Постанова № 18851147, 14.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" жовтня 2011 р. № 2а- 9922/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 12.03.2011р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 18573/10/10-018 від 15.11.2010р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Промтех-Агро" до Приватного підприємства "Промтех-Агро" про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Промтех-Агро" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд - визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова щодо проведення перевірки Приватного підприємства "Промтех-Агро", на підставі якої був складений акт № 1088/182/3709406 від 15.03.2011 року.

Позов мотивовано порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення і проведення перевірки, оскільки умови проведення перевірки не були додержані відповідачем, але саме: не мав права проводити перевірку, акт перевірки на адресу підприємства не надсилався, а про його існування та зміст ПП «Промтех-агро»дізналось від свого контрагента ТОВ «Промбуд-монтажінвест», у відношенні якого було складено акт перевірки з посиланням на акт ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №1088/182/37092406 від 15.03.2011 року.

Позивач з висновками викладеними в акті перевірки не згодний, вважає, що акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача із контрагентами, господарські операції з якими визнані податковим органом такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків; позивач вважає, що дослідження питання щодо нікчемності угод позивача із контрагентами засновано виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку і здійснено із порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень податкових органів, а отже дії суб'єкта владних повноважень з проведення спірної перевірки є незаконними. За результатами перевірки податкові повідомлення -рішення не виносились.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що вважає протиправним сам факт проведення перевірки оскільки були відсутні підстави для проведення невиїзної позапланової перевірки, передбачені ст. 78 Податкового Кодексу України, та порушено порядок проведення перевірки, оскільки посадові особи податкового органу приступили до проведення перевірки порушуючи вимоги статті 81 Податкового кодексу України щодо вручення повідомлення та наказу на проведення позапланової перевірки до її початку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував стосовно позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких вказав, що у Приватного підприємства " Промтех-Агро " відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям в розумінні І85, ст.187. 188, ст..198 Податкового Кодексу України.

Тобто, фактично перевіркою Приватного підприємства " Промтех-Агро" та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Викладені в спірному наказі мотиви є достатніми підставами для прийняття податковим органом рішення про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки. Перевірка проводилась на підставі відомостей, що містяться в базах даних, котрі ведуться в органах державної податкової служби України, та документах обов'язкової податкової звітності. На думку відповідача, висновки проведеної перевірки є цілком обґрунтованими.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади … при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

В своїх поясненнях наданих під час судового засідання позивач зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова визнаючи укладені позивачем правочини нікчемними фактично зобовязує позивача до незаконного коригування бухгалтерської та податкової звітності, що потягне за собою негативні правові наслідки для фінансово-господарської діяльності підприємства. Неправомірні, на думку позивача, висновки, зазначені в акті перевірки, порушують його права та інтереси, створюють невизначеність у господарських правовідносинах за участю контрагентів, договори з якими відповідач вважає нікчемними.

Обєктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені субєктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. У Рішенні від 01.12.2004р. №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Обєктом захисту у справі, що розглядається, є інтерес позивача, який полягає у прагненні до користування матеріальними і нематеріальними благами, зокрема правами, які виникли з договорів, укладених ПП «Промтех-агро»з контрагентами. Оскільки ці договори є первинними документами, на підставі яких було сформовано валові доходи та витрати, а також сума податкового кредиту з податку на додану вартість, їх оцінка з боку податкового органу як нікчемних свідчить про невизнання прав, які випливають з вищенаведених договорів, а отже породжують спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Таким чином, суд вважає, що вищезазначені інтереси позивача можуть бути самостійним обєктом судового захисту.

У ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України розтлумачив, що цю частину необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідач зазначав, що акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже й не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Відсутність правовідносин, на його думку, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Отже, для вирішення питання про належність спору до юрисдикції суду необхідно встановити наявність між учасниками спору правовідносин, тобто відносин, які врегульовані правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, уся діяльність субєктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п. 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, дії податкового органу щодо викладу висновків в акті перевірки врегульовано нормативним актом. Недотримання цих нормативних актів органом державної податкової служби може спричинити спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки Державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, які реалізуються у правовідносинах з платниками податків, то спір щодо правомірності його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У ч. 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Додатково суд зазначає, що позивач звернувся до суду щодо визнання сааме перевірки незаконною. Дана вимога підсудна адміністративному суду, а тому справа підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. У зв»язку з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що суд не може розглядати вимоги щодо акту перевірки.

Суд враховує також і те, що питання про можливість оскарження фактичних дій під час перевірки та висновків, які, на думку позивача, порушують його права, вже досліджувалося Вищим адміністративним судом України, який висловив думку, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (Ухвала ВАС України від 29.06.2010р., справа № К-3945/10).

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення № 015458 серії УКХ, виданого ДПА в Харківській області, начальником відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету радником ІІІ рангу Лисанюк Н.Г. згідно ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 14.02.2011р. № 149 проведено невиїзну документальну перевірку ПП „Промтех - Агро" (код ЄДРПОУ 37092406), з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2010 по 31.12.201.

Згідно висновків, які викладені в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 року в діяльності ПП «Промтех-Агро»виявлено порушення: вимог ч. 5 ст. 203. ч.1, 2 ст. 215. ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Промтех-Агро»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 22.07.10 р. по 31.12.10 р.. які підпадають під визначення ст. 3. 4, 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями та ст..185, 187, 188, 198 Податкового Кодексу України

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до п. 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

За визначенням абз.1 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Таким чином, законом встановлені однакові підстави для прийняття податковим органом рішення про призначення як документальної позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, так і для прийняття рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обовязковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Оглянувши копію наказу від 14.02.2011 №149, суд відзначає, що в якості правової підстави для призначення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем у наказі визначені загальні посилання на норми ст. 79 Податкового кодексу України та посилань на належну норму матеріального права -положення відповідного підпункту ст.78 Податкового кодексу України наказ від 14.02.2011 №149 не містить.

При перевірці судом питання дотримання податковим органом умов, визначених пп.79.2 ст.79 ПК, за яких невиїзна перевірка може бути розпочата, суд виходить з того, що зазначені положення ПК мають застосовуватись з урахуванням положень п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20 ПК, якими визначено, що письмові повідомлення з зазначенням підстав запрошення, дати і часу, на яку запрошується платник податків (представник платника податків) надсилаються в порядку, встановленому ст.42 цього Кодексу, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами.

Втім, з наявних у справі документів вбачається, що відповідний запит було складено відповідачем 01.03.2011р. №3204/10/18-015 та направлено позивачу засобами кур'єрської доставки. Відповідно до оформленої кур'єром накладної №738570, запит ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.03.11р. не був отриманий позивачем. При цьому, ще 14 лютого 2011 року , тобто до надання запиту відповідачем, прийнято наказ №149 про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Промтех-Агро», що прямо суперечить закону.

Згідно з названим запитом платнику податків було запропоновано надати пояснення та документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій з покупцями та постачальниками за період грудень 2010 року , довівши до відома платника податків, що ненадання пояснень та документів є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

Наказом від 14.02.2011 року №149 передбачено проведення перевірки 15.03.2011 року тривалістю 1 робочий день. В той же час повідомлення про проведення перевірки позивачу не надсилалось.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з копією наказу від 14.02.2011 року №149, який було відправлено позивачу 15.03.2011 відповідно до оформленої кур'єром накладної №738538, в той же самий день 15.03.2011 позивачеві відповідно до оформленої кур'єром накладної №738629 було направлено спірний акт перевірки. Також судом встановлено, що 04.03.2011 відповідно до оформленої кур'єром накладної №738527 позивачеві надіслано запрошення на підписання акту перевірки, тобто до направлення наказу на перевірку.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до норм закону строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для прийняття висновків під час проведення перевірок.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України. Так п.42.2 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу необхідності надання пояснень позивачем та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. ,№270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав.

На вимогу суду відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 до матеріалів справи не надав.

Враховуючи, що ДПІ у Червонозаводському районі не надало достатніх беззаперечних доказів направлення до початку перевірки на адресу позивача передбачених Подактовим Кодексом документів, та отримання них позивачем, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ПП «Промтех-Агро».

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить до висновку що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийняте суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу: 2) відсутності факту сплину 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З огляду на приписи ст.81 Податкового кодексу України, суд зазначає, що на відміну від наслідків безпідставного проведення податковим органом документальної виїзної перевірки, коли платник податків налідений правом вчинити недопуск податкового органу до проведення перевірки, наслідком безпідставного проведення документальної невиїзної перевірки в силу положень ст.8 Конституції України має бути неможливість використання результатів такої документальної невиїзної перевірки при реалізації податковим органом владних управлінських функцій, у звязку з чим вона не тягне за собою ніяких юридичних наслідків як таких а саме прийняття законних рішень (в тому числі податкових повідомлень-рішень) , бо згідно з ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги,.

Згідно з п.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд вважає неправомірним висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011., щодо відсутності обєкту оподаткування у зв'язку із непідтвердженням факту отримання товарів відповідними документами, оскільки відповідачем порушений порядок повідомлення про проведення перевірки, чим позбавлено можливості надання позивачем необхідних документів, які можуть вплинути на результати перевірки.

При цьому, для зясування зазначених обставин судом неодноразово пропонувалося надати відповідачу будь які доводи та докази на підтвердження висновків, зазначених ним у акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011. Будь яких пояснень чи доказів, крім посилань на висновки, викладені ДПІ в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011, відповідачем суду надано не було.

Суд зазначає, що акт про результати документальної невиїзної перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії в розумінні КАС України.

В той же час суд зазначає, що висновки ДПІ щодо встановлення порушень вимог ч. 5 ст. 203. ч.І, 2 ст. 215. ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Промтех-Агро»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг)неправомірними, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представники податкового органу не надали суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок субєктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснює, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті №1088/182/37092406 від 15.03.2011 не наводиться. Також зазначений акт не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 також не зазначено про наявність такого рішення. Представники відповідача не змогли надати суду пояснень з приводу існування такого рішення щодо позивача чи відкриття провадження у кримінальній справі за фактом порушення вимог ст.228 ЦК України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті №1088/182/37092406 від 15.03.2011 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже було зазначено вище, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Факт відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, який був встановлений податковим органом в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011, не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними податковими органами.

Таким чином відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача при відсутності підстав її проведення, без належного витребування та дослідження документів позивача, та склав акт цієї перевірки з порушенням норм діючого законодавства.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.20 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що визнання судом протиправними дій Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова щодо висновків викладених в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача покладає обовязок на податковий орган не використовувати у своїй діяльності висновків та даних, викладених в акті перевірки №1088/182/37092406 від 15.03.2011.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов Приватного підприємства "Промтех-Агро" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання дій незаконними підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Промтех-Агро" до Приватного підприємства "Промтех-Агро" про визнання дій незаконними задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова щодо проведення перевірки Приватного підприємства "Промтех-Агро", на підставі якої був складений Акт № 1088/182/3709406 від 15.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.