Постанова № 18851192, 20.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2011 р. № 2-а- 11100/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Старжинської О.О.,

відповідача - Уварова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Підприємства Дергачівської виправної колонії №109

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області в якому просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000131531/0, №0000151531/0, №0000161531/0 від 27.01.09р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 2942,36 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі. Надав письмові заперечення в яких виклав свою позицію.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, тощо.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов"язкових платежів) встановлені статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Встановлено, що на підставі п.1 ст.11 закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в України» зі змінами та доповненнями фахівцями Дергачівської МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка платника фіксованого сільськогосподарського податку Дергачівської виправної колонії № 109 з питань своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку за 2003 рік - 2004 рік. Результати перевірки оформлено актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку від 27.01.2009 року № 82/15-333\08680945/11 в якому встановлено порушення позивачем ст. 5 закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320 XIV від 17.12.1998 року із змінами та доповненнями та п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 200 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями платником несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобовязання протягом граничного строку по податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік.

На підставі акту керівником Дергачівської МДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення - рішення про застосування фінансових (штрафних) санкціях від 27.01.2009 року № 000013153/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3309,28 грн., № 000015153/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1266,04 грн. та № 0000161531/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1309,40 грн. передбачених п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111.

Приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Виходячи зі змісту положень пункту 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обовязкових платежів) на перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”від 25.06.91 № 1251” (в редакції, що діяла в момент виникнення спірних правовідносин) один із обовязків платника податків сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни, а також, відповідно до ч. 1 ст. 11 відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

26 грудня 2008 р. Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 платіжними дорученнями № 815,816,817 , перераховано 13051,69 грн. ФСП по строку сплати до 26.12.08 р. , згідно податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2008 р.

27 вересня 2007 р. платіжними дорученнями № № 600 , 601, підприємством перераховано 147,16 грн. ФСП по строку сплати серпень -2007 року та платіжним дорученням № 817, 818 від 28.12.07 р. перераховано 588,60 грн. ФСП по строку сплати грудень 2007 р.. згідно податкового розрахунку сільськогосподарського податку на 2007 р.

Факт перерахування вказаних сум підтверджується завіреними копіями вказаних платіжних доручень № 600,601,815,816,817 які містяться у матеріалах справи. Вказані суми були перераховані відповідачем у рахунок податкового боргу минулих років, а саме, розрахунки сільськогосподарського податку за 2003-2006р.р., сплата за які в свою чергу була перерахована у рахунок ще раніше виниклих боргів за даним податком.

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент спірних правовідносин та є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначені в них строки затримки сплати податкових зобов"язань перевищують визначений у пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк давності у 1095 днів, а саме, в податковому повідомленні-рішенні № 0000131531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1122 дні, в податковому повідомленні-рішенні № 0000151531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1368 дні, в податковому повідомленні-рішенні № 0000161531/0 від 27.01.09 р. зазначено строк затримки - 1459 дні.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000131531/0, №0000151531/0, №0000161531/0 від 27.01.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 24 жовтня 2011 року.

Суддя Панов М.М.