Рішення № 18854040, 13.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року справа № 5020-1300/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1300/2011

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до Приватного підприємства “Север”

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 68 132,47 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

19.08.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Север” про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 68 132,47 грн, у тому числі основного боргу за період з січня по липень 2011 року 10 930,91 грн, пені 426,27 грн, 30% річних 803,57 грн, штрафу 55971,72 грн, розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно: вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху відокремленого пятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою м.Севастополь, вул. Кулакова, 59.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

16.09.2011 від представника позивача надійшла заява (вх.№10069/11), якою він уточнив поточний рахунок, на який підлягає стягненню заборгованість (арк.с.38-39).

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причина неявки суд не повідомив. Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 15.09.2011 була повернена поштовим відділенням звязку з довідкою про причини повернення «за зазначеною адресою не проживає».

Оскільки ухвала суду була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.08.2011, відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином (арк.с.16-17).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача

в с т а н о в и в:

11.08.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець), та приватним підприємством «Север»(Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №65-09 (надалі - Договір), відповідно до умов якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлове приміщення цокольного поверху відокремленого житлового будинку загальною площею 101,50 кв.м, що розташовані по вулиці Кулакова, 59 в місті Севастополі для розміщення складу, яке перебуває на балансі КП СМР РЕП №17. Строк дії Договору встановлений до 22.07.2014 /арк.с.10-11/.

Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 11.08.2009 (арк.с. 12).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна та становить 1554,77 грн за перший місяць і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно та на період з моменту підписання Договору до 31.12.2009 визначається у відповідності до рішення Севастопольської міської ради №7273 від 14.07.2009 і становить 1088,34 грн на місяць. З 01.01.2010 Орендар сплачує орендну плату, що визначена абзацом 1 пункту 3.2 Договору, що коригується на індекс інфляції за весь період.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступній місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати оренди відповідач виконує неналежним чином та несвоєчасно, у звязку з чим за період з січня по липень 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 10930,91 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору встановлений строк виконання Орендарем зобовязання щодо внесення орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця.

У відповідача за період з січня по липень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 10930,91 грн.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 10930,91 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору у суді, відповідач має заборгованість в розмірі 10930,91 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач також просять стягнути з відповідача пеню за прострочку оплати оренди за період з 21.01.2011 по 03.08.2011 у розмірі 426,27 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за порушення строку внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 200% облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 9), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 426,27 грн такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення внесення орендної плати більш ніж на 60 календарних днів в сумі 55971,72 грн.

Розрахунок суми штрафу позивачем зроблений на підставі пункту 8.7 Договору, яким передбачено, що у випадку прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує Орендодавцю штраф в сумі рівної трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором.

Загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 55971,72 грн (1554,77х12х3).

Частина перша статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Таке право надано суду і статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань; причини неналежного виконання або невиконання зобовязання; незначності прострочення у виконанні зобовязання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Надаючи оцінку доводу позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 55971,72 грн суд зазначає, що позивач в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подав суду доказів в підтвердження спричинення йому збитків в результаті несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (55971,72 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобовязання (10930,91 грн), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 5597,17 грн.

Крім того, позивач також просять стягнути з відповідача 30% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.01.2011 по 03.08.2011 у розмірі 803,57 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати продовжується більш ніж на 30 календарних днів Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити Орендодавцю 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних (арк.с.9), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 803,57 грн такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №65-09 від 11.08.2009 та зобовязати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Частиною третьою статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).

Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.

Пунктом 4.4.3 Договору встановлено, що Орендар зобовязаний своєчасно вносити орендну плату.

Сторони погодили, що Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку суттєвого порушення Договору іншої стороною та у випадках, передбачених договором або законом.

Так, до суттєвих порушень договору сторони віднесли порушення умов договору, визначеного, зокрема, пунктом 4.4.3 Договору.

Оскільки відповідачем тривалий час (понад трьох місяців) не виконуються зобовязання щодо оплати за користування орендованим майном суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та розірвати договір оренди нерухомого майна №65-09 від 11.08.2009, зобовязав відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що дія Договору припиняється, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору передбачено, що у випадку припинення дії договору Орендар зобовязується протягом тридцяті календарних днів з дати припинення договору повернути (звільнити) обєкт оренди.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання Договору та зобовязання відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю також підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Север” (99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, 51, ідентифікаційний код 13788975) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) заборгованість з орендної плати за договором оренди №65-09 від 11.08.2009 у розмірі 17757,92 грн, у тому числі основної борг за період з січня по липень 2011 року 10 930,91 грн, пеня 426,27 грн, 30% річних 803,57 грн, штраф 5597,17 грн, а також витрати на сплату державного мита в розмірі 262,58 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 61,51грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір оренди нерухомого майна №65-09, укладений 11.08.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та приватним підприємством «Север».

4.Зобовязати Приватне підприємство “Север” (99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, 51, ідентифікаційний код 13788975) протягом тридцяті календарних після набрання рішенням законної сили, звільнити вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху відокремленого пятиповерхового житлового будинку, загальною площе. 101,50 кв.м, розташовані за адресою м. Севастополь, вул. Кулакова, 59, та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

5.В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 50374,55 грн - відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 18.10.2011.