Ухвала суду № 18853276, 19.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"19" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1786/11 за позовом Прокурора Волинської області в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

до відповідачів: Світязької сільської ради Шацького району

Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пансіонату "Шацькі озера"

про визнання незаконним та скасування рішення від 29.01.2001р. №1/4, визнання недійсним свідоцтва про право власності та державної реєстрації свідоцтва про право власності, повернути будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" у державну власність в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з.;

від відповідача Світязької сільської ради: Цвид М.В. сільський голова;

від відповідача Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур": н/з

від відповідача Волинського обласного закритого акціонерного товариства "Волиньтурист": ОСОБА_2 адвокат, довіреність від 10.09.2011р., ОСОБА_1 адвокат, довіреність від 10.09.2011р.;

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пансіонату "Шацькі озера": н/з

від прокуратури: н/з

В залі судового засідання 19.10.2011р. проведено відеозапис ТРК “Аверс” у відповідності до ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів ”, ст. 4-4 ГПК України.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду” за клопотанням відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" .

Суть спору: перший заступник прокурора Волинської області звернувся до господарського суду в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з позовом до Світязької сільської ради Шацького району, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", Комунального підприємства «Волинське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району № 1/4 від 29.01.2001 р. «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна»; визнання недійсним та скасування свідоцтва від 06.03.2001р. про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", видане Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист"; визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності за №23238340 від 08.07.2009р.; визнання права власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", а саме: головний корпус, клуб їдальня, корпус №1 , корпус №2, корпус №3 , корпус №4 , корпус №5 , корпус №6, корпус №7 за державою.

09.09.2011р. за №05-654 вих. (вх. господарського суду №01-29/11917/11 від 09.09.2011р.) від прокуратури Волинської області подано заяву про зміну позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до останньої прокурор просить вважати відповідачами по справі Світязьку сільську раду Шацького району, Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Пансіонат "Шацькі озера". Разом з тим, також просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району № 1/4 від 29.01.2001 р. «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна»;

- визнати недійсним свідоцтво від 06.03.2001р. про право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", видане Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист";

- визнати недійсною державну реєстрацію вказаного свідоцтва про право власності за №23238340 від 08.07.2009р.;

- повернути будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", а саме: головний корпус, клуб їдальня, корпус №1 , корпус №2, корпус №3 , корпус №4 , корпус №5 , корпус №6, корпус №7, що розміщені за адресою урочище «Гушова»с. Світязь, Шацького району у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області;

- стягнути з відповідачів державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу;

- справу розглядати за участю сторін та прокурора.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог прокуратура Волинської області виходить з наступного.

Прокуратурою області проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання.

В ході перевірки, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району №1/4 від 29.01.2001 розглянуто відношення Волинського закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Волиньтурист»(надалі ЗАТ «Волиньтурист») та визнано право власності на об'єкти пансіонату «Шацькі озера».

Даним рішенням ЗАТ «Волиньтурист»06.03.2001 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату «Шацькі озера», а саме на: головний корпус, клуб-їдальню, корпуси №№ 1-7, що розміщені за адресою урочище «Гушово»с. Світязь Шацького району.

Вказане свідоцтво зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.07.2009 за №23238340.

Також в ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій»було покладено на ВЦРПС та його організації, що стало підставою для створення мережі туристсько - екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді згідно постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 «Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках».

Постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України №11-7-7 від 23.08.1991 зі змінами 09.10.1991 перетворено Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур».

04.10.1991 Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства «Укрпрофтур»і затвердили його статут.

На час створення Рада Федерацій незалежних профспілок передала до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб.

Крім того встановлено, що на виконання постанови Президії Федерації Профспілок України № П-23-4 від 4 жовтня 1995 року «Про затвердження Концепції вдосконалення структури управління загальнопрофспілковим майном Федерації Профспілок України», постанови Ради акціонерного товариства «Укрпрофтур»від 24 листопада 1995 року, протоколу №20 «Про затвердження Положення про порядок акціонування дочірніх підприємств АТ «Укрпрофтур», з метою поліпшення використання матеріальної бази профспілкового туризму створено Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».

