Ухвала суду № 18882080, 20.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"20" жовтня 2011 р. м. КиївК-518/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен-плюс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007

у справі № 5/2682-12/328

за позовомСпільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен-плюс»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-словацьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен-плюс»(далі по тексту позивач, СП у формі ТОВ «Мадлен-плюс») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) від 27.08.2004 № 0000442230/0/21859 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 25882,81 грн., № 0000142430/0/21827 про зобовязання сплатити штраф у розмірі суми відчуження, яка склала 120000 грн., № 0004202320/0/21826 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу готівки в сумі 1200 грн., № 0004212320/0/21828 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 62039,84 грн., в т.ч.: 48107,25 грн. основного платежу та 13932,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0004032320/0/21829 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 27675,08 грн., в т.ч.: 18464,50 грн. основного платежу та 9210,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001471700/0/21866 від 21.08.2004 про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з громадян в розмірі 3067,08 грн., в т.ч.: 1022,36 грн. основного платежу та 2044,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.04.2006 позовні вимоги задоволені частково; податкові повідомлення-рішення № 0004212320/0/21828, № 0004032320/0/21829, № 0000142430/0/21827; № 0004202320/0/21826 № 0000442230/0/21859 від 27.08.2004 скасовані; № 0001471700/0/21866 від 21.08.2004 скасовано частково в сумі 1675,32 грн., із яких 558,44 основний платіж та 1116,88 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 скасовано постанову суду першої інстанції; у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СП у формі ТОВ «Мадлен-плюс»за період з 01.01.2002 по 31.03.2004, складено акт від 25.08.2004 № 540/23-2/20831128, в якому зафіксовані порушення: 1) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 48107,25 грн.; 2) пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 18464,50 грн.; 3) п. 2.10 п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 в частині неповного оприбуткування готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів в сумі 240 грн.; 4) ст. 9, ст. 10 Декрету Кабінеті Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в результаті чого нараховано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25882,81 грн.; 5) пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: реалізовано без згоди податкового органу майно на суму 120000 грн., 6) ст. ст. 8, 9, 10, 11, 12, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»призвело до нарахування прибуткового податку з громадян 1022,36 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

27.08.2004

- № 0004212320/0/21828 про визначення податку на прибуток в сумі 62039,84 грн., в т.ч.: 48107,25 грн. основного платежу та 13932,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004032320/0/21829 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 27675,08 грн., в т.ч.: 18464,50 грн. основного платежу та 8210,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004202320/0/21826 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу готівки в сумі 1200 грн.;

- № 0000442230/0/21859 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 25882,81 грн.;

- № 0000142430/0/21827 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 120000 грн.

21.08.2004

- № 0001471700/0/21866 про визначення зобовязання по прибутковому податку з громадян в сумі 3067,08 грн., в т.ч.: 1022,36 грн. основного платежу та 2044,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно визначив доходи від оренди, застосовуючи звичайні ціни, оскільки останнім не доведено, що позивач та орендар ПП ОСОБА_4 є повязаними особами; при збільшенні доходу на 44056,74 грн. відповідачем не враховано коригування позивачем, здійснене в 1-2 кв. 2004 року; сума заборгованості 100000 грн. перед працівником товариства не повинна включатись до складу валового доходу, оскільки не сплинув термін позовної давності; до перевірки відповідачу були надані примірники ВМД з печаткою митниці та відмітками установи банку про оплату, тому висновок про не підтвердження податкового кредиту на цю суму помилковий; в силу вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»він не зобовязаний зберігати копії свідоцтв про реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, у яких він придбав запчастини та дизельне пальне; несвоєчасне зняття податкової застави виникло внаслідок несвоєчасного виконання органами державного казначейства висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 42 від 21.01.2002, а тому позивач не може нести відповідальність за невчасне виконання цих дій іншими особами; застосування штрафних санкцій на підставі закону в редакції від 20.02.2003 до угоди, яка укладена 14.02.2003 суперечить ст. 58 Конституції України; висновок відповідача про не оприбуткування готівки в касі помилковий, оскільки не враховує, що кошти в сумі 240 грн. до каси не вносились, а відбулось помилкове проведення операції з продажу зворотної тари на суму 120 грн., яка не була оплачена покупцем; щодо нарахування валютної пені, позивач зазначає про не взяття відповідачем до уваги документів, які підтверджують здійснення розрахунків по експортним операціям, а ненадходження імпортного товару не мало місця.

Також судами встановлено, що 30.11.2001 та 01.09.2003 між СП у формі ТОВ «Мадлен-плюс»та Приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договори оренди бурякозбиральних комбайнів на термін відповідно, з 01.12.2001 до 31.12.2002, та з 01.09.2003 по 01.12.2004, згідно яких орендна плата складає: по першому - 600 грн. в місяць та по останньому 300 грн. за кожен орендований комбайн, в загальній сумі 600 грн. за два орендовані комбайни.

Позивачем 30.07.2004 до податкового органу подано декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2004 року, в якій відображено коригування валових доходів у розмірі 39000 грн. та коригування валових витрат у розмірі 37100 грн. Позивачем сплачено суму податкового зобовязання у розмірі 500 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 5% - 20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відносно нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток слід зазначити.

Згідно п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязана особа це, зокрема, фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є повязаною особою з позивачем.

Крім того, характер цивільних відносин між субєктами підприємницької діяльності прямо впливає на оподаткування, і повинен здійснюватись з урахуванням п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами встановлено, що суми отриманого доходу від здачі в оренду комбайнів є меншими від фактичних витрат на їх отримання.

Слід відмітити, що Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про заниження ціни орендних послуг, так як така ціна при відносинах з повязаною особою є нижчою за звичайну і не покриває витрати на утримання зданої в оренду техніки. Це призвело до безпідставного зменшення позивачем обєкту оподаткування шляхом нарахування амортизаційних відрахувань на майно, що передбачає його нерентабельність.

Крім того, відносно нарахування суми податкового зобовязання, у звязку з простроченням терміну позовної давності по кредиторській заборгованості відносно ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції правильно встановлено про обовязок підприємства включити до обєкту оподаткування податком на прибуток кредиторську заборгованість згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток, у звязку з не включенням до складу валових доходів 44056,74 грн., суди виходили з того, що податкове зобовязання позивачу донараховане правомірно, так як коригуюча податкова декларація з податку на прибуток подана позивачем з порушенням п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, коригуюча декларація позивачем подана після ознайомлення з довідкою перевірки після виявлення правопорушення.

Що стосується порушень законодавства з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент здійснення господарських операцій) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що законодавством встановлене обмеження з приводу виникнення підстав на податковий кредит і таке право повязане з наявністю первинних документів, а тому представлені позивачем копії ВМД не можуть бути підтверджуючими документами про право на податковий кредит.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку реалізації активів за наявності податкової застави, суд зазначає таке.

Позивач визнає податковий борг по податку з власників транспортних засобів та податкову заставу і непогашення такого боргу.

Судом апеляційної інстанції вірно не взято до уваги факт сплати суми коштів, яка була призначена для погашення податкового боргу по зазначеному податку на інший рахунок, не спростовує факт наявності податкового боргу з зазначеного податку. Облік сплачених сум податків, зборів здійснюється на підставі даних щодо їх сплати на рахунок відповідального територіального відділення Державного казначейства України. При відсутності надходжень на відповідний рахунок суми податкового зобовязання його не можна вважати погашеним, оскільки в такому випадку виникає переплата по іншому податку, а податковий борг залишається непогашеним.

Щодо нарахування податкових зобовязань з прибуткового податку, то розділом ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»встановлено особливості оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи, яким підприємство повинно було керуватись при оподаткуванні доходів, виплачених фізичним особам.

Згідно ст. 11 вказаного Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані від підприємств, організацій і фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 12 Декрету, з доходів зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у п. 2.3 і 4 ст. 7 і утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому ст. 10 цього Декрету.

Згідно ч. 3 ст. 12 Інструкції про прибутковий порядок з громадян з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є субєктами підприємництва і підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності та платіжним повідомленням підтвердили сплату авансових платежів прибуткового податку (фіксованого розміру прибуткового податку, єдиного податку). Тому підставою для неутримання податку при виплаті доходів фізичним особам є підтверджуючі документи щодо реєстрації таких осіб СПД.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, такі підтверджуючі документи позивачу фізичними особами не надавались та не подані позивачем до перевірки.

Тому підприємство при виплаті доходів таким особам зобовязане керуватись п. 3 ст. 7 Декрету, яка визначає, що із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.

Відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформлення цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Судами встановлено факт відображення відповідної операції в КОРО. В книзі обліку розрахункових операцій сума 240 грн. відображена як готівка, видана при поверненні товару.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки вказана сума відображена в книзі обліку розрахункових операцій, тому товариство повинно було оприбуткувати вказані кошти в касу підприємства.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, судове рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-словацького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадлен-плюс»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко