Постанова № 18851583, 17.10.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/7285/2011

17.10.11

16 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, яким в позові поставлено питання про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2011р. та зобовязання відповідача звернути стягнення на майно боржника Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не виконано покладених на нього обовязків щодо повного вчинення виконавчих дій при виконанні виконавчого листа №2а-141, виданого Христинівським районним судом Черкаської області 08.07.2008р. При цьому позивач вказав, на підставу, що зумовила невиконання рішення суду, а саме відсутність майна та коштів у боржника на яке можливо звернути стягнення, а розшук такого майна виявився безрезультатним. Як наслідок, позивач стверджує, що у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови від 30.06.2011р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Сторони були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, однак у судове засідання не зявились.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів справи.

Від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника відповідача.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо клопотання про розгляд справи за відсутністю представників заявлено всіма сторонами, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено що, постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 12.04.2011р. відкрито виконавче провадження (ВП №25880924) з примусового виконання виконавчого листа №2а-141, виданого Христинівським районним судом Черкаської області 08.07.2008р. щодо стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2005-2007 роки в сумі 4365грн. та одноразової компенсації в сумі 15450грн., а всього 19805грн. (а.с.4).

В подальшому 10.05.2011р., 31.05.2011р., 09.06.2011р. державним виконавцем надано розпорядження щодо списання коштів з рахунку боржника платіжними вимогами (а.с.16,19,22).

Провідним спеціалістом підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області 11.05.2011р., 31.05.2011р., 10.06.2011р. виставлено платіжні вимоги на рахунок боржника для списання коштів за рішенням суду. Вказані платіжні вимоги повернуто без виконання так як відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету п.п.7 п.21 Постанови КМУ від 09.07.2008р. №609 (а.с.18,21,24).

30.06.2011р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, у звязку з відсутністю майна та коштів на яке можливо звернути стягнення, а розшук такого майна виявився безпідставним (а.с.5).

Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. №606-XIV із змінами та доповненнями (надалі Закон №606) визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів щодо стягнення коштів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями, що діють на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу». Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які, в свою чергу, мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у проведенні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заявляти відводи та оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуються іншими правами, наданими вказаним Законом.

Згідно ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 вищевказаного Закону №606 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчивсястрок пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 30 Закону №606 передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону. Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач посилався на ту обставину, що рішення суду не виконується не у звязку з бездіяльністю державного виконавця, а з тієї підстави що у боржника відсутні кошти та майно на яке можна звернути стягнення. При цьому зазначив, що відповідно до порядку застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. №609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», якою передбачено, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органами Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету.

Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та у відповідності до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, положенням даної статті передбачено повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту 2, коли у боржника відсутнє майна, на яке може бути звернуто стягнення, і здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Не погоджуючись з вищезазначеним твердженням відповідача, суд зазначає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право відповідно до п.8 ч.2 ст.11 Закону №606 звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання, що також передбачено ст.36 Закону №606.

Крім того, необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, зазначає, що відповідно до українського законодавства саме на державній службі лежить обовязок належно, у повному обсязі і без затримок виконувати рішення суду, що передбачає вжиття всіх необхідних заходів, які передбачені законом і повинні привести до виконання рішення. Виконуючи свої функції, державний виконавець має право, серед іншого, звертатися до суду з метою зміни порядку і способу виконання рішення суду у випадку, коли існують обставини, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим. Відсутність фінансування не є підставою для відмови від виконання рішення суду (Рішення Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», від 20 вересня 2005 року «Трихліб проти України»).

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачеві.

Що стосується вимоги позивача про зобовязання відповідача звернути стягнення на майно боржника Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника прямо передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З вище наведених підстав суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови від 30.06.2011р. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 122, 128, 159, 161, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Троценка Л.І. від 30.06.2011р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.ст.185-187цього Кодексу.

Суддя Н.Ю. Гриньковська