Постанова № 18852604, 18.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2011 року 14:14 № 2а-10775/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Когут В.С.,

від відповідача: Чайки М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Рекордс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення рішення від 15 вересня 2010 року № 0000702320/0, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра Рекордс»(далі позивач, ТОВ «Астра Рекордс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення рішення від 15 вересня 2010 року № 0000702320/0, яким позивачу нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 195598,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011р. позовну заяву було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011р. ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011р. було скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011р. справу було прийнято до провадження суддею Патратій О.В.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. позивачу було поновлено строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Компанія «Лантана», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Лантана», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної з ТОВ «Компанія «Лантана», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем на порушення пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку у розмірі 133672,00 грн., сформованого за наслідками операцій з контрагентом, яке не мало адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобовязань по поставці товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до матеріалів кримінальної справи № 51-3099, що перебуває в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ «Компанія «Лантана»було створено невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідач зазначав, що під час перевірки було встановлено, що операції по взаємовідносинам між ТОВ «Астра Рекордс»та ТОВ «Компанія «Лантана»не мали реального характеру, кошти за вказаними правочинами перераховувались позивачем з метою завищення залишку відємного значення обєкту оподаткування.

Відтак, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Компанія «Лантана», на думку відповідача, суперечить 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Астра Рекордс»(код ЄДРПОУ 32525926) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.06.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11230649 від 26.09.2011 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 11.06.2003 року.

30 серпня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Астра Рекордс»з питань декларування податкового кредиту та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 773/1-23-20/32525926 від 30.08.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) том І, а.с. 10 - 21.

15 вересня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000702320 , яким позивачу за порушення пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 195298,00 грн., з яких 133672,00 грн. - основного платежу та 61626,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 9).

В Акті перевірки зазначено, що позивачем було сформовано податковий кредит у розмірі 133672,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Компанія «Лантана»(код за ЄДРПОУ 26643982), яке за даними автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів має стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, перевіряючи ми вказано, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 51-3099, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Компанія «Лантана», тобто вказане підприємство використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи зазначену обставину, відповідач прийшов до висновку, що угода, укладена ТОВ «Астра Рекордс»з ТОВ «Компанія «Лантана», була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяла з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку відповідача, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія «Лантана»та підтверджує неможливість її фактичного отримання ТОВ «Астра Рекордс».

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Лантана», та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 133672,00 грн., а саме по періодах: за січень 2010 року 18633 грн., за лютий 2010 року 29984 грн., за березень 2010 року 26441 грн., за квітень 2010 року 31302 грн., за травень 2010 року 2519 грн., за червень 2010 року 24793 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 04 січня 2010 року між ТОВ «Астра Рекордс»(Покупець) та ТОВ «Компанія «Лантана»(Постачальник) було укладено Договір поставки № 04/01/10-1 , відповідно до п. 1.1., п. 4.5. якого постачальник зобовязується передати у встановлені строки покупцеві товар, маркований контрольними марками (аудіокасети з записом, диски для лазерних систем зчитування, у форматі CD, DVD, VCD, MP-3 тощо); покупець зобовязується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість протягом 60 банківських днів з дати, зазначеної у видатковоприбуткових накладних (а.с. 25 27).

На виконання договору, укладеного між ТОВ «Астра Рекордс»та ТОВ «Компанія «Лантана», останнім було поставлено необхідний товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними : № ЛА-010409 від 04.01.2010р. на суму 111803,16 грн. (ПДВ -18633,86 грн.), № ЛА-020106 від 01.02.2010р. на суму 179902,80 грн. (ПДВ-29983,80 грн.), № ЛА-030504 від 05.03.2010р., № ЛА-040109 від 01.04.2010р. на суму 144558,00 грн. (ПДВ-24093,00 грн.), № ЛА-041204 від 12.04.2010р. на суму 43255,20 грн. (ПДВ- 7209,20 грн.), № ЛА-050401 від 04.05.2010р. на суму 15116,40 грн. (ПДВ-2519,40 грн.), № ЛА-060205 від 02.06.2010р. (ПДВ-24793,10 грн.) (том І, а.с. 116 122). Загальна вартість поставлених товарів склала 802037,76 грн., в тому числі податок на додану вартість 133672,00 грн.

В оплату за поставлені товраи ТОВ «Астра Рекордс»перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Лантана»грошові кошти у загальному розмірі 802037,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (том І, а.с. 124 134).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Компанія «Лантана» виписало позивачу податкові накладні : № ЛА-010409 від 04 січня 2010 року на суму 111803,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 18633,86 грн.; № ЛА-020108 від 01 лютого 2010 року на суму 179902,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 29983,80 грн.; № ЛА-030504 від 05 березня 2010 року на суму 158643,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 26440,60 грн.; № 040107 від 01 квітня 2010 року на суму 144558,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 24093,00 грн.; № 041204 від 12 квітня 2010 року на суму 43255,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 7209,20 грн.; № 050401 від 04 травня 2010 року на суму 15116,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 2519,40 грн.; № 60206 від 02 червня 2010 року на суму 148758,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 24793,10 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобовязань ТОВ «Компанія «Лантана», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт передачі товарів (видаткових накладних) том І, а.с. 109 115.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч. зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Астра Рекордс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія «Лантана», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Компанія «Лантана»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100248479 від 06.10.2009 року (том І, а.с. 229).

