Рішення № 18853764, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/22018.07.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія “ВіДі- Страхування" ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія “Еталон"

Простягнення 34104, 80 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 04/01-11_Л від 04.01.2011 р.) Від відповідачаОСОБА_2 (дов. № 1177-2011 від 16.03.2011 р.) У судовому засіданні 18 липня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія “ВіДі-Страхування" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія “Еталон" (надалі - відповідач) 34104, 80 грн., в тому числі 31734, 29 грн. збитків, завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 1374, 57 грн. пені, 729, 89 грн. інфляційних втрат та 266,05 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2011р. порушено провадження у справі № 24/220 та призначено справу до розгляду на 11.07.2011р.

У судовому засіданні 11.07.2011р. було оголошено перерву на 18.07.2011р.

У судове засідання 18.07.2011р. сторони зявилися та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві №15/04/8.01/248-11 від 16.05.2011р.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані докази та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

14.05.2010 р. товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія “ВіДі-Страхування" та гр. Грєбєнніковою Катериною Володимирівною (далі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №CLAd-0121, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “Peugeot 307”, державний реєстраційний НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

01.06.2010р. на перехресті вулиць АнтоноваКупали в м. Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля “Audi A6”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 17.06.2010р. по справі №3-5215/2010 гр. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Величина збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 38081,15 грн., що встановлено звітом про визначення вартості матеріального збитку автомобіля “Peugeot 307”, державний реєстраційний НОМЕР_1 (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника від 15.09.2010 р. та страхового акту №АС-002933 від 04.10.2010р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 31734, 29 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок гр. ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням №1665 від 25.10.2010р. (копія в матеріалах справи).

Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку 31734, 29 грн., відшкодованих страхувальнику, обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.

Відповідач позовні вимоги ТзДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" визнає частково в сумі 31734, 29 грн. в решті позовних вимог просив суд відмовити, оскільки посилання позивача на ст. 625 ЦК України вважає хибними в звязку з тим що, на його думку, норми ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися до недоговірних зобовязань.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах суми 31734, 29 грн. перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_3 встановлена постановою Соломянського районного суду м. Києва від 17.06.2010р. по справі №3-5215/2010.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована в приватному акціонерного товариству "Страхова компанія "Еталон" за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2875282 (тип-1).

Поліс № ВЕ/2875282 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля “Audi A6”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3.

Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50000,00 грн., франшиза 0 грн.

Відповідно до полісу ВЕ/2875282 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль “Audi A6”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_3, автомобіля “Audi A6”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач, листом №01-04-2013 від 10.12.2010р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 31734, 29 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з позивача 1374, 57 грн. пені, 729, 89 грн. інфляційних втрат та 266,05 грн. 3% річних позов є безпідставним, виходячи з наступного.

Нарахування 1374, 57 грн. пені, 729, 89 грн. інфляційних втрат та 266,05 грн. 3% річних позивачем здійснювалось на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Вказана стаття визначає відповідальність у вигляді застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних за порушення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача до відповідача є регресною, обґрунтована статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закону України “Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.

Відповідно до змісту ст. ст. 22, 27 “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1191 ЦК України в їх сукупності, суттю регресних вимог є відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування лише в межах фактичних витрат.

Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі потерпілій від ДТП, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 31734, 29 грн. виплаченого страхового відшкодування. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 підїзд, код ЄДРПОУ 20080515) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.. Велика Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 31 734 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн. 29 коп. страхового відшкодування, 317 (три сімнадцять) грн. 39 коп. державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.