Постанова № 18851243, 17.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.10.2011р. справа № 2а- 14569/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

суддів - Старосєльцева О.В., Кухар М.Д.,

за участі

секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,

представників

позивача - Попова Н.В.,

відповідача - Ситнік О.О., Лактіонова О.В., Барканова Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

проскасування податкових повідомлень рішень, - встановив:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" (далі за текстом позивач, платник податку, ДНВП), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, від 02.11.2010р. №0001680854/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 9.547.283,90грн. (у тому числі за основним платежем 5.164.573,00грн., штрафні (фінансові) санкції 4.382.710,9 грн.) та від 02.11.2010р. №0001690854/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 750.118,0 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 375.059,0 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, які викладені в акті №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки правочини укладені позивачем із ТОВ «Альфа Експерт», ФОП Гладченко, ТОВ “МПК Строй” (правонаступником якого є ТОВ «Біотопресурси») та ТОВ “ТД „Євромет” були спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані в повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, отримані за правочинами товари (роботи, послуги) використані в межах господарської діяльності. Окрім того, ДНВП стверджувало, що проведене збільшення розміру валових витрат обігу та виробництва внаслідок врегулювання сумнівної (безнадійної) дебіторської заборгованості за взаємовідносинами з нерезидентами по перерахованим на їх користь авансам цілком відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків у м. Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р. ДНВП вчинено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ включено податкові накладні, котрі були виписані в межах нікчемних правочинів, що суперечить ст.216 ЦК України та ст.3 Закону України «Про ПДВ», позаяк нікчемний правочин не створює ніяких юридичних наслідків та в межах нікчемного правочину не виникає обєкт оподаткування ПДВ. В результаті даного порушення ДНВП завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на 750.118,00грн. Окрім того, субєкт владних повноважень стверджував, що згідно з актом перевірки №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р. ДНВП вчинено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: валові витрати обігу та виробництва були безпідставно збільшені за первинними документами, складеними від імені ТОВ «Альфа Експерт», ФОП Гладченко, ТОВ “МПК Строй” (правонаступником якого є ТОВ «Біотопресурси») та ТОВ “ТД „Євромет” у межах нікчемних правочинів, що суперечить ст.216 ЦК Украни, позаяк нікчемний правочин не створює ніяких юридичних наслідків та в межах нікчемного правочину не виникає обєкт оподаткування податком на прибуток; порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невірне визначення в податковому обліку з податку на прибуток балансової вартості іноземної валюти, що спричинило заниження податку в розмірі 219.964,00грн. (даний епізод ДНВП не оскаржується з мотивів визнання правомірності проведеного контролюючим органом донарахування); порушення п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.п.12.1.1, п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення валових витрат на суму заборгованості, що виникла внаслідок перерахування на користь резидентів Російської Федерації (ФГУП «Красный гигант»м. Нікольськ, Пензенська обл., Російська Федерація, та ООО «Аста МС»м. Біла Калитва, Ростовська обл.., Російська Федерація) авансових платежів за зовнішньоекономічними договорами в сумі 213.672,00грн. У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову, просили суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи, спірні податкові повідомлення-рішення від 02.11.2010р. №0001680854/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 9.547.283,90грн. (основний платіж 5.164.573,00грн., штрафні (фінансові) санкції 4.382.710,90грн.), та від 02.11.2010р. №0001690854/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 750.118,00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 375.059,00грн. було винесено відповідачем, СДПІ, з посиланням на акт планової виїзної перевірки №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р.

За висновками згаданого акту перевірки в діяльності ДНВП «Обєднання Комунар»податковим органом було виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: збільшення податкового кредиту з ПДВ, а також валових витрат обігу та виробництва за рахунок видаткових накладних і податкових накладних, що були складені від імені ТОВ «Альфа Експерт», ФОП Гладченко, ТОВ “МПК Строй” (правонаступником якого є ТОВ «Біотопресурси») та ТОВ “ТД „Євромет” в межах нікчемних правочинів; порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невірне визначення в податковому обліку з податку на прибуток балансової вартості іноземної валюти, що спричинило заниження податку в розмірі 219.964,00грн. (даний епізод ДНВП не оскаржується з мотивів визнання правомірності проведеного контролюючим органом донарахування); порушення п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.п.12.1.1, п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення валових витрат на суму заборгованості, що виникла внаслідок перерахування на користь резидентів Російської Федерації (ФГУП «Красный гигант», м. Нікольськ, Пензенська обл., Російська Федерація та ООО «Аста МС», м. Біла Калитва, Ростовська обл., Російська Федерація) авансових платежів за зовнішньоекономічними договорами в сумі 213.672,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірних правових актів індивідуальної дії та відображених в акті №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За епізодом взаємовідносин з ТОВ «Альфа Експерт»:

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ДНВП «Обєднання Комунар»(в якості покупця), та ТОВ «Альфа Експерт»(в якості постачальника) було укладено договори №010/650 від 02.03.2006 року, №01/08 від 18.12.2007 року, №1/1011-2008 від 10.11.2008 року, предметом яких є поставка товару (комплектуючих виробів - мікросхем, роз'ємів, реле, трансформаторів, електровентиляторів, діодів).

Зясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними доказами, суд відзначає, що ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи субєкт владних повноважень не посилався на неналежність оформлення за формою та змістом первинних документів, котрі були складені з посиланням на перелічені правочини, не посилався на відсутність розрахунків за переліченими правочинами, як на підстави винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Судом достеменно встановлено, матеріалами справи підтверджено, представниками сторін визнано, що згадані мотиви не покладені субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, з огляду на приписи ст.ст.6, 8, 19 Конституції України та ч.3 ст.2, ст.ст.71, 72 КАС України суд не знаходить правових підстав для перевірки в ході розгляду справи даних обставин, позаяк така перевірка, по-перше, матиме своїм наслідком зміну юридичних та фактичних мотивів винесення спірних рішень, що означає перебирання судом повноважень, котрі є виключною прерогативою органу управління, а по-друге, стосовно даних обставин відсутній спір.

З пояснень представників відповідача, які в цій частині цілком узгоджуються з матеріалами справи та підтверджуються змістом акту перевірки №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р., судом встановлено, що єдиним мотивом для судження про порушення ДНВП п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за взаємовідносинами з ТОВ «Альфа Експерт»податковим органом обрано висновок про недотримання вимог діючого законодавства субєктами господарювання по 2-й та попереднім ланкам (ланцюгам) поставки товару до ДНВП за наступною схемою: 1) ДНВП - TOB «Альфа Експерт»- TOB «Промбудівел Плюс», 2) ДНВП - TOB «Альфа Експерт» - TOB «Промислова група Авітек»- TOB "Техно-Тон" та TOB «Азерит».

З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що позивач, ДНВП та TOB «Промбудівел Плюс», TOB «Промислова група Авітек», TOB «Техно-Тон», TOB «Азерит» діяли узгоджено, зловмисно, маючи на меті намір безпідставно отримати податкову вигоду, мали між собою будь-які господарські взаємозвязки, були обізнані з обставинами існування один одного та обставинами здійснення господарської діяльності кожного з них.

За матеріалами справи, у період 01.01.2007 31.12.2009р.р. ДНВП віднесено до складу валових витрат вартість отриманих від ТОВ «Альфа Експерт»комплектуючих виробів на загальну суму 13.751.703,00грн.

Сума грошового зобовязання, визначеного контролюючим органом за даним епізодом, склала - 6.305.601,30грн. (основний платіж 3.437.924,00грн., штраф - 2.867.677,30грн.).

Вирішуючи справу, суд бере до уваги положення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що товари, отримані ДНВП від ТОВ «Альфа Експерт»повністю співвідносяться з напрямом господарської діяльності позивача, були оприбутковані за складським обліком, використані в господарській діяльності ДНВП у виробничому процесі.

Доводи субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів лише з мотивів відсутності товарно-транспортних накладних про траспортування товару визнаються судом недостатньо переконливими з огляду на фізичні параметри придбаних позивачем у ТОВ «Альфа Екперт»товарів (котрі не спричиняють потреби у фізичному переміщенні речей в просторі за допомогою саме автомобільного транспорту), близькість розташування ДНПВ та складських приміщень ТОВ «Альфа Експерт»(ТОВ «Альфа Експерт»орендує у позивача нежитлові приміщення №1-12 за адресою вул. Рудика, 13 у м. Харкові), складання ДНВП довіреностей на отримання товару.

Системно проаналізувавши положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Кримінального кодексу України, суд доходить висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, тобто вчинення нікчемного правочину, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Втім у ході розгляду відповідачем не було подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті.

Отже, судження відповідача про нікчемність спірних правочинів не знайшло свого підтвердження добутими по справі доказами.

На виконання вимог ст.11 КАС України судом були витребувані у позивача копії первинних та розрахункових документів, складених ТОВ «Альфа Експерт»з посиланням на спірні правочини і включених ДНВП до складу валових витрат обігу та виробництва.

На підтвердження реальності спірних правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Окрім того, розвязуючи спір по суті, суд зважає на положення ч.1 ст.72 КАС України, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ході розгляду справи судом встановлено, що обставини укладання між позивачем, ДНВП «Обєднання Комунар» (в якості покупця), та ТОВ «Альфа Експерт»(в якості постачальника) договорів №010/650 від 02.03.2006 року, №01/08 від 18.12.2007 року були предметом розгляду у справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-39464/09/2070, який в постанові від 02.11.2009р. дійшов висновку про відсутність підстав для визнання згаданих правочинів нікчемними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011р. назване рішення окружного адміністративного суду було залишено в силі.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення перелічених судових актів поза увагою при вирішенні даного адміністративного спору.

З огляду на неподання субєктом владних повноважень у ході розгляду справи до суду належних, допустимих та достатніх доказів нікчемності спірних правочинів, слід дійти до висновку про недоведеність судження ДПІ про порушення платником податків п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовлює необхідність задоволення позову в частині вимог за даним епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ФОП Гладченко:

За матеріалами справи між позивачем, ДНВП (в якості покупця), та ФОП Гладченко (в якості постачальника) було укладено договір №1.010807 від 01.08.2007 року, предметом якого є постачання товару (папір, полікарбонат, мило, інструменти, емаль).

В ході розгляду справи судом встановлено, що обставини укладання згаданого правочину були предметом розгляду у справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-39464/09/2070, який у постанові від 02.11.2009р. дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного правочину нікчемним. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011р. назване рішення окружного адміністративного суду було залишено в силі.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення перелічених судових актів поза увагою при вирішенні даного адміністративного спору.

Зясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними доказами, суд відзначає, що ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи субєкт владних повноважень не посилався на неналежність оформлення за формою та змістом первинних документів, котрі були складені з посиланням на спірний правочин, не посилався на відсутність розрахунків за спірним правочином, як на підстави винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Судом достеменно встановлено, матеріалами справи підтверджено, представниками сторін визнано, що згадані мотиви не покладені субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, з огляду на приписи ст.ст.6, 8, 19 Конституції України та ч.3 ст.2, ст.ст.71, 72 КАС України суд не знаходить правових підстав для перевірки в ході розгляду справи даних обставин, позаяк така перевірка, по-перше, матиме своїм наслідком зміну юридичних та фактичних мотивів винесення спірних рішень, що означає перебирання судом повноважень, котрі є виключною прерогативою органу управління, а по-друге, стосовно даних обставин відсутній спір.

З пояснень представників відповідача, які в цій частині цілком узгоджуються з матеріалами справи та підтверджуються змістом акту перевірки №3864/23-106/14308730 від 20.10.2010р., судом встановлено, що єдиним мотивом для судження про порушення ДНВП п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за взаємовідносинами з ФОП Гладченко податковим органом обрано висновок про недотримання вимог діючого законодавства субєктами господарювання по 2 та попереднім ланкам (ланцюгам) поставки товару до ДНВП за наступною схемою: 1) ДНВП - ФОП Гладченко - ТОВ ПКФ “Еол” - ТОВ “Промислова група Авітек” - ТОВ “Техно-Тон” та ТОВ «Азе-рит», 2) ДНВП - ФОП Гладченко - ТОВ ПКФ “Еол” - ТОВ” Міркус” - ТОВ “Техно-Тон” та ТОВ «Азерит».

У ході вирішення спору судом зясовано, що за висновками акту перевірки ДПВП у період 01.01.2007-31.12.2009р.р. віднесено до складу валових витрат обігу та виробництва вартість отриманих від ФОП Гладченко товарів на загальну суму 754.790,00грн.

Сума грошового зобовязання, визначеного контролюючим органом за даним епізодом, склала 377.396,0 грн. (основний платіж 188.698,00грн., штраф 188.698,00грн.).

Вирішуючи справу, суд бере до уваги положення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З огляду на наявність судових актів, котрими встановлена відсутність правових підстав для визнання спірного правочину нікчемним, неподання субєктом владних повноважень доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, а також доказів пов'язаності субєктів господарювання за встановленим податковим органом ланцюгом поставки товару, доказів обізнаності таких субєктів господарювання з обставинами організації господарської діяльності один одного, доказів взаємоузгодженості та зловмисності дій субєктів господарювання, доказів наявності у таких субєктів господарювання мети на безпідставне отримання податкової вигоди і завдання шкоди інтересам Держави, доказів наявності у субєктів господарювання іншого матеріального інтересу, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, доказів несумісності придбаного товару з напрямом господарської діяльності ДНВП, доказів неіснування такого товару, доказів невикористання придбаного товару в господарській діяльності ДНВП, судження податкового органу про вчинення ДНВП порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за даним епізодом слід визнати недоведеним, що зумовлює необхідність задоволення позову в частині вимог за даним епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «МПК Строй»(правонаступником якого є ТОВ «Біотопресурси»):

За матеріалами справи, ДНВП (в якості покупця), та ТОВ «МПК Строй»(в якості постачальника) було укладено договори № 2-08 від 12.02.2008р., предметом якого є поставка товару (електронні модулі лічильника електроенергії, електромеханічні лічильні пристрої, резистори постійні, варистори, трансформатори), № 4 від 06.04.2009р. про продаж продуктів харчування, №11/12 від 03.12.2008р. про поставку трубки холоднодеформованої.

Місцезнаходженням ТОВ «МПК Строй»згідно з переліченими правочинами є: Україна, Луганська область, м. Луганськ, кв. Димитрова, буд.24/41, та: Україна, Луганська область, м. Луганськ, кв.50 років оборони Луганська, буд5/63.

За умовами перелічених договорів поставка товару здійснюється за рахунок ДНПВ самовивозом.

Як випливає з матеріалів справи, в період 01.01.2007-31.12.2009р.р. ДНВП віднесено до складу валових витрат обігу та виробництва вартість отриманих від ТОВ «МПК Строй»за документами товарів на загальну суму 5.041.203,00грн., а також сформовано бюджетне відшкодування з ПДВ по правовідносинам з даним підприємством у сумі 750.118,00грн.

Сума грошового зобовязання, визначеного контролюючим органом за даним епізодом, склала - з податку на прибуток 2.325.690,20грн. (основний платіж 1.260.301,00грн., штраф 1.065.389,20грн.), з податку на додану вартість зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 750.118,0 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 375.059,0 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів за даним епізодом, суд зазначає таке.

З урахуванням встановлених у ході розгляду справи обставин територіального розташування сторін спірних правочинів та фізичних параметрів товарів, фізичне переміщення товарів у спірних правовідносинах у просторі потребує задіяння автомобільного транспорту.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось власним транспортом ДНВП.

Суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обовязково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку з цим, судом витребовувались від позивача товарно-транспортні накладні як докази реальності господарських операцій з придбання товару.

