Постанова № 18851629, 24.10.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/7272/2011

24.10.11

10 год. 20 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача Дмитренко Ю. М.,

відповідача Івченко Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промхолод 07” до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промхолод 07” подало позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси № 00002312301 та № 00002302301 від 4 липня 2011 року про нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 43434 грн. та податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 34747 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійсненні перевірки, посадовими особами ДПІ у м. Черкаси не зазначено у звязку з чим вказаний податковий кредит не може бути віднесений до складу податкового кредиту, адже скаржник позбавлений можливості нести негативні правові наслідки за діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарська операція, яка фактично відбулася не може бути віднесена до нікчемного правочину, оскільки спрямована на реальне настання правових наслідків.

Відображенню у податковій звітності підлягає господарська операція, яка фактично відбулася, отже, спираючись на вищевикладене, ТОВ “Промхолод 07” мало законне право на отримання податкового кредиту за перевіряємий період.

При проведенні перевірки, посадовим особами ДПІ у м. Черкаси були надані всі необхідні документи, якими підтверджується чинність правочину і спрямування його на реальне настання наслідків. На момент видачі податкових накладних, ПП “Т-Груп” був зареєстрований як платник ПДВ, йому було видане відповідне свідоцтво, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є недійсними. Також відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а/2370/746/2011 за позовом ДПІ у місті Черкаси до ПП “Т-Груп” про припинення юридичної особи, судом було відмовлено в адміністративному позові.

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можливо дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Укладені між ТОВ “Промхолод 07” та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних так як вони не спрямовані на порушення інтересів держави, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Чинне на момент виникнення правовідносин законодавство не містить норм щодо відповідальності сторін відносно неправомірних дій однієї із його сторін.

Закон про ПДВ не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, також ця правова позиція підтверджується у довідці ВАС України від 20.10.2006 року “Про вивчення та узагальнення судової практики ВАСУ про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету”.

Відповідно до ст. 10 ЗУ № 168/97-ВР та статей 1 та 4 ЗУ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Посадові особи ДПІ у Черкаському районі здійснюючи висновки про нікчемність угод між ТОВ “Промхолод 07” та контрагентами не можуть керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не знаходять свого документального підтвердження та суперечать п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 17.06.2011 № 1559/23-2/ про результати документальної позапланової перевірки ТОВ “Промхолод 07” з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ПП “Т-Груп” за період з 01.01.10 по 31.12.10.

Актом перевірки ТОВ “Промхолод 07” встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР в результаті чого занижено ПДВ на суму 34747 грн. та п. 5.1 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 43434 грн.

Під час проведення перевірки ТОВ “Промхолод 07” використано матеріали позапланової перевірки ПП «Т-Груп»за період діяльності з 23.06.09 по 31.12.10, оформлені актом ДПІ у місті Черкаси від 14.02.11 №436/23-2/36543851.

За результатами перевірки ТОВ “Промхолод 07” та ПП “Т-Груп” визнано нікчемними правочини, оформлені між зазначеними субєктами господарювання (з врахуванням фактів і обставин, викладених в акті перевірки ПП “Т-Груп”).

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків (ст. 216 Цивільною кодексу України), а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Згідно довідки Вищого адміністративного суду від 15.04.2010 “Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів.

В такому випадку виникають підстави вважати, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочину може одночасно впливати на права та обовязки іншого платника податків, який був учасником відповідної операції.

Зазначене пояснюється тим, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобовязання за результатами податкової перевірки.

Згідно з наданими для перевірки документами, в вересні 2010 року ПП “Т-Груп” надало ТОВ “Промхолод 07” послуги з відновлення охолоджувальних ємкостей та реалізувало запчастини, всього на суму 208 480,48 грн., в тому числі 34 746,75 грн. ПДВ. Зазначена сума ПДВ включена Позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року та вартість придбаних послуг і запчастин віднесено до складу валових витрат.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704), а саме: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до акта ДПІ у місті Черкаси від 14.02.11 № 436/23-2/36543851 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства “Т-Груп” з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.06.09 по 31.12.10 у приватного підприємства “Т- Груп” відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності.

На даний час Головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа № 24-203. порушена 27.09.10 за ознаками вчинення службовими особами приватного підприємства “Т-Груп” злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 та частиною З статті 358 Кримінального кодексу України.

Працівниками ГВПМ ДНІ у місті Черкаси 21.12.10 відібрано пояснення у директора ПП “Т-Груп” ОСОБА_3, відповідно до якого юридична та фактична адреса підприємства знаходилась за адресою проживання ОСОБА_3: АДРЕСА_1. Щодо діяльності ПП “Т-Груп” пояснив, що всією фінансово-господарською діяльністю займалася інша особа, яка і запропонувала йому зареєструвати дане підприємство та стати його директором.

Стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП “Т-Груп” ОСОБА_3 заявив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП “Т-Груп”, він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП “Т-Груп” нікому не надавав.

Таким чином, фактично документальне оформлення правовідносин ПП “Т-Груп” з ТОВ “Промхолод 07” здійснювала невідома особа, не уповноважена приватним підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

З огляду на викладене, у ПП “Т-Груп” немає необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Перевіркою ПП “Т-Груп” виявлено, що підприємство відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися, без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою несплати податків. В результаті визнані нікчемними усі правочини, здійснені ПП “Т-Груп”.

