Ухвала суду № 18881769, 20.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2011 р. м. КиївК-43531/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Стожари»(далі Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009

у справі № 6/22-775 (22-а-12032/08/9104)

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області (далі ДПІ)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства Колодовського О.В.,

ДПІ Фесюк Л.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 09.07.2008 позов задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12.02.2007 №0000082301/0 та від 18.12.2007 №0000082301/3. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є податковим агентом своїх постачальників субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, незалежно від видів діяльності, визначених у свідоцтвах цих осіб про сплату єдиного податку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 назване рішення місцевого суду зі спору скасовано; у позові відмовлено з тих підстав, що при придбанні послуг та будівельних матеріалів у фізичних осіб-підприємців позивач виступає як податковий агент, а відтак зобовязаний нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за наслідками здійснення відповідних господарських операцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення господарського суду Тернопільської області зі спору.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що підставою для нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 113490 грн. (у тому числі 37830 грн. за основним платежем та 75660 грн. за штрафними санкціями) за сопорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став факт неутримання та неперерахування Підприємством як податковим агентом до бюджету відповідної суми податку за наслідками здійснення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 та у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4. При цьому в акті від 12.02.2007 №39-23/31104646 про результати виїзної планової документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2006 зазначено, що у позивача відсутні свідоцтва про державну реєстрацію названих субєктів підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату ними єдиного податку та (або) видані ним фіксовані патенти як підстави для висновку Підприємства про відсутність у нього статусу податкового агента у правовідносинах з названими контрагентами, а визначені у свідоцтвах про сплату єдиного податку, виданих зазначеним постачальникам позивача, види діяльності не передбачають здійснення торгівлі будівельними матеріалами.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Водночас субєкт підприємницької діяльності при провадженні ним підприємницької діяльності є самозайнятою особою у розумінні пункту 1.19 названого Закону незалежно від обраної ним системи оподаткування.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Наведене дає підстави для висновку, що у разі перебування приватного підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності його доходи, отримані у межах спеціального режиму оподаткування, оподатковуються за правилами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», статтею 6 якого звільнено субєктів малого підприємництва від сплати податку на доходи фізичних осіб. Решта ж доходів, отриманих платником єдиного податку (тобто поза межами діяльності, яка підпадає під пільговий режим оподаткування), оподатковується в загальному порядку як доходи самозайнятої особи, позаяк здійснення субєктом господарювання діяльності поза межами спрощеної системи оподаткування не означає здійснення такої діяльності і поза межами підприємництва. Адже, як це випливає зі змісту пункту 4 Указу, спрощена система оподаткування може застосовуватися поряд із діючою системою.

Таким чином, оскільки у правовідносинах з поставки позивачеві товару субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 та субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 виступали як господарюючі субєкти (що підтверджується, зокрема, змістом первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання спірних операцій з поставки), то вони є самостійними платниками податків у виконанні цих господарських операцій, що виключає наявність у позивача функцій податкового агента у цих правовідносинах.

З урахуванням викладеного у апеляційної інстанції були відсутні законні підстави для скасування правильного по суті та обґрунтованого рішення суду першої інстанції зі спору, у звязку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, залишивши в силі постанову господарського суду Тернопільської області у справі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу приватного підприємства «Стожари»задовольнити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 у справі № 6/22-775 (22-а-12032/08/9104) скасувати.

3.Постанову господарського суду Тернопільської області від 09.07.2008 у справі № 6/22-775 (22-а-12032/08/9104) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко