Постанова № 18853243, 27.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 55/144

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Осетинського А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 дов. від 06.09.11,

відповідача: ОСОБА_2 дов. від 30.12.10,

касаційну скаргуМіністерства оборони України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.07.11

у справі№ 55/144

за позовомПублічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"

доМіністерства оборони України

простягнення 906698,91 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.

Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 899032,50 грн. боргу за поставлений товар за договором №286/3/10/52 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 28.12.10, 3620,76 грн. 3% річних, 4045,65 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем в повному обсязі вартості отриманого товару одягу верхнього з тканини чоловічого і хлопчачого за спірним договором. Позивач посилався на приписи статей 48, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

До розгляду справи по суті позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача лише 899032,50 грн. боргу за поставлений товар за договором №286/3/10/52 від 28.12.10.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.11 (суддя Ягічева Н.І.) позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з факту несплати відповідачем в повному обсязі вартості поставленого одягу верхнього з тканини чоловічого і хлопчачого за спірним договором, а відтак суд визнав підставним стягнення річних та інфляційних. Водночас суд дійшов висновку про відсутність відкладальної обставини щодо оплати отриманого товару в умовах договору. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 265, пункту 11 статті 2, статей 23, 47, 48 Бюджетного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.11 (судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Міністерство оборони України, яке просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити в позові. Скаржник наголошує на помилковому, на його думку, застосуванні судами приписів статей 252, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та порушенні статей 1, 3, 15 Закону України "Про Збройні сили України", статей 212, 614 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. Міністерство вказує на те, що пунктом 4.1 спірного договору сторони обумовили, що розрахунки за договором здійснюються за умови надходження відповідних коштів на рахунок відповідача. Вказана обставина, як вважає скаржник, є відкладальною.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.12.10 між Міністерством оборони України замовником та Публічним акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" - постачальником було укладено договір №286/3/10/52 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався у 2010 році поставити замовнику товар - одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий, а останній, в свою чергу, прийняти та сплатити вартість товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами у договорі. Згідно з пунктом 1.2 договору ціна товару, що поставляється, його номенклатура, характер, технічні і якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією; ціна товару з ПДВ складає: 2 821 500,00 грн. Пунктом 4.1 та 6.1.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться упродовж 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.12.10, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору). Господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що на виконання умов договору позивач за видатковою накладною №591 від 28.12.10 (підписаною сторонами та скріпленою їх печатками) поставив відповідачу товар на загальну суму 2821500 грн. Установлено господарськими судами і те, що позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру №197 від 28.12.10 на оплату вартості поставленого товару. Втім, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, у сумі 1922467,50 грн., а відтак, як установили суди, залишок його боргу становить 899032,50 грн. Як убачається з матеріалів, справи предметом даного судового розгляду, з урахуванням змін, є вимога Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" про стягнення з Міністерства оборони України 899032,50 грн. боргу за поставлений за договором №286/3/10/52 від 28.12.10 товар. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України). За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Дослідивши умови укладеного між сторонами у справі договору поставки, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що розрахунки за поставлений товар проводяться упродовж 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар. Тобто, пункт 4.1 спірного договору передбачає узгоджений сторонами порядок та строк проведення розрахунків за отриманий товар. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, з підтвердженням матеріалами справи, позивач на виконання умов спірного договору за видатковою накладною №591 від 28.12.10 поставив відповідачеві костюм (куртка тип А) і штани (тип Б) літній польовий з тканини бавовняної зр.5014, арт. ТКН240/*150, арт.К-2010 вибивної (камуфльованої) ТУ У 18.2-00310143-200:2008, відповідність зразку-еталону, на загальну суму 2 821 500 грн. При цьому, господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, і це не спростовано відповідачем, що відповідач спірний товар отримав та за виставленим позивачем рахунком-фактурою №197 від 28.12.10 оплатив його вартість частково, в сумі 1922467,50 грн., а відтак, сума боргу становить 899032,50 грн. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Враховуючи викладене та умови спірного договору, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про наявність відкладальної умови в спірному договорі щодо оплати отриманого товару не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.11 у справі №55/144 залишити без змін.

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

А. Осетинський