Отже, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Але в ході перевірки контрагентів Позивача було доведено, що ПП “Т-Груп” відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів (лист ВАСУ від 02.06.11р.).

В порушення ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” акти виконаних робіт (наявні в матеріалах справи) не мітять розшифровки підпису від Виконавця та Замовника, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рахунки-фактури, згідно яких здійснювалась оплата товарів та послуг, не містять посилання на договір, відповідно до якого вони виписувались; не містять інформації (розшифровки) щодо товарів, за які проводиться оплата.

Відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку засвідчує податкова накладна; податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу: усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

З врахуванням пояснень гр. ОСОБА_3 вбачається, що всі первинні бухгалтерські документи (договір № 11 від 20.04.10р., податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні) з боку ПП “Т-Груп” підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Тому, включення до податкового кредиту сум ПДВ та вартість придбаних послуг і запчастин до складу валових витрат по податковим накладним, виданим ПП “Т-Груп”, здійснено позивачем неправомірно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промхолод 07”, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 34998019, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 28.03.2007р., взяте на облік як платник податків 30.03.2007р. та згідно свідоцтва № 100035386 зареєстроване платником податку на додану вартість 16.04.2007р.

За результатами проведеної посадовою особою державної податкової інспекції у місті Черкаси документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Промхолод 07” з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з приватним підприємством “Т-Груп” за період з 01.01.10 по 31.12.10 складено акт № 1559/23-2/34998019 від 17 червня 2011 року.

В акті перевірки встановлені порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2, пп. 7.3.1. п.7.3, пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 34747 грн., в тому числі за вересень 2010 року 34747 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП “Т-Груп”, а також порушення п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 28.12.94р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України № 2275-УІ від 20.05.2010 із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43434 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року 43434 грн., 2010 рік 43434 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП “Т-Груп”.

Під час проведення перевірки ТОВ “Промхолод 07” використано матеріали позапланової перевірки ПП “Т-Груп” за період діяльності з 23.06.09 по 31.12.10, оформлені актом ДПІ у місті Черкаси від 14.02.11 №436/23-2/36543851. За результатами перевірки ТОВ “Промхолод 07” та ПП “Т-Груп” визнано нікчемними правочини, оформлені між зазначеними субєктами господарювання (з врахуванням фактів і обставин, викладених в акті перевірки ПП “Т-Груп”).

4 липня 2011 року державною податковою інспекцією у місті Черкаси прийняті податкові повідомлення-рішення № 00002312301 та № 00002302301 від про нарахування податкового зобовязання, відповідно, по податку на прибуток за основним платежем в сумі 43434 грн., штрафними (фінансовими санкціями) 8687 грн., та по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 34747 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 10858 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи спір по суті, з огляду на наявні матеріали справи та аргументацію сторін, суд зазначає, що згідно пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (станом на час здійснення спірних операцій) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій стало зазначення в акті перевірки ДПІ у місті Черкаси від 14.02.11 № 436/23-2/36543851 про відсутність у приватного підприємства “Т-Груп” трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що згідно вищевказаного акту перевірки операції з купівлі-продажу, які мали вплив на формування податкових зобовязань ПП “Т-Груп” мали місце у період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року. Позапланова перевірка вказаного підприємства була проведена у лютому 2011 року. У звязку з цим акт перевірки № 436/23-2/36543851 від 14 лютого 2011 року може бути доказом відсутності за місцем реєстрації ПП “Т-Груп” майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на 14 лютого 2011 року, проте не може бути беззаперечним доказом їх відсутності у період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року, тобто в період здійснення спірних господарських операцій з позивачем.

Крім того, відповідач посилається на пояснення директора цього підприємства, відібрані працівниками податкової міліції, в яких зазначено, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП “Т-Груп”, він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП “Т-Груп” нікому не надавав.

З цього приводу суд зазначає, що вони не містять у собі відомостей, які дають підстави вважати, що ПП “Т-Груп” було передано у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Крім того, директор підприємства, не маючи на меті особисто здійснювати господарську діяльність, здійснив реєстрацію юридичної особи та знав, що фінансово-господарську діяльність від імені ПП “Т-Груп” здійснює ОСОБА_5

Отже, зважаючи на вищевикладені положення законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи те, що на момент здійснення спірних операцій ПП “Т-Груп” було зареєстроване платником податку на додану вартість, суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат суми коштів, сплачених вказаному підприємству як продавцю.

Суд також бере до уваги інші порушення, які на думку відповідача призвели до нарахування грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та які викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов і додаткових поясненнях по справі, проте зазначає, що ці порушення не були висвітлені в акті перевірки № 1559/23-2/34998019 від 17 червня 2011 року, який став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 00002312301 та № 00002302301 від 4 липня 2011 року.

Додатково суд зауважує, що в пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що не відображення контрагентами платника податків продавцями податкових зобовязань в декларації з податку на додану вартість в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а даному випадку позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховує приписи статті 2, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 4 липня 2011 року № 00002312301 та № 00002302301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промхолод 07” (18003, м. Черкаси, вул. Енгельса, 170, ідентифікаційний код 34998019) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.О. Гаврилюк