Відповідно до статуту ЗАТ «Волиньтурист»вказане товариство засноване шляхом реорганізації Волинського обласного дочірнього підприємства «Волиньтурист»Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».

Підприємство засноване на власності ЗАТ «Укрпрофтур». Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ «Укрпрофтур»передало у повне господарське відання майно, балансова вартість якого станом на 24.09.1998 складала 12353 500 грн., і до якого належав пансіонат «Шацькі озера»в урочищі «Гушово»Світязької сільської ради Шацького району. Згідно Статуту, забезпечуючи повне господарське відання, ЗАТ «Волиньтурист»володіє, користується і розпоряджається майном у відповідності із цілями і задачами, встановленими Статутом ЗАТ «Укрпрофтур»та Статутом ЗАТ «Волиньтурист».

Також зазначає, що державними органами приймалися рішення про передачу майна, яке перебувало у їх віданні профспілковим організаціям. Метою передачі майна профспілкам, визначено поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок, тим самим забезпечено конституційне право людини та громадянина на відпочинок.

Крім того, діюче на той час законодавство передбачало обов'язок підприємств, установ і організацій забезпечувати профспілкові осередки приміщеннями, а також можливість передачі у безоплатне користування у тому числі на баланс профспілок споруд, піонерських таборів і т.п. призначені для культурно-освітньої, оздоровчої і спортивної роботи (п. 28 Положення про права профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР).

Таким чином майно профспілок складалося з майна, яке передане їм державою, перебувало у їхній власності, а також майна яке передано у безоплатне користування.

Право вільного володіння, користування і розпорядження майном, яке перебувало у їх власності передбачалося ст. 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності».

На сьогоднішній час залишається не врегульований статус майна, яке передано профспілкам державою та державними підприємствами, установами і організаціями. Більш того, до теперішнього часу пооб'єктно не визначено яке саме майно набуто профспілками за участі держави та державних підприємств.

З метою врегулювання цих відносин вищими органами державної влади упродовж 1991 - 2006 років видано низку нормативних актів, спрямованих на врегулювання правовідносин щодо встановлення правового статусу майна профспілок.

Постановою від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»Верховна Рада України тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»передбачено, що, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Факт володіння Федерацією професійних спілок України державним майном констатовано і Законом України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України».

Підтвердженням того, що майно передане федерації профспілок та їй підпорядкованим організаціям є державною власністю встановлено і судовими рішеннями.

Верховний Суд України (постанови від 25.09.2007 та від 18.11.2008) дійшов висновку, що передане до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпроф-оздоровниця», (входить до складу ФПУ аналогічно як і «Укпрофтур») майно є державною власністю. Такої ж думки притримується і Вищий господарський суд України (постанова від 07.04.2010).

Згідно Закону України від 21.09.2006 «Про управління об'єктами державної власності», постанов Кабінету Міністрів України №467 від 14.04.2004 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності»та №1112 від 30.11.2005 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності»Фонд державного майна України з 2005 року веде Сдиний реєстр об'єктів державної власності, що формується за результатами інвентаризації об'єктів державної власності, яка проводиться органами державної влади.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про мараторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України»міжвідомча робоча комісія, яка була утворена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 2360р, мала скласти перелік майна, яке забороняється відчужувати, провести інвентаризацію відповідного майна та визначити законність його перебування у володінні Федерації профспілок України.

Однак, внаслідок ненадання відповідної інформації Федерацією профспілок України та протидії роботі міжвідомчої робочої комісії відомості про нерухоме майно пансіонату «Шацькі озера», який розташований в урочищі «Гушово»с. Світязь Шацького району в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності на даний час відсутні.

Пунктами 1 та 3 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

У січні 2001 року керівництво ЗАТ «Волиньтурист»звернулося із листом до виконкому Світязької сільської ради про визнання права власності на приміщення пансіонату «Шацькі озера».

Вказаний лист був розглянутий виконавчим комітетом Світязької сільської ради 29.01.2001 року. На вказаному засіданні прийнято рішення № 1/4 про визнання права власності на приміщення пансіонату «Шацькі озера». При цьому, на засіданні не перевірено правовстановлюючі документи ЗАТ «Волиньтурист» та залишено поза увагою той факт, що майно пансіонату «Шацькі озера»знаходиться у господарському віданні ЗАТ «Волиньтурист».

На підставі вказаного рішення ЗАТ «Волиньтурист»06.03.2001 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату «Шацькі озера», яке зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.07.2009 за №23238340.

З врахуванням викладеного зазначається, що вищевказані рішення є незаконними, ЗАТ «Волиньтурист»набув право власності на майно пансіонату «Шацькі озера»на незаконних підставах. У зв'язку з цим, незаконним є і державна реєстрація свідоцтва про право власності.

Про вищезазначені порушення вимог чинного законодавства прокуратурі області стало відомо в серпні 2011 року під час проведеної на виконання завдання Генеральної прокуратури України перевірки, а тому прокуратурою пред'явлення даних вимог подано в межах визначених чинним законодавством України строків позовної давності.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на ст. 121 Конституції України, ст.20. ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 82, 83 ГПК України. ст.20 ГК України, ст.ст. 16, 392, 393 ЦК України.

Відповідач Світязька сільська рада Шацького району (відповідач - 1), відповідно до листа №480/19/2-11 від 04.10.2011р., повідомив, що підтримує позов прокуротури Волинської області в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідач - ПАТ "Укрпрофтур" (відповідач - 2) на адресу суду подав відзив № 622 від 05.10.2011р., згідно якого проти позову заперечує, вважає даний позов безпідставним, оскільки твердження позивача, викладені в позовній заяві, є таким що не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі, а тому просить в задоволенні останнього відмовити. При обґрунтуванні даної позиції посилається на наступне.

Зазначені позовні вимоги ґрунтуються на праві власності, що має приватно - правовий характер та регулюється Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, в яких захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь учасники цивільних (господарських) правовідносин.

Позивач не обґрунтував, яким чином визнання недійсними спірного рішення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно призведе до захисту прав держави в особі позивача.

Крім того, зазначає, що прокурором також не зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, тобто не надано фактів (підстав) для позову, якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги.

До того ж прокурор визнає, що Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" було створено 04.10.1991 року, державна реєстрація статуту здійснена 28.10.1991 року. Товариство було створене шляхом реорганізації (перетворення) Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

Засновниками товариства виступили Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є ФПУ та Фонд соціального страхування України. Відповідно до Статуту Федерації професійних спілок України вона є правонаступником майна та коштів Укрпрофради, а також Федерації незалежних профспілок України.

На час створення ЗАТ "Укрпрофтур" Рада Федерації незалежних профспілок України передала до статутного фонду товариства основні фонди туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організації профспілок України. Належність майна туристсько-екскурсійних закладів профспілкам ніким не оспорювалась.

Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (Відповідач -3) було створено у встановленому законодавством порядку згідно Установчого договору від 01.10.1998 року, як суб'єкт приватного права.

При цьому, при створенні товариства засновником (акціонером) - ЗАТ "Укрпрофтур" згідно акту передачі від 29.10.1998р. № 507, в якості внеску до статутного фонду (капіталу), було передано майно (в т.ч. спірне нерухоме майно) та інші цінності в обмін на корпоративні права.

Відповідно до статті 12 закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу (фонду).

Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Так, факт законності створення та правомірності набуття права власності на майно ЗАТ "Укрпрофтур", яке в свою чергу виступило засновником ЗАТ "Волиньтурист", підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів товариства. При цьому, Вищим арбітражним судом України встановлено ряд важливих обставин, що мають значення для справи. Так, Фондом державного майна України не було доведено факту наявності у нього прав на управління профспілковим майном та передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" державного майна. Таким чином, визнаючи законність створення АТ "Укрпрофтур", вища судова інстанція тим самим визнала дійсність та законність його установчих документів, формування (наповнення) статутного фонду тощо.

В силу даного рішення у ЗАТ "Волиньтурист" відсутнє майно, яке утворилось за рахунок коштів держави, оскільки таке майно не вносилось засновником ЗАТ "Укрпрофтур" до статутного фонду (капіталу) товариства.

Окрім того, в порядку статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Тобто, тягар доведення того, що власником спірного нерухомого майна є держава, покладений на позивача, а тому саме останній повинен довести належність цього майна до державного. Проте, позивач не надав суду доказів того, що майно, передане відповідачем - 2 в якості вкладу до статутного фонду Відповідача - 3 (в т.ч. і спірне), у встановленому законодавством України порядку державою вилучалося, права володіння, користування і розпорядження цим майном не оспорене. З матеріалів справи вбачається відсутність таких доказів. Тобто, фактично наявна лише вимога позивача про повернення спірного майна до державної власності, яка в силу вищезазначеної статті належно не обґрунтована.

Відповідно до пункту 4 статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Позивач не надав доказів здійснення ним обов'язків власника щодо спірного майна. Водночас, ЗАТ "Волиньтурист" відкрито і безперервно володіло спірним майном, здійснювало всі обов'язки власника, про що свідчать інвентаризаційні документи, технічні паспорти. Необхідно врахувати й той факт, що під час володіння спірним майном товариством були здійснені значні поліпшення будинків, в результаті чого відбулась зміна складу та вартості нерухомого майна. Всі роботи по будівництву, перебудовам і ремонтам самочинно не проводились, а велись з дозволу відповідних державних органів. При цьому, позивач ніяким чином не виявив заперечень проти проведених робіт, не брав участі у фінансуванні та відшкодуванні їх вартості.

В порядку частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно діючих нормативно-правових актів до набрання чинності цим законом, визнаються державою. Беручи до уваги додержання всіх норм законодавства, діючого на момент передачі (набуття) майна, що увійшло до статутного фонду (капіталу) Відповідача 3, наявність правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація нерухомого майна (Установчого договору, Статуту Товариства, Акту передачі майна), з огляду на те, що норми Інструкції "Про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", діючої на момент передачі до статутного фонду товариства спірного майна, не містить приписи, який би пов'язував момент виникнення права власності з моментом реєстрації є всі підстави твердити про те, що спочатку відповідач - 2, а потім і відповідач - 3 у даній справі є законними (добросовісними) власниками, що унеможливлює позбавлення їх права власності на спірне майне, крім випадків примусового відчуження.

На думку позивача, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Дане твердження не відповідає законодавству, діючому на момент створення майна та прийняття постанов Верховної ради України від 10.04.1992 року та від 04.02.1994 року, оскільки спірне майно на момент набуття чинності названих постанов вже перебувало у власності ЗАТ «Укрпрофтур». При цьому мало місце саме у власності, оскільки володіння спірним майном із залишенням у державній власності не породжувало б обов'язку ЗАТ «Укрпрофтур»та ЗАТ «Волиньтурист»нести тягар його утримання, самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно утримувати, відновлювати, реконструювати та оснащувати його.

Спірне майно належало до об'єктів права власності профспілок, яке прямо передбачалося за нормами Конституції УРСР 1978 р. (ст. 10) та ЦК УРСР 1963 р. (ст. 87 та Глава 9).

Згідно ст. 20 Закону УРСР "Про власність" професійні спілки визнані суб'єктами права колективної власності.

