Постанова № 18850403, 20.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4745/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.05.2011 року № 00000872301, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»(надалі по тексту –Позивач або ТОВ «Одеса-Краз») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.05.2011 року № 00000872301. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 28.04.2011р. № 1978/23-1/30587032 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Одеса-Краз»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська Будівельна Компанія»за січень 2011 року» відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2011 року № 00000872301, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 221462,98 грн., у тому числі: за основним платежем - 177170,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44292,60 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв’язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходить за наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов’язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб’єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від’ємні різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб’єктом.

Судом встановлено, що в період з 19.04.2011р. по 26.04.2011р. на підставі службового посвідчення серії УОД № 054442, виданого ДПА Одеської області, податковими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси згідно з наказом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 697 від 08.04.2011р. «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», на підставі ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У та на виконання розпорядження ДПА України від 24.02.2011р. № 48-р, розпорядження ДПА в Одеській області від 24.02.2011р. № 12-р, протоколу № 2 та протоколу № 3 заслуховування керівництвом ДПС України керівництва окремих регіональних ДПА та ДПІ від 02.03.2011р. та від 03.03.2011р. проведено позапланову невиїзну перевірку підприємства «Одеса-Краз»у формі ТОВ з питань щодо підтвердження господарських відносин із платником податків –ПП «Одеська Будівельна Компанія»за січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Одеса-Краз»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська Будівельна Компанія»за січень 2011 року» від 28.04.2011р. № 1978/23-1/30587032 (а.с. 8-16), відповідно до якого відповідачем встановлено порушення позивачем ст. ст. 198.1, 198.2, 198.3, 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177170,38 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 177170,38 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2011 року № 00000872301 (а.с. 7), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 221462,98 грн., у тому числі: за основним платежем - 177170,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44292,60 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Одеса-Краз»оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи його скасування.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 177170,38 грн. за виписаною ПП «Одеська Будівельна Компанія»податковою накладною зазначено, що позивачем до податкового кредиту включені суми податку по взаємовідносинам з ПП «Одеська Будівельна Компанія», у якого в свою чергу відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, у зв’язку з чим згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України ним здійснено нікчемний правочин по формуванню податкового кредиту у відповідному податковому періоді: січень 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки від 28.04.2011р. № 1978/23-1/30587032, вказані вище обставини були встановлені на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.03.2011р. № 343/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська Будівельна Компанія»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у січні 2011р.». Вказаним актом встановлено, що на ПП «Одеська Будівельна Компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, у зв’язку з чим згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період січень 2011 року є нікчемними: податкові зобов’язання у сумі - 2629646 грн., податковий кредит у сумі - 2627146 грн. Зокрема у вказаному акті встановлено, що згідно даних податкової декларації з ПДВ від 23.03.2011р. № 14990 за період січень 2011р. ПП «Одеська Будівельна Компанія» задекларовано податкових зобов’язань по податку на додану вартість у сумі 2629646 грн., в тому числі по покупцю: ТОВ «Одеса-Краз»у сумі 177170,38 грн.

З урахуванням вказаного ДПІ у Суворовському районі м. Одеси у акті перевірки від 28.04.2011р. № 1978/23-1/30587032 зроблено висновок, що з врахуванням акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.03.2011р. № 343/23-513/34319643 щодо встановлених нікчемних правочинів по ПП «Одеська Будівельна Компанія», який є постачальником позивача, в порушення ст.ст. 198.1, 198.2, 198.3, 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, ТОВ «Одеса-Краз»до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість у загальній сумі 177170, 38 грн. при відсутності достовірних даних, що ці товари (роботи, послуги) були придбані з наміром їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Одеса-Краз»та ПП «Одеська Будівельна Компанія», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов’язань.

Судом встановлено, що TOB «Одеса-Краз»в декларації з ПДВ за січень 2011 року задекларовано суми податкового кредиту по податкові накладній № 500 від 19.01.2011р. на загальну суму 1063022,26 грн., у тому числі ПДВ - 177170,38 грн., отриманої від ПП «Одеська Будівельна Компанія».

В підтвердження товарності операцій між TOB «Одеса-Краз»та ПП «Одеська Будівельна Компанія», позивач надав суду копію договору на виконання робіт № 05/10/10 від 05.10.2010р., копію податкової накладної, виписаної ПП «Одеська Будівельна Компанія»у спірний період, копію акту прийому-передачі товарів (робіт, послуг) від 19.01.2011р. № 527 на загальну суму 1063022,26 грн., у тому числі ПДВ - 177170,38 грн., копії платіжних доручень про сплату коштів на рахунок ПП «Одеська Будівельна Компанія», копію банківської виписки по рахунку ТОВ «Одеса-Краз»за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., копії видаткових накладних, виписаних ПП «Одеська Будівельна Компанія», змінні рапорти про роботу будівельної техніки, копії подорожніх листів вантажного автомобіля та копія акту № 1 виконаних будівельних робіт за січень 2011р. по формі № КБ-2в (а.с. 17-24, 55-64, 79-113).

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

ТОВ «Одеса-Краз»включено до складку податкового кредиту суму ПДВ за виписаною ПП «Одеська Будівельна Компанія»податковою накладною, за відсутністю підтвердження подальшого зв’язку придбання товарів (робіт, послуг) із здійсненням власної господарської діяльності. Будь-яких доказів використання отриманих ТОВ «Одеса-Краз»товарів (робіт, послуг) у своїй господарській діяльності суду не надано. Не підтверджено також і оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність –це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність –це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому доказів фактичного отримання придбаних товарів позивачем суду не надано.

Так, в наявних у матеріалах справи копіях видаткових накладних (а.с. 79-84) не зазначено осіб, які одержали товар, та реквізити довіреностей, виданих одержувачем ТОВ «Одеса-Краз», на отримання цими особами товарно-матеріальних цінностей. Такі довіреності також не представлені суду. Тобто надані позивачем видаткові накладні підписані без назв посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що є порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»щодо вимог до первинного документа.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ПП «Одеська Будівельна Компанія»для вчинення господарських операцій, за якими виписана податкова накладна, надана позивачем.

Як вже судом зазначалось, датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак позивач не обґрунтовує та не надає доказів того, за якою датою у нього виникло право на податковий кредит та по якій даті він його задекларував –по даті списання коштів з банківського рахунку або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що ПП «Одеська Будівельна Компанія»не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо надання робіт згідно договору № 05/10/10 від 05.10.2010р., тобто не здійснювало господарську діяльність, а здійснювало функцію транзитера ПДВ, тобто штучно формувало податкову вигоду позивачу.

Суд також погоджується з твердження представника відповідача, що ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, позивачем не доведено на якому об’єкті взагалі були використані роботи (послуги) отримані від контрагента ПП «Одеська Будівельна Компанія»та яким чином вони були використані у господарській діяльності позивача.

При відсутності реального здійснення господарських операцій ПП «Одеська Будівельна Компанія»видало податкову накладну позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

При таких обставинах суд вважає висновки перевіряючих обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Суворовському районі м. Одеси керувалася обґрунтованими висновками акту перевірки від 28.04.2011р., підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Одеса-Краз»задоволенню не підлягають у зв’язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.05.2011 року № 00000872301 - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 жовтня 2011 року.

Суддя                                         С.О. Cтефанов