Постанова № 18851941, 27.10.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/1814/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

секретаря Граматовича М.І.;

за участю:

представника позивача Ковальчук Д.М.;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Сторожинецькому районі Чернівецької області до Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом про стягнення з Сторожинецького державного комунального малого підприємства "Міська тепломережа" (далі-відповідач) заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 19473,64 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду за квітень 2011 року у сумі 19473,64 грн. Зазначена сума не була сплачена у строки встановлені законодавством, а тому вважається простроченою і підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, про що свідчать відмітки на судових повістках.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки №62 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України, відповідач зареєстрований за адресою вул. Чапаєва, 3, м. Сторожинець, Чернівецька область, за видом діяльності - виробництво та розподілення тепла (а.с. 7). Також, відповідач з 24.10.1995 року взятий на облік, як платник єдиного внеску в УПФУ у Сторожинецькому районі Чернівецької області (а.с. 8).

У зв'язку із виникненям заборгованості, відповідачу направлено корінець вимоги від 03.06.2011 року №Ю-190, на суму 19473,64 грн. (а.с. 13). Вказану вимогу відповідач отримав 09.06.2011 року. Вимога у встановлений строк оскаржена не була, заборгованість боржником не сплочено, до органів ДВС для примусового виконання не направлялась.

Таким чином, за відповідачем рахується узгоджена заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове держане соціальне страхування у сумі 19473,64 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 11.07.2011 року (а.с. 9) та звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону N 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону N 2464-VIП, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 2 ст. ст.9 Закону N 2464-VIП встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обовязок по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове пенсійне страхування і тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав заперечень чи доказів відсутності боргу, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сторожинецького державного комунального малого підприємства «Міська Тепломережа» (ідент. код 21440522, пров. Чапаєва, 3, м. Сторожинець, Чернівецька обл., р/р 26008301214001 у ВАТ «Державний ощадний банк України» філія-Чернівецьке обласне відділення ТВБВ №10025/0144, МФО 356334) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за квітень 2011року у сумі 19473 (девятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 64 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі виготовлено 01 листопада 2011 року.

Суддя В.О. Григораш