Позивач таких доказів суду не надав, пояснивши це відсутністю товарно-транспортних накладних. Суд критично ставиться до таких пояснень позивача, так як товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Окрім того, на вимогу суду ДНВП не подано до матеріалів справи жодних доказів вибуття працівників ДНВП та належного ДНВП автомобільного транспорту до міста Луганська, оплати працівникам ДНВП витрат на відрядження, понесення витрат на придбання палива, необхідного для транспортування товару з м. Луганська, списання такого палива на операції з перевезення вантажів, копії подорожніх листів тощо.

Відсутність перелічених судом документів, які згідно з вимогами закону мають підтверджувати факт перевезення, вказує на відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами.

Окрім того, розвязуючи спір по суті, суд зважає на положення ч.1 ст.72 КАС України, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ході вирішення спору судом встановлено, що обставини укладання спірних правочинів були предметом розгляду Харківського апеляційного адміністративного суду при апеляційному перегляді судового рішення у справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-11392/10/2070.

У постанові згаданого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р. зазначено, що договір №2-08 від 12.02.2008р. є нікчемним.

Суд не знаходить правових підстав для залишення при вирішенні даного адміністративного спору поза увагою постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі №2а-11392/10/2070.

З огляду на неподання позивачем в ході розгляду справи до суду належних, допустимих та достатніх доказів відповідності закону спірних правочинів і реальності господарських операцій, слід дійти до висновку про недоведеність помилковості судження ДПІ про порушення платником податків за даним епізодом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що зумовлює необхідність залишення позову без задоволення в частині вимог за даним епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «ТД «Євромет»:

З матеріалів справи вбачається, що ДНВП (в якості покупця), та ТОВ «ТД «Євромет»(в якості постачальника) було здійснено постачання товару (круг), без укладання письмового договору у вигляді окремого документу.

Як випливає з матеріалів справи, в період 01.01.2007-31.12.2009р.р. ДНВП було віднесено до складу валових витрат обігу та виробництва за даним епізодом вартість отриманих за документами від ТОВ «ТД «Євромет»товарів на загальну суму 17.070,50грн.

Сума грошового зобовязання, визначеного контролюючим органом за даним епізодом, склала - 6.828,80грн. (основний платіж 4.268,00грн., штраф 2.560,80грн.).

Постачання товарів здійснювалось за ланцюгом ДНВП - ТОВ „ТД „Євромет” - ТОВ „ПБК „Вертикаль”.

З пояснень представника позивача судом зясовано, що у спірних правовідносинах поставка товару від ТОВ «ТД «Євромет»здійснювалась автомобільним транспортом.

На виконання вимог ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин по справі суд витребував у позивача докази реальності господарських операцій за спірними правочинами, в тому числі і докази реальності транспортування товару.

Втім, на вимогу суду ДНВП не подано до матеріалів справи жодних доказів понесення витрат на придбання палива, необхідного для транспортування товару, списання такого палива на операції з перевезення вантажів, копій подорожніх листів, копій товарно-транспортних накладних тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що наявність у позивача лише податкових та видаткових накладних (за відсутності товарно-транспортних накладних) не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Отже, заявлений позов в частині даного епізоду належить залишити без задоволення.

По епізоду порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що судження податкового органу про вчинення ДНВП порушення п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не оскаржується, факт скоєння даного порушення позивачем визнається, будь-яких зауважень до арифметичної правильності розрахунку податковим органом грошового зобовязання за даним епізодом порушення ДНВП не має.

Сума грошового зобовязання, визначеного контролюючим органом за даним епізодом, склала 439.928,00грн. (основний платіж 219.964,00грн., штраф 219.964,00грн.).

З огляду на приписи ст.ст.11 і 72 КАС України, беручи до уваги визнання позивачем факту скоєння названого порушення, суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення за даним епізодом.

По епізоду порушення п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11 та п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

За матеріалами справи внаслідок господарських взаємовідносин з нерезидентами ФГУП «Красный гигант»(м. Нікольськ, Пензенська обл., Російська Федерація) та ООО «Аста МС» (м. Біла Калитва, п. Сосни, Ростовська обл., Російська Федерація) у ДНВП виникла дебіторська заборгованість у загальному розмірі 213.672,00грн., у тому числі : 149.965,00грн. по взаємовідносинам з ФГУП «Красный гигант»згідно з договором поставки продукції №24/КМ від 20.01.2004р., 63.707,00грн. по взаємовідносинам з ООО «Аста МС»згідно з договором поставки продукції №804/24239007/00009 від 08.07.2002р.

Вказана дебіторська заборгованість була віднесена ДНВП на збільшення валових витрат обігу та виробництва.

Дослідивши добуті докази, перевіривши обґрунтованість доводів позивача та відповідача належними нормами матеріального права, суд прийшов до висновку про правомірність судження податкового органу щодо безпідставності збільшення ДНВП валових витрат обігу та виробництва за даним епізодом.

Так, спірні правовідносини за даним епізодом склались з приводу формування платником податку на прибуток валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з нерезидентами. Такі правовідносини унормовані п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Іншого правила формування валових витрат обігу та виробництва за взаємовідносинами з нерезидентом у разі проведення на користь нерезидента попередньої оплати (здійснення авансу) Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено.

З пояснень представника позивача, які в цій частині цілком узгоджуються з матеріалами справи, судом достеменно зясовано, що причиною виникнення дебіторської заборгованості у спірних правовідносинах є здійснення ДНВП авансових платежів на користь ФГУП «Красный гигант»(м. Нікольськ, Пензенська обл., Російська Федерація) та ООО «Аста МС»(м. Біла Калитва, п. Сосни, Ростовська обл., Російська Федерація). Товар від згаданих нерезидентів позивачем не отримувався.

З приводу посилань позивача на приписи п.1.25 ст.1 та п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про ПДВ», суд зауважує, що відповідно до п.1.25 ст.1 названого закону безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Підпунктом 5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Системно проаналізувавши положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що при застосуванні наведеної норми закону мають обовязково враховуватись положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як норми, котрі дають визначення валових витрат обігу та виробництва і встановлюють порядок формування валових витрат по безнадійній заборгованості.

Так, за визначенням п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки у спірних правовідносинах позивач не здійснив придбання у нерезидентів товарів (робіт, послуг), то відсутні правові підстави для віднесення авансових платежів, проведених ДНВП на користь нерезидентів, на збільшення валових витрат обігу та виробництва.

Положення ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають порядок збільшення валових витрат обігу та виробництва в разі здійснення платником податків господарської операції з продажу товару. У спірних правовідносинах ДНВП такої господарської операції не проводив. Довід позивача про застосування даної норми до спірних правовідносин за аналогією закону судом відхиляється як неспроможний, позаяк засади, встановлені законодавцем для збільшення валових витрат обігу та виробництва в разі неотримання продавцем товарів (робіт, послуг) компенсації вартості поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг (що може мати місце в разі попереднього включення продавцем до складу валових доходів вартості відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг по факту відвантаження, виконання, надання та подальшого включення до складу валових витрат обігу і виробництва цієї ж самої вартості відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у звязку з неотриманням компенсації, тобто нівелювання в податковому обліку з податку на прибуток юридичних наслідків господарської операції, з якою не відбулось одержання доходу), не можуть бути поширені на правовідносини, в котрих не відбулось попереднього збільшення валових доходів (що має місце в разі проведення платником податку на прибуток авансових платежів на користь нерезидентів).

За таких обставин, позов у даній частині належить залишити без задоволення, так як обгрунтованість доводів позивача не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

У ході судового розгляду справи позивачем не наведено, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено доказів порушення субєктом владних повноважень вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 та п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами, то позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ДНВП "Об'єднання Комунар" до СДПІ по РВПП у місті Харкові про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001680854/0 від 02.11.2010 р. в частині нарахування основного платежу в сумі 3.626.622,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3.056.375,3грн.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.10.2011 р.

Головуючий суддяА.В. Сліденко

СуддіМ.Д. Кухар

О.В. Старосєльцева