Ухвала суду № 18857779, 01.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року справа №2а/0570/6382/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Арабей Т. Г.

при секретарі Крамскій Д.О., за участю представника позивача Винниченко Н.М., представника відповідача Макєєвої Т.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/6382/2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Силур" до Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011 №0000042330 та від 14.04.2011 №0000052330/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Силур» (надалі - позивач, ТОВ «Силур») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку (надалі - відповідач, ДПІ у м. Харцизьку) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011р. №0000042330 та від 14.04.2011р. №0000052330/0.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу про заниження сум податкових зобовязань з податку на додану вартість та про завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі визнання нікчемними правочинів по господарським операціям позивача з ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо», вважаючи ці висновки необгрунтованими. Позивач вважав, що відсутність товарно-транспортних накладних та акти зустрічних перевірок контрагентів позивача з висновками про нікчемність всіх угод по ланцюгу постачання не є підставою для твердження про нереальність здійснених господарських операцій.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що на його думку висновки акту перевірки від 01.04.2011р. №271/23-3-36431800, щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із вчиненням нікчемних безтоварних угод з ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо» та включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, що не підтверджені перевіркою (по господарським операціям з ТОВ «Регіон Трейдинг») - були обґрунтованими, а спірні повідомлення рішення правомірними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.11 року у справі № 2а/0570/6382/2011 року було задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2011 року №0000042330 та від 14 квітня 2011 року №0000052330/0.

ДПІ у м. Харцизьку не погодившись з прийнятою судом першої інстанції постановою, спрямувала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначила, що судом першої інстанції при прийнятті постанови від 06.07.11 року було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. В скарзі відповідач зазначив про те, що відсутність товаротранспортних накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить про безтоварність спірних господарських операцій. Також наголошував, що матеріали перевірок ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Кредо», ТОВ «Транс агентство метал» свідчать про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та відповідних ліцензій та дозволів на проведення певних видів діяльності свідчить про безтоварність та нікчемність угод, які були укладені по всьому ланцюгу постачання товарів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів заслухавши судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи встановила наступне.

ДПІ у м. Харцизьку була проведена документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Восток», ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо», ТОВ «Регіон Трейд» за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. та з 01.03.2010р. по 30.10.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 01.04.2011 року №271/23-3-36431800. Згідно висновків вказаного акту перевірки:

-встановлено відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України укладання нікчемного правочину позивача з ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо»;

-встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: - завищено значення від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 5 742,00 грн.; - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся у сумі 16 015,00 грн.;

-встановлено порушення п.1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з ПДВ за липень 2010 року на суму 79 265,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Харцизьку прийняті:

-податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011р. №0000042330, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16 015,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 003,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011р. №0000052330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 79 265,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9003548061 за звітний період - липень 2010р.

Підставами для встановлення зазначених у висновках акту перевірки від 01.04.2011р. №271/23-3-36431800 порушень стали наступні обставини.

Позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо» по отриманню від останніх товарно-матеріальних цінностей, факт отримання яких на думку відповідача, є недоведеним з огляду на відсутність товаро-транспортних накладних.

Судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції про те, що факт здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «Силур» та ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Кредо» підтверджується наявністю інших первинних документів, ніж товарно - транспортні накладні, які складені у відповідністю з вимогами закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачем ані під час провадження в суді першої інстанції ані під час апеляційного провадження не надано інших доказів, які б спростовували факт виконання договорів поставок ТМЦ. Посилання податкового органу на обовязкову наявність товаро-транспортних накладних для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не відповідає нормам діючого на момент спірних правовідносин законодавства України, а саме нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем надано суду первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи (податкові накладні, рахунки на оплату поставленої продукції, платіжні доручення, шляхові листи вантажних автомобілів, прибуткові касові ордери, видаткові накладні, лімітно-забірні картки), які підтверджують здійснення спірних операцій по придбанню ТМЦ.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунку, використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що наявність податкових накладних, які оформлені згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наявність інших первинних документів, що відображають здійснення господарських операцій за відсутності лише товаро-транспортних накладних є достатньою підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

Посилання податкового органу на факти укладення нікчемних правочинів ТОВ «Силур» з ТОВ «Кредо» (на підставі інформації, яка міститься в листах від 01.02.11 року № 1316/7/23-713-3 ДПА України про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Транс агентство метал», листа від 06.09.10 № 6587/15-1/32749170 ДПІ у Київському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки з приводу незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Регіон Трейдінг», листа від 05.01.11 № 132/7/23-313 ДПІ у Калінінському р-ні м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Кредо» через незнаходження платника податків за юридичною адресою, листа від 22.12.10 р. № 14379/7/23-213 ДПІ у Калінінському р-ні м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будіндустрія» через незнаходження за юридичною адресою) є недоведеними, з огляду наступне:

- частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту перевірки від 01.04.2011р. №271/23-3-36431800, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Кредо» є висновок відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному об'ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій. Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів, зокрема, (податкових вимог, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, вироку суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків, тощо) на підтвердження наявності умислу на укладання угод, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надані належні докази, які підтверджують можливість здійснення вказаних господарських операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів,та їх фактичне здійснення.

Натомість відповідачем не надано достатніх належних доказів для підтвердження встановлених в Акті від 01.04.2011р. №271/23-3-36431800 обставин, на підставі якого прийняті спірні рішення, із якими відповідач пов'язує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки такі висновки Акту перевірки від 01.04.2011р. №271/23-3-36431800 є спростованими у ході розгляду справи, інших доказів ані під час провадження в суді першої інстанції ані під час розгляду апеляційної скарги відповідачем надано не було, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Згідно до положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, матеріали перевірки, інші докази надані позивачем, судова колегія дійшла висновку, що субєкт владних повноважень Державна податкова інспекція у м. Харцизьку не довів належними та допустимими доказами факти порушень позивачем норм податкового законодавства України, викладені в акті перевірки, тому висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень рішень про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 14, 20, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6382/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6382/2011 залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дати виготовлення повного її тексту.

Повний текст ухвали виготовлено 06.09.11 року.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді М.І. Старосуд

Т.Г. Арабей