Відповідно не може застосовуватися до спірних відносин і Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", згідно з якою до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, а також Постанова Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р., якою було встановлено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Крім того, вищезазначені постанови Верховної ради України є підзаконними актами, якими згідно ст. 92 Конституції України правовий режим власності регулюватися не може (лише Законами України) та були прийняті пізніше ніж Відповідач 2 отримав спірне майно у статутний фонд, отже не мають зворотної дії у часі. З огляду на це та на вищевикладене, наведені постанови не можуть впливати на правовий режим спірного майна.

Таким чином, з моменту юридичної реєстрації ЗАТ "Укрпрофтур", тобто з 28 жовтня 1991 року став власником переданих йому засновником - ФНПУ (нині - ФПУ) у власність туристсько-екскурсійних закладів профспілок України, в т. ч. й спірного об'єкту нерухомого майна.

Слід звернути увагу, що постановою Верховної ради України від 07.07.92 №2553-ХІІ "Про тлумачення Постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 "Про захист суверенних прав власності України" (на яку посилається ст. 3 ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України") встановлено, що дія мораторію на зміну форм власності на державне майно поширюється лише на ті випадки, коли були наявними обидві умови: ініціатива і участь органів державного управління. За таких обставин в контексті заявлених Позивачем вимог (жоден із засновників ЗАТ "Укрпрофтур" не являється органом державного управління, при його створенні були відсутні ініціатива органів державного управління) наведений Закон і постанова не підлягають застосуванню, як нормативний документ, що обмежує право розпорядження (в т.ч. відчуження) спірним майном.

Ні прокурор, ані позивач не надали суду належних і допустимих доказів того, що майно після його побудови за кошти Всеукраїнської республіканської профспілки та введення його в експлуатацію у 1980 році продовжувало перебувати у власності держави, та на виконання Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансової ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10 квітня 1992 р. N 2268-ХІІ передавалося тимчасово, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, передавалось в управління ФДМ, який зобов'язаний був прийняти таке майно до 1 травня 1992 р., і цей факт не заперечувався позивачем.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що станом на момент звернення прокурора до суду з позовом держава в особі позивача не була власником спірного об'єкту, а позивачем за віндикаційним позовом може бути не володіючий власник, яким держава в особі регіонального відділення ФДМУ по Волинській області не була станом на момент звернення до суду з позовом, а тому позовна вимога про повернення (витребування) майна з чужого незаконного володіння у власність держави є передчасною та такою, що не підлягає до задоволення.

Також зазначає, що позовна заява першого заступника прокурора Волинської області є черговою спробою будь-якою ціною отримати судове рішення про визнання права власності на нерухоме майно за державою в особі неналежного позивача у даній справі.

Крім того, представником відповідача 2 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду №623/1 від 04.10.2011р. (вх.. господарського суду №01-29/13113/11д від 05.10.2011р.), так як пред'являючи позов на захист інтересів держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, прокурор не зазначив закон, яким держава покладає саме на цього позивача обов'язок здійснення функцій по захисту права державної власності шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Крім того, згідно з пунктом 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України від 07.07.1992р. №2558 - одним з основних завдань Фонду державного майна України є "захист майнових прав України на її території та за кордоном". Такими функціями не наділений визначений прокурором позивач.

Також зазначає, що прокурором не зазначено, в чому саме полягає порушення інтересів держави, тобто не надано фактів (підстав) для позову, якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги. Крім того невірно визначений суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та не розмежування у прохальній частині заяви державної чи то комунальної власності відповідно до положень Конституції та чинного законодавства України.

При обґрунтуванні даної вимоги посилається на ст. ст. 2, 22, 29, 63, 81 ГПК України та Закон України «Про прокуратуру».

З врахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволення позовних вимог повністю.

Відповідач - приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" у судове засідання 19.10.2011р. не зявився, повноважного представника не направив, про причини неявки в судове засідання не повідомив, проте до початку розгляду справи по суті представником відповідача - приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" через канцелярію суду подано ряд клопотань, зокрема, клопотання від 14.10.2011р. (вх.. господарського суду від 19.10.201р. №01-29/13830/11д) про зобовязання прокуратуру Волинської області та позивача надати письмові відповіді щодо будівель і споруд, дане клопотання складається з 12 запитань.

В задоволенні даного клопотання судом відмовлено у звязку з безпідставністю, так як суд не зобовязаний адресовувати дані запитання до прокуратури Волинської області. Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-80/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»передбачено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК України процесуальних дій, а так само подання апеляційних та касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує.

Також, представником відповідача подано клопотання про витребування доказів по справі та відкладення розгляду справи за №635/3 від 14.10.2011р. (вх.. господарського суду від 19.10.2011р. №01-29/13833/11д).

Клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи відхилено на підставі наступного:

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребується;

2) обставин, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд не збирає докази замість сторони, суд лише допомагає стороні в отриманні цих доказів у разі якщо сторона обґрунтовано доведе, що зверталася до установ та організацій та їй було відмовлено у наданні цієї інформації.

У поданому клопотанні про витребування доказів відповідачем - 2 не надано жодних доказів безпосереднього звернення ним до позивача за отриманням цих доказів, а також відсутні докази відмови позивача у наданні цих доказів.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, то в задоволенні останнього відмовлено так як воно не обґрунтовано належними та допустимими доказами, а тому є безпідставним.

Крім того, представником відповідача 2 також подано клопотання в порядку ст. 41 ГПК України, відповідно до якого просить призначити судово будівельно технічну експертизу будівель та споруд пансіонату «Шацікі озера»на вирішення якої ставить ряд питань, проведення якої просить доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз.

Водночас частиною першою статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дане клопотання розглянуто судом та відхилене, як так, що не підтверджується належними та допустимими доказами.

Представником відповідача 2 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Дане клопотання розглянуто судом та відхилено, при цьому суд виходить з наступного:

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В частині третій статті 267 Цивільного кодексу України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Пунктом 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.

Судом встановлено, що про виявлені порушення, які зазначаються у позовній заяві, прокуратурі Волинської області стало відомо у 2011 році у ході проведення перевірок на виконання завдання Генпрокуратури України.

Відповідачем -2 не надано доказів у підтвердження того, що прокурору або позивачу було відомо про наявність спірного рішення № 1/4 від 29.01.2001р. виконкому до проведення перевірки прокуратурою Волинської області.

Також згідно з приписами ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У звязку з викладеним суд зазначає, що строк позовної давності прокурором та позивачем не пропущено.

Також представником відповідача ПАТ "Укрпрофтур" подано клопотання про розгляд справи колегіально в складі трьох судів господарського суду Волинської області. Дане клопотання розглянуто судом та вирішено, що останнє не підлягає до задоволення у звязку з необґрунтованістю віднесення справи до особливої категорії, а також складність зазначеної справи, що у відповідності до статті 46 Господарського процесуального кодексу України виступило б підставою для призначення її до розгляду в колегіальному складі суду.

Відповідач - Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (відповідач -3) повторно вимог ухвал суду від 21.09.2011р. та від 05.10.2011р. не виконав, письмових пояснень по суті позову не подав. Проте представники відповідача 3 підтримали заявлені клопотання відповідача - приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", просили останні задоволи в повному обємі.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 N 01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Заявлене клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі від 05.10.2011р. (вх.. господарського суду №01-29/3128/11д від 05.10.2011р.) в порядку ст. 79 ГПК України, яке судом було відкладено до подачі прокуратурою уточнення позовних вимог, розглянуто судом та відхилене, так як відповідачем - 3 не доведено неможливості розгляду даної господарської справи до вирішення, пов'язаної з нею іншої справи.

До початку розгляду справи, через канцелярію суду подано заяву №339/1.6а від 19.10.2011р. (вх.. господарського суду №01-29/13837/11д від 19.10.2011р.) від голови правління ЗАТ "Волиньтурист" про забезпечення можливості бути присутніми на розгляді справи засобі масової інформації, в порядку ст. 4-4 ГПК України.

Крім того, від акціонерів товариства "Волиньтурист" подано спільну заяву б/н та б/д (вх.. господарського суду №01-29/13838/11д від 19.10.2011р.) про можливість бути присутніми при розгляді даної справи.

Дані клопотання судом прийнято та задоволено, оскільки розгляд даної справи здійснюється у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до статті 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу позивача на те, що працівники ЗМІ, акціонери товариства "Волиньтурист" та інші бажаючі особи можуть бути присутніми у залі судового засідання, оскільки вони не являються учасниками судового процесу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Пансіонат "Шацькі озера" повторно у судове засідання не зявилась, письмових пояснень по суті позову не подала, позову не оспорила, представника у судове засідання не направила.

Як встановлено, матеріалами справи, ухвали суду направлялись третій особі за адресою зазначеною в позовній заяві: с. Світязь, Шацького району, Волинської області, проте на адресу господарського суду не повернулись, що свідчить про одержання даних ухвал суду.

Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

До повноважень господарських судів не відноситься зясування місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, дана повістка суду, повернута органами поштового звязку з відміткою "за місцем обслуговування немає", що є доказом належного повідомлення сторони про дату і місце розгляду справи.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, третя особа - Пансіонат "Шацькі озера" належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, так як судом вчинено всі процесуальні дії передбачені чинним законодавством України.

19.10.2011р. на адресу господарського суду від прокуратури Волинської області надійшов лист за №05-747 вих. 11 від 18.10.2011р., відповідно до якого остатній повідомив, що в ході виконання вимог ухвали суду від 09.09.2011р. прокуратурою встановлено невідповідність оскаржуваного рішення №1/4 від 29.01.2001р. Світязької сільської ради Шацького району. З врахуванням викладено просить залишити позов без розгляду для проведення додаткової перевірки. При обґрунтування даної позиції посилається на ст. 81 ГПК України.

Крім того, 19.10.2011р. від позивача регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області надійшов лист від 18.10.2011р. за №10.06.1800 про залишення позову без розгляду в звязку з встановленням прокуратурою Волинської області невідповідності нумерації рішення виконкому та сесії ради, що оспорюється в судовому порядку. При обґрунтування даного листа посилається на ст. ст. 81, 86 ГПК України.

Дані клопотання розглянуті судом за участю учасників судового процесу, зокрема, представника відповідача - Світязької сільської ради Шацького району та представників відповідача - Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" та задоволені судом.

Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, оскільки, прокурором та позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи від 05.10.2011р. для подання уточнення позовних вимог, яке задоволено судом, проте на день розгляду справи дані уточнення суду не подані. Крім того, прокурор та представник позивача в судове засідання 19.10.2011р. не зявилися про причини неявки не повідомили, суд вважає, з врахуванням клопотань прокурора та позивача, а також відповідно до приписів п. 5 ст. 81 ГПК України, позов залишити без розгляду.

Залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України не позбавляє позивача права знову звернутися з даним позовом до господарського суду в загальному порядку, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 68, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов Прокурора Волинської області в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до відповідачів: Світязької сільської ради Шацького району, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пансіонату "Шацькі озера" про визнання незаконним та скасування рішення Світязької сільської ради Шацького району від 29.01.2001р. №1/4, визнання недійсним свідоцтва про право власності та державної реєстрації свідоцтва про право власності, повернути будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" у державну власність в особі Фонду державного майна України по Волинській області залишити без розгляду.

2.Скасувати заходи до забезпечення позову, що були вжиті відповідно до ухвали господарського суду від 21.09.2011р.

Суддя В. О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту ухвали 21.10.2011р.