Постанова № 18852924, 26.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5021/252/2011

Доповідач суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргуПриватної компанії з обмеженої

відповідальністю "ОСОБА_1", що діє

через представництво компанії

"ОСОБА_1" в Україні

на рішеннягосподарського суду Сумської області

від 14.04.2011 року

та постановуХарківського апеляційного

господарського суду від 07.07.2011 року

у справі№ 5021/252/2011

господарського судуСумської області

за позовомПриватної компанії з обмеженої

відповідальністю "ОСОБА_1", що діє

через представництво компанії

"ОСОБА_1" в Україні

до Закритого акціонерного товариства

"Крафт Фудз Україна"

простягнення 883 863,07 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1", що діє через представництво компанії "ОСОБА_1" в Україні, звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до ЗАТ "Крафт Фудз Україна" про стягнення неустойки у розмірі 412 957,74 грн., пені у розмірі 15 177,49 грн., вартості пошкодженого майна у розмірі 369 730,88 грн., вартості професійних послуг на загальну суму 85 996,96 грн., 8 838,63 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.04.2011року (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ЗАТ „Крафт Фудз Україна” на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1”, що діє через представництво Компанії „ОСОБА_1” в Україні 65 468,91 грн. орендної плати, 36 771,06 грн. неустойки, 15 177,49 грн. пені, 1 174,17 грн. державного мита та 31,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмолено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року скасовано в частині стягнення орендної плати в сумі 65 468,91 грн.; змінено рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 36 771,06 грн. неустойки; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" на користь ОСОБА_1, що діє через представництво компанії “Гоойорд Б.В.” в України неустойку в розмірі 412 957,75 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1", що діє через представництво компанії "ОСОБА_1" в Україні просить скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні вартості пошкодженого нерухомого майна в сумі 128 325,16 грн. та здовольнити позовні вимоги в цій частині. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 серпня 2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено орендну угоду №08/08-33/34BKH-IFR-КRAFTF, за якою орендодавець (позивач) передав орендареві (відповідачу) в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 257,9 кв.м., розташоване на другому, третьому та четвертому поверхах будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького/І.Франка, 33/34 “А” згідно плану будівлі, наведеному в додатку А, Б, В до договору, а орендар прийняв зазначене приміщення та протягом строку дії договору зобовязався сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

На виконання пункту 1.3. договору сторонами складено акт приймання-передачі приміщення.

Пунктом 2.6 угоди передбачено, що всі платежі згідно цього договору здійснюються передплатою протягом пяти робочих днів першого місяця кварталу, за який проходить оплата.

Згідно пункту 2.4 вказаної угоди передбачено обов"язок орендаря протягом пяти робочих днів після підписання договору та на додачу до першої орендної плати сплатити орендодавцю забезпечувальний платіж у розмірі квартальної орендної плати за приміщення, що становить 31320 доларів США та сплачується у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ на день виставлення орендодавцем рахунку-фактури до сплати. Забезпечувальний платіж утримується орендодавцем протягом строку дії цього договору як забезпечення невиплати орендарем орендної плати або невиконання обовязків за цим договором.

Факт сплати відповідачем вказаного забезпечувального платежу у розмірі 255321 грн. підтверджено рахунком позивача від 26.08.2008р. № 53 і платіжним дорученням відповідача від 02.09.2008р. № 69.

Відповідно до пункту 1.4 договору повернення орендарем приміщення оформляється двостороннім актом приймання-передачі.

В пункті 2.1.3. договору сторони домовились, що термін оренди завершується 18.03.2010 р.

12 березня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено термін оренди до 17 квітня 2010 року.

Згідно п. 4.6.2. договору після припинення дії договору орендар зобовязаний відновити стан приміщень і повернути орендодавцю приміщення в такому стані, в якому приміщення було прийняте орендарем.

Пунктом 4.6.1. договору передбачено, що передача відповідачем приміщення позивачу після припинення договору оформлюється двостороннім актом приймання -передачі.

Не дивлячись на те, що акт приймання-передачі приміщення підписано 29.05.2010 року, відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного повернення приміщення.

Пунктами 2.2. та 2.8. договору передбачено розмір орендної плати за один день оренди в сумі 5 036,07 грн.

Пунктом 4.1.1. договору сторонами передбачено, що орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю за його вимогою вартість будь-яких робіт (включаючи винагороди за професійні послуги), що пов'язані з приміщенням і виконуються орендодавцем після того, як орендар не виконав своїх обов'язків; будь-які витрати (включаючи винагороди за професійні послуги), які несе орендодавець: розглядаючи письмові прохання орендаря, незалежно від їх узгодженості, вартість яких можливо передбачити заздалегідь; на підготовку та направлення повідомлення про порушення орендарем своїх обов'язків у випадках, коли орендодавець був змушений залучати надання професійних послуг; з підготовки та виконання графіків ліквідації заподіяних приміщенню збитків або з складання акту про повернення приміщення в неналежному стані по закінченні строку оренди, якщо приміщення повернене орендарем у стані, що не відповідає умовам договору. Цим же пунктом угоди передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов'язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов'язання по будь-якому з вищезазначених платежів, якщо вони прострочені більш ніж на 14 днів від обумовленої дати сплати.

Вимоги позивача мотивовані несвоєчасним поверненням орендованого приміщення, внаслідок чого заборгованість останнього по неустойці, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК України за несвоєчасну передачу орендованого майна в період з 18.04.2010р. (строк закінчення договору оренди) по 29.05.2010р. (дата підписання сторонами акту приймання повернення приміщення), тобто за 41 день, склала 412 957,74 грн.

Крім того, за прострочку сплати орендних платежів за січень 2010 року позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 15 177,49 грн., а також заявлено вимоги про стягнення вартості пошкодженого майна на суму 369 730,88 грн. у зв"язку з поверненням приміщень після закінчення договору у неналежному технічному стані і вартості професійних послуг, понесених позивачем внаслідок порушенням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасного повернення орендованого приміщення та його технічного стану, на загальну суму 85 996,96 грн.

Відповідачем, в свою чергу, подано заяву про зарахування зустрічних вимог, в якій він просив зарахувати плату за користування приміщенням у розмірі 65 468,91 грн. за період з 18.04.2010 року по 30.04.2010 року та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 15 177,49 грн. в рахунок сплаченого відповідачем забезпечувального платежу у розмірі 255 321 грн.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1", що діє через представництво компанії "ОСОБА_1" в Україні, про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" орендної плати за користування приміщенням в сумі 65 468,91 грн. в період з 18.04.2010 року по 30.04.2010 року, виходив з того, що відповідач до закінчення строку оренди попередив позивача про неможливість звільнення приміщень і між сторонами тривало узгодження питання щодо укладення додаткової угоди про користування приміщеннями в цей період, у звязку з чим відповідач зобов"язаний сплатити орендну плату за користування приміщенням в цей період.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення у подвійному розмірі орендної плати, суд першої інстанції послався на неправомірність її нарахування в період з 18.04.2010 року по 30.04.2010 року, зважаючи на узгодження питання щодо укладення додаткової угоди про користування приміщеннями в цей період. Таким чином, суд першої інстанції вказав на правильність належної до стягнення з відповідача неустойки за період з 01.05.2010р. по 29.05.2010р. у розмірі 292092,06 грн., зменшивши, при цьому, її розмір на суму сплаченого відповідачем позивачу забезпечувального платежу (255 321 грн.), передбаченого пунктом 2.4. договору, та стягнувши у сумі 36771,06 грн.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в сумі 65 468,91 грн. за період з 18.04.2010 року по 30.04.2010 року, вірно вказала на недотримання відповідачем пункту 4.6.1 договору, яким передбачено, що термін повернення приміщення визначається моментом припинення дії договору - 17.04.2010 року та відсутність підстав у орендаря для подальшого перебування у ньому і сплати орендної плати.

Таким чином, змінюючи рішення суду в частині стягнення з відповідача належного розміру неустойки, апеляційний господарський суд обгрунтовано виходив з того, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку щодо необхідності стягнення неустойки, невірно визначив період її нарахування.

Відтак, Харківським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок суми неустойки за період з 18.04.2010 року (строк закінчення договору) по 29.05.2010 року (дата звільнення приміщення) з урахуванням положень частини 2 статті 785 ЦК України та підставно стягнено з відповідача неустойку у подвійному розмірі орендної плати за весь час користування приміщенням після закінчення терміну дії договору у розмірі 412 957,74 грн.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої зобов"язання щодо сплати орендної плати у січні 2010 року, чим порушив норми статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено його обов"язок своєчасно здійснювати орендні платежі.

З огляду на те, що отриманий 11.01.2010р. відповідачем від позивача рахунок на оплату від 06.01.2010р. № 2 на суму 398292,20 грн., сплачений з прострочкою, зокрема, перша частина в розмірі 309086,24 грн. 16.03.2010р., а друга частина в розмірі 89205,96 грн. 13.04.2010р., в той час як строк оплати становив 12.01.2010 р., притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої пунктом 4.1.1. договору, та стягнення з нього пені у розмірі 15 177,49 грн. є підставним.

Відповідно до статті 22 ЦК України та частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб"єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 369730,88 грн. вартості пошкодженого майна, суд першої інстанції, з позицією якого в цій частині погодився апеляційний господарський суд, вірно виходив з відсутності доказів на підтвердження завдання зазначених збитків, оскільки надані позивачем копія акту обстеження стану приміщення після завершення договору оренди та комерційна пропозиція по ремонту офісних приміщень в обґрунтування стягнення вартості пошкодженого майна, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України про наявність у діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді таких збитків.

Крім того, зважаючи на те, що у договорі сторонами визначено вичерпний перелік випадків, коли орендарем сплачується винагорода за професійні послуги за вимогою орендодавця, а перелік наданих позивачу послуг не співпадає з професійними послугами, винагорода за які передбачена п. 4.1.1., судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача витрат на оплату професійних послуг в сумі 85 996,96 грн. Водночас, суди попередніх інстанцій обгрунтовано зазначили про недоведення позивачем причинного звязку між порушеним зобовязанням та понесеними збитками, зокрема, необхідності залучення професійних організацій для отримання вказаних послуг, наявності шкідливих наслідків (понесення збитків у вигляді професійних послуг), не надання обґрунтованого розміру заявлених до стягнення професійних послуг.

В зв"язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в звязку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженої відповідальністю "ОСОБА_1", що діє через представництво компанії "ОСОБА_1" в Україні залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року у справі № 5021/252/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк