Постанова № 18851128, 18.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2011 р. № 2-а- 9871/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, діє за дорученням від № 04/2011 від 12.04.11

представника відповідача ОСОБА_2, діє за дорученням № 1337/9/10-13 від 11.04.11

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 43

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001391520 від 05.07.2011р. Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на суму 39445,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі Акту перевірки № 1113/152-08680885 від 31.05.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001391520 від 05.07.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 39445.60грн. за затримку 971 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2008 року. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем внаслідок зробленого в Акті перевірки № 1113/152-08680885 від 31.05.2011 року висновку про порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України та необхідність погашення податкового боргу за минулі періоди шляхом спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого рішення субєкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. На думку представника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а отже підстав для його скасування не має.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підприємство Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 43 є юридичною особою, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 11, т. 1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова як платник ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ № 29580213 (а.с. 12, т. 1).

На підставі п. 1.2 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 05.02.1998 року № 83/98-ВР (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, забезпечує правильність обчислення та своєчасність надходження цих податків.

Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 43 з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання податку на додану вартість згідно податкових декларацій з ПДВ за червень, липень, серпень 2008 року, про що було складено Акт перевірки № 1113/152-08680885 від 31.05.2011 року (а.с. 7-9, т. 1).

В Акті перевірки № 1113/152-08680885 від 31.05.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова визначено, що позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з ПДВ за червень, липень, серпень 2008 року, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 та п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України (а.с. 8, т. 1).

На підставі зазначеного Акту невиїзної перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомленнярішення № 0001391520 від 05.07.2011р., яким позивачу визначені штрафні санкції з ПДВ у розмірі 39445.60грн. (а.с. 10, т. 1).

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Судом встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова податкові декларації з ПДВ за червень 2008р., де позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 39513грн. (а.с. 38-39, т. 2), за липень 2008р., де позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 76870грн. (а.с. 36-37, т. 2), за серпень 2008р., де позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 39513грн. (а.с. 40-41, т. 2). Відповідно до вказаних податкових декларацій, позивачем було узгоджено суму податкового зобовязання з ПДВ за червень, липень, серпень 2008 року.

Відповідно до п.п. 5.3.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.п. 5.4.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 7.8.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.

Беручи до уваги припис підпункту "а" абзацу першого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосовно граничного строку подання податкової декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, як 20-го календарного дня, наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону та його дію як спеціального закону з питань оподаткування, зокрема з питань погашення податкових зобов'язань платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), узгоджені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість підлягають сплаті протягом десяти календарних днів після 20 числа місяця, наступного за звітним.

З досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень (сум, призначення платежу та дати подання до установи банку), судом встановлено, що позивачем були частково перераховані поточні зобовязання з ПДВ за податкові періоди: червень, липень, серпень 2008 року, а саме: за червень 2008р., що підтверджується платіжними дорученнями № 913 від 09.07.2008р. (а.с. 75, т. 1), № 931 від 11.07.2008р. (а.с. 76, т. 1), № 945 від 14.07.2008р. (а.с. 77, т. 1), № 959 від 15.07.2008р. (а.с. 78, т. 1), № 984 від 23.07.2008р. (а.с. 79, т. 1), № 1014 від 30.07.2008р. (а.с. 80, т. 1); за липень 2008р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1067 від 08.08.2008р. (а.с. 65, т. 1), № 1097 від 13.08.2008р. (а.с. 66, т. 1), № 1104 від 14.08.2008р. (а.с. 67, т. 1), № 1118 від 18.08.2008р. (а.с. 68, т. 1), № 1153 від 22.08.2008р. (а.с. 69, т. 1), № 1180 від 28.08.2008р. (а.с. 70, т. 1), за серпень 2008р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1275 від 15.09.2008р. (а.с. 52, т. 1), № 1285 від 17.09.2008р. (а.с. 53, т. 1), № 1292 від 18.09.2008р. (а.с. 54, т. 1), № 1303 від 19.09.2008р. (а.с. 55, т. 1), № 1315 від 22.09.2008р. (а.с. 56, т. 1), № 1321 від 23.09.2008р. (а.с. 57, т. 1), № 1326 від 25.09.2008р. (а.с. 58, т. 1), № 1330 від 26.09.2008р. (а.с. 59, т. 1), № 1346 від 29.09.2008р. (а.с. 60, т. 1).

З дослідженої в судовому засіданні облікової картки позивача (а.с. 81-237, т. 1), судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було змінено напрямок платежу, визначений позивачем в платіжних дорученнях № 913 від 09.07.2008р., № 931 від 11.07.2008р., № 945 від 14.07.2008р., № 959 від 15.07.2008р., № 984 від 23.07.2008р., № 1014 від 30.07.2008р.. № 1067 від 08.08.2008р., № 1097 від 13.08.2008р., № 1104 від 14.08.2008р., № 1118 від 18.08.2008р., № 1153 від 22.08.2008р., № 1180 від 28.08.2008р., № 1275 від 15.09.2008р., № 1285 від 17.09.2008р., № 1292 від 18.09.2008р., № 1303 від 19.09.2008р., № 1315 від 22.09.2008р., № 1321 від 23.09.2008р., № 1326 від 25.09.2008р., № 1330 від 26.09.2008р., № 1346 від 29.09.2008р. та направлено вказані суми на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник в попередні роки.

Станом на час сплати позивачем зобовязання та заміни відповідачем призначення платежу, вказаному позивачем в платіжних дорученнях, діяв Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України станом на час сплати позивачем зобовязання та заміни відповідачем призначення платежу, вказаному позивачем в платіжних дорученнях, право визначати призначення платежу, належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 67 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 05.02.1998 року № 83/98-ВР, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 1, 5, 7, 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 7 Закону України “Про Національний банк України”, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 43 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001391520 від 05.07.2011р., Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на суму 39445,60 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області № 43 (місцезнаходження: вул. Таджицька, 17, м. Харків, ідентифікаційний код: 8564558) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.