Постанова № 18859709, 04.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2249/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042322/0 та №0000052322/0 від 09 лютого 2009 року,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус К»(далі позивач, ТОВ «Крокус К») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просило визнати незаконними дії посадових осіб відповідача в частині проведення ними позапланової виїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток ТОВ «Крокус К»при взаємовідносинах з ТОВ «Віпромторг»за період з 01.09.2006 року по 31.03.2007 року та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0000042322/0 від 09 лютого 2009 року про визначення ТОВ «Крокус К»податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 1065710,00 за основним платежем та 1065710,00 штрафних (фінансових) санкцій та №0000052322/0 від 09 лютого 2009 року про визначення ТОВ «Крокус К»податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2664274,00 грн. за основним платежем та 2664274,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивує тим, що момент здійснення господарських операцій TOB «Віпромторг»(що є контрагентом позивача) було зареєстроване як платник податку на додану вартість, мало індивідуальний податковий номер, та було включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що відповідно виключає можливість застосовування наслідків нікчемного правочину.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»задоволено частково.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровською районі м. Києва № 0000042322/0 від 09 лютого 2009 року та № 0000052322/0 від 09 лютого 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30 листопада 2007 року по 27 грудня 2007 року службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток TOB «Крокус К»при взаємовідносинах з TOB «Віпромторг»за період з 01 вересня 2006 року по 31 березня 2007 року.

В ході проведення перевірки було виявлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість в загальній сумі 1065710,00 грн.

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток в сумі 664274,00 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт перевірки №142/23-200-33345248 від 29.09.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042322/0 від 09 лютого 2009 року про визначення ТОВ «Крокус К»податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 1065710,00 за основним платежем та 1065710,00 штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000052322/0 від 09 лютого 2009 року про визначення ТОВ «Крокус К»податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2664274,00 грн. за основним платежем та 2664274,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Згідно п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обовязковою умовою, з якою Закон повязує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між TOB «Крокус К»та TOB «Віпромторг»було укладено ряд цивільно-правових угод, серед яких слід виділити договір поставки товару від 01.08.2006 року № 22, за умовами якого TOB „Віпромторг" зобовязувалося поставити TOB „Крокус К" бензин та договір продажу товару № 64 від 01.09.2006 року, за умовами якого TOB „Крокус К" зобов'язувалося поставити товари (нафтопродукти) TOB „Віпромторг".

На думку колегії суддів, вищевказані цивільно-правові угоди, що були укладені між TOB «Крокус К»та TOB «Віпромторг»не створюють цивільно-правових наслідків та містять ознаки фіктивності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Так, в матеріалах справи міститься копія рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.07.08 р. у справі №2-4431/8, яким було визнано недійсним статут TOB «Віпромторг»з моменту його реєстрації, а також реєстрацію TOB «Віпромторг»в якості платника ПДВ (свідоцтво платника податку на додану вартість № 37116722 видане 27.02.06) з мометну внесенння в реестра платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту “б” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання).

Крім цього, співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено, що договори та податкові накладні по взаємовідносинах з TOB «Крокус К»підписувались громадянином ОСОБА_5, який фактично не призначався на посаду директора TOB «Віпромторг»та не мав права підпису від імені даного підприємства. ОСОБА_5 31.03.06 був знятий з реєстраційного обліку як померлий, а згідно відповіді ССГІРФО 4-ТВМ Соломянського РУГУ МВС України в м. Києві від 01.04.08 № 50/1-2185 паспорт серії СН № 266011, що значиться у довіреності на отримання товару, Жовтневим РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.02.02 р. ОСОБА_5 не видавався

Крім цього, відповідно до інформаційної бази ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вбачається, що засновником, керівником та головним бухгалтером TOB «Віпромторг»є громадянка ОСОБА_6, яка у своїх поясненнях від 06.05.2008 року повідомила, що не мала наміру займатися фінансово-господарською діяльністю TOB „Віпромторг" та отримувати від цього будь-які прибутки. Метою реєстрації даного підприємства було отримання нею матеріальної винагороди, до статутного фонду підприємства жодних грошових коштів вона не вносила, довіреностей на ведення будь-яких господарських операцій не підписувала, місцезнаходження цього підприємства їй не відоме.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що документи, які би могли підтвердити реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - TOB «Віпромторг», ні перевіряючим, ні суду не були надані.

Як вбачається з довідки начальника ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві №59/2-248 від 29 січня 2009 р. (а.с. 32), громадянином ОСОБА_7 28.01.2009 року було виявлено відсутність оригіналів бухгалтерських документів ТОВ «Крокус К», а саме: договорів, укладених між ТОВ «Крокус К» та TOB «Віпромторг», актів приймання-передачі, податкових накладених та довіреності на представлення інтересів.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, вони складаються в момент проведення кожної господарської операції, або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. На підставі первинних документів вносяться відповідні записи до облікових регістрів.

Відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Матеріали справи не містять доказів дотримання порядку відновлення первинних документів TOB «Крокус К».

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем було доведено наявність у позивача умислу при укладенні ним ряду договорів з TOB «Віпромторг», які слід визнати такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства та порушують публічний порядок. Укладені позивачем договори не мали на меті здійснення передбаченої законом підприємницької діяльності, що відповідно свідчить про їх нікчемність.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи не зясував всіх обставин даної справи та прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва слід задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042322/0 та №0000052322/0 від 09 лютого 2009 року слід відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус К»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042322/0 та №0000052322/0 від 09 лютого 2009 року відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

О.А. Губська

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.11 р.