Рішення № 18853668, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/12318.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент»

простягнення 29201,49 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 22.08.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № 1203101 від 12.03.2011 р. в розмірі 29201,49 грн. Також, позивач просить судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 292,01 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості поставлених за Договором поставки № 1203101 від 12.03.2011 р. продуктів харчування, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент»заборгованості перед позивачем в розмірі 29201,49 грн.

Крім того, позивач в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/123, розгляд справи призначено на 27.09.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/123 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.

Розглянувши в судовому засіданні 18.10.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що не вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача в майбутньому утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/123 та ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент» (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 1203101 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити продукти харчування (далі продукція), а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити таку продукцію. Загальна вартість і кількість продукції, що є предметом поставки за Договором, визначається в накладних (п. 1 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені у специфікації або накладній Постачальника і погоджені з Покупцем. Продукція відвантажується Покупцю на умовах DDP склад Покупця у відповідності до Incoterms 2000.

Згідно з п. 5.2 Договору, датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

Оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару (п. 7.1 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторонами погоджено строк дії останнього з дня його підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому, але не більше ніж до 31.12.2011 р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання Договору поставлено товар за видатковими накладними:

- № Ф-00001734 від 14.06.2011 р. на суму 5 176,18 грн.;

- № Ф-00001844 від 21.06.2011 р. на суму 5926,75 грн.;

- № Ф-00001913 від 24.06.2011 р. на суму 18098,56 грн. (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), на загальну суму 29201,49 грн.

Факт одержання товару відповідачем не заперечується та підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача в зазначених накладних.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вказаними накладними, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29201,49 грн.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений Договором строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару не надано.

Факт наявності заборгованості в розмірі 29201,49 грн. підтверджується й підписаним сторонами, скріпленим печатками Актом звіряння № б/н станом на 05.08.2011 р. (оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні), з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця», яка становить 29201,49 грн., зауважуючи, що вказаний акт звіряння № б/н згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є первинним документом.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1008/1 від 10.08.2011 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість за поставлений товар в розмірі 29201,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час прийняття судового рішення заборгованість відповідача за поставлений товар за накладними № Ф-00001734 від 14.06.2011 р., № Ф-00001844 від 21.06.2011 р., № Ф-00001913 від 24.06.2011 р. становить 29201,49 грн., останню не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений товар за вказаними накладними, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29201,49 грн. боргу.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Конвент»(02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, б. 2; код ЄДРПОУ 24385358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортеця» (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, б. 18, офіс 9; код ЄДРПОУ 35369318) 29201 (двадцять девять тисяч двісті одну) грн. 49 коп. основного боргу, 292 (двісті девяносто дві) грн. 01 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 19.10.2011 р.