Вказане свідоцтво було анульоване з 28 січня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 109/29-203 від 28.01.2011 року (том І, а.с. 207-209), тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних (січень червень 2010 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Компанія «Лантана»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Компанія «Лантана»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи довідка № 11230401 від 26.09.2011 року та витяг № 11230753 від 16.09.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Компанія «Лантана»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том І, а.с. 216-221). Вказане підприємство продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також станом на момент розгляду даної справи.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору з поставки товарів у ТОВ «Компанія «Лантана», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 26.09.2011 року № 11230649 до основних видів діяльності ТОВ «Астра Рекордс»належать: «Виробництво електро- та радіо компонентів»(код КВЕД 32.1), «Тиражування записів на магнітних носіях» (код КВЕД 22.31.1), «Інша поліграфічна діяльність»(код КВЕД 22.22.0), «Виробництво фільмів»(код КВЕД 92.11.0), «Оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису»(код КВЕД 51.43.2), « Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту »(код КВЕД 51.19.0), «Розповсюдження фільмів»(код КВЕД 92.12.0), « Видання звукозаписів »(код КВЕД 22.14.0) том І, а.с. 214 - 215.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Компанія «Лантана»товари замовлялись позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності шляхом продажу отриманих компакт-дисків третім особам (ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Квіза-Трейд», ТОВ «ВК Маркет»), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковим накладними та транспортними накладними (том ІІ, а.с. 1-236).

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Компанія «Лантана»основних фондів (згідно декларацій по податку на прибуток) та власних трудових ресурсів не може бути прийнято судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись субєктом господарювання лише з використанням власних трудових ресурсів, а також власних основних фондів та інших матеріальних активів.

Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій продаж аудіокасет, дисків для лазерних систем зчитування у форматі CD, DVD, VCD, MP-3 виконання такого договору не вимагало від продавця спеціального технічного обладнання та/або наявності основних фондів, адже умови про безпосереднє виробництво ТОВ «Компанія «Лантана»зазначеного товару укладений між сторонами договір не містить.

Отже, ТОВ «Компанія «Лантана»могло здійснювати посередницьку діяльність з придбання та подальшого продажу зазначеного товару без його виробництва та зберігання на власних складських приміщення, що не заборонено правилами ведення господарської діяльності.

Виконання господарських зобовязань могло здійснюватись ТОВ «Торг Маркет Груп»за посередництвом третіх осіб або залучення осіб, які працювали на умовах цивільно-правових угод тощо.

Відповідачем не було надано беззаперечних доказів, які б підтверджували, що відсутність персоналу на вказаному або відсутність власних основних фондів на підприємстві унеможливлювала виконання останнім цивільно-правових зобовязань за договором поставки товарів або що наявність основних фондів найманого персоналу є необхідною умовою для здійснення постачання товарів.

Таким чином, доводи податкового органу в даній частині ґрунтуються лише на припущеннях , які, за відсутності інших обставин, які вказують на безтоварність господарських операцій, не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Компанія «Лантана».

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не є доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу № 51-5696 в частині вчинення фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія «Лантана»було закрито Прокуратурою м. Києва за відсутністю в діях засновників підприємства ознак вказаного складу злочину (том І, а.с. 204).

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Лантана»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Компанія «Лантана», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)».

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Лантана», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд вважає також необґрунтованим посилання відповідача на те, що договір та інші документи від імені ТОВ «Компанія «Лантана»були підписані невстановленою особою, оскільки відповідачем не доведено, що надані позивачем документи, які лягли в основу Акту перевірки, підписані не уповноваженою особою від імені ТОВ «Компанія «Лантана».

Суд зазначає, що договір та інші первинні документи від імені ТОВ «Компанія «Лантана»були підписані ОСОБА_5, яка згідно довідки з ЄДРПОУ та довідки про взяття на облік як платника податків (форми 4 ОПП) на час здійснення господарських операцій була директором ТОВ «Компанія «Лантана».

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Астра Рекордс» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень червень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 133672,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 61626,00 грн. є також протиправним.

Додатково до викладеного Окружний адміністративний суд міста Києва також зазначає, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суперечить положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (чинного на момент проведення перевірки), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»(чинні на момент проведення перевірки) не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

При цьому, суд окремо зазначає, що само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами « співставлення »не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення - рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконними.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано актів зустрічних перевірок контрагента позивача, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі діяльності цих осіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15 вересня 2010 року № 0000702320/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Астра Рекордс»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69 - 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 15 вересня 2010 року № 0000702320/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Рекордс»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 20 жовтня 2011 року.