Ухвала суду № 18861723, 13.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15176/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівСтепанюка А.Г., Аліменка В.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2011 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трігла" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2011 р. вказаний позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 19.03.2010р. №0000192306/0 та №0000202306/0.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва в період з 10.02.2010 р. по 02.03.2010 р. було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Трігла»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2010р., про що складено Акт №105/23-6/19021476 від 05.03.2010р.

В даному акті зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 29 829 грн. та п.п. 7.2.1, п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17 405 грн.

За результатами перевірки 19.03.2010р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192306, яким визначено ТзОВ «Трігла»зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43 723,50 грн. з врахуванням штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №00002022306/0, яким визначено товариству зобовязання з ПДВ в сумі 26 107,50 грн. з врахуванням штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку проте скарги залишені без задоволення.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що обєктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, аргументуючи свою позицію наступним.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, в матеріалах справи міститься копія договору №0019/1 від 21.04.2008р. про надання інформаційно-консультаційних послуг, тренінг проект, графік навчання працівників, копія акту виконаних робіт №РФ-0019/1 від 26.06.2008р. та копія платіжного доручення від 30.07.2008р. на суму 50 000 грн. Зазначені документи заповнені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, зазначені документи підтверджують факт надання та отримання інформаційно-консультаційних послуг, а тому податковий орган дійшов невірного висновку про безпідставність їх включення до валових витрат.

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 31.12.2004р., укладеного ТзОВ «Трігла»з КП «Вефіль», підприємство придбало нежилу будівлю загальною площею, розташовану за адресою в. Київ, вул. Дачна, 15-а на загальну суму 162 450 грн., про що 02.02.2005р. зроблено запис в бюро технічної інвентаризації. Передача майна підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 17.01.2005р.

З матеріалів справи вбачається, що дана нежила будівля була придбана підприємством для розміщення в ній офісних приміщень та виробничих площадок. В зв'язку з тим, що в тому стані, в якому знаходилось приміщення, розміщувати в ньому підприємство було неможливо, керівництвом ТзОВ «Трігла»було прийнято рішення провести ремонт приміщення та оточуючої території. Станом на 01.10.2009р. приміщення знаходилось у відремонтованому стані, в оренду третім особам не надавалось.

На підставі документів, наданих до перевірки, а саме картки бухгалтерських 10 "Основні засоби", 13 "Знос основних засобів" та оборотно-сальдові відомості, встановлено, що вищевказане нежиле приміщення, як основний фонд амортизувалося підприємством протягом перевіряємого періоду відповідно до першої групи основних засобів з нормою амортизації менше 2% (1,25%).

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що придбане позивачем нежитлове приміщення, призначене для використання в господарській діяльності товариства, а висновок податкового органу про те, що воно належить до невиробничих фондів безпідставний та необґрунтований.

Що ж стосується твердження апелянта про те, що ТзОВ «Трігла»у травні 2008р. безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 11 363 грн. по будівельних роботах, придбаних у ТзОВ «Катко», оскілький останнє не було зареєстроване як платник ПДВ та не мало права виписувати податкові накладні, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що податкова накладна виписана 07.05.2008 р., а рішення суду про анулювання ТзОВ «Катко»прийняте 12.06.2008р., акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ складений 14.07.2008р., проплата за надані послуги здійснена 07.05.2008р.

У звязку з цим колегія суддів, як і суд першої інстанції приходить до висновку, що на момент укладення та виконання умов договору підряду ТзОВ «Катко»було зареєстроване платником ПДВ і було уповноважене виписувати податкові накладні.

Отже, у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних ТзОВ «Катко»при формуванні позивачем податкового кредиту в сумі 11 362,5 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.10.2011.