видана на отримання цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік".

Позивачем до оплати відповідачу був виставлений рахунок-фактуру № СФ-000007 від 10.12.2010 року на загальну суму 341815,08 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони між собою склали акт заліку зустрічних однорідних вимог від 17.03.2010 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на 87 714, 57 грн., та складає 93 415,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення суми заборгованості у розмірі 93 415, 15 грн.

Проте, відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати, поставленого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованість у сумі 93 415,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення міститься і в ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, непов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, умови поставки товару були погоджені сторонами в розділі 2 Договору поставки № 08/10-10 с від 08.10.2010 року.

За умовами договору товар повинен бути поставлений покупцю в узгоджений з ним термін (п. 2.1. Договору). При цьому, товар може передаватись відповідачу партіями, але повний його обсяг повинен бути поставлений в термін, встановлений у п. 2.1 договору.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, доказів узгодження між сторонами терміну поставки товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу.

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого оплата за товар здійснюється відповідачем у грошовій формі впродовж 3-х банківських днів після надання позивачем відповідачу документів, зазначених у п. 2.8 договору. У разі ненадання зазначених документів або їх неповного надання відповідач має право затримати оплату товару.

У відповідності до п. 2.8 договору при поставці товару постачальник зобов’язаний надати покупцю, зокрема оригінал даного договору, підписаний уповноваженою особою постачальника і завірений печаткою; оригінал рахунку фактури; оригінал товарної накладної, виписаної в день навантаження продукції на транспортний засіб; оригінал податкової накладної; копію свідоцтва платника ПДВ та/або свідоцтва платника єдиного (фіксованого) податку Постачальника, завірені печаткою та підписом керівника Постачальника.

Твердження відповідача відносно того, що поставку товару було здійснено позивачем без належних супровідних документів, передбачених п. 2.8 Договору, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки такі документи, як видаткова накладна № РН-Т00006 від 10.12.2010 року, завірена підписом та печаткою підприємств позивача та відповідача, та рахунок-фактура № СФ-00007 від 10.12.2010 року містяться в матеріалах справи та свідчать про їх отримання відповідачем, а договір, на виконання якого здійснено поставку товару, укладено між сторонами, відповідно до п. 5.5, у двох примірниках, що мають однакову силу, і знаходяться по одному у кожної із сторін. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача чи претензії щодо неотримання ним супровідних документів на товар.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару з огляду на те, що факт поставки товару відповідачу за договором № 08/10-10с від 08.10.2010 року та документів до нього є доведеним, а поставка товару не у повному обсязі не звільняє відповідача від обов'язку його оплати.

Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума боргу розрахована з урахуванням акту заліку зустрічних однорідних вимог від 17.03.2011 року, згідно якого сторони дійшли до згоди, що взаємні зобов’язання в сумі 87714,57 грн. виконані та станом на 17.03.2011 року ТОВ "Каскад 2009" має заборгованість перед ТОВ "Агро-Антік" за договором № 08/10-10с від 08.10.2010 року в сумі 93 415, 51 грн.

Отже, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач визнав наявну у нього заборгованість перед позивачем за договором № 08/10-10с від 08.10.2010 року в сумі 93 415,51 грн.

Разом з тим, визнання відповідачем заявленої позивачем до стягнення суми боргу підтверджується також і наявним в матеріалах справи двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.03.2011 року, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств, з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 93 415, 51 грн.

При цьому, цілком вірними є зауваження апеляційного господарського суду відносно того, що зазначений акт звірки взаємних розрахунків є, відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не лише доказом проведення та відображення сторонами певних господарських операцій (в даному випадку проведення часткової оплати відповідачем отриманого товару), а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Дані, що відображені в акті заліку зустрічних однорідних вимог від 17.03.2011 року та акті звірки взаємних розрахунків станом на 17.03.2011 року не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Таким чином, виходячи з того, що факт поставки товару та документів на нього є доведеним, а сума боргу, заявлена позивачем до стягнення, визнана відповідачем відповідно до акту заліку зустрічних однорідних вимог від 17.03.2011 року та акту звірки взаємних розрахунків станом від 17.03.2011 року, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишене без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Посилання скаржника на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для їх зміни чи скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад 2009" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року у справі № 5023/2708/11 без змін.

Головуючий                                                                                          І. Плюшко

Судді:                                                                                                    Н. Кочерова

С. Самусенко