Постанова № 18849455, 12.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р. № 2а-7685/11/1370

11 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Костів М.В.,

секретар судового засідання Макар Г.В.

від позивача Мусійчук А.О.

від відповідачаПриндота У.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська енергетична компанія»про арешт коштів на рахунку платника податків,

встановив:

Позивач, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова, звернулась 08.07.2011 року до суду з позовом про арешт коштів на рахунках платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-українська енергетична компанія».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не допустив працівників позивача до проведення планової виїзної перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, вважає вимоги безпідставними оскільки відповідачем не чинилося перешкод у проведенні перевірки, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані сторонами докази і їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Згідно витягу 3, відповідач включений до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб державної податкової інспекції у залізничному районі м. Львова на 2 квартал.

У відповідності до вказаного плану-графіка, позивачем 25 червня 2011 року видано наказ №701 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Західно-українська енергетична компанія», який разом із повідомленням від 15.06.2011 року №65/23-121 скеровано відповідачу поштою з повідомленням про вручення (вручено відповідачу 20.06.2011 року).

Для проведення перевірки згідно вищезазначеного наказу, позивачем 29.06.2011 року виписано направлення на перевірку №717, №718, №719 та №720 тривалістю 20 робочих днів.

У звязку з проведенням перевірки, позивачем 29.06.2011 року та 30.06.2011 року вручено відповідачу вимоги про представлення документів за №22021/23-2 та за №22115/10-22-011, а 30.06.2011 року працівниками позивача складено акт №188/23-2/36461945 про ненадання відповідачем документів до проведення перевірки.

У подальшому, 01.07.2011 року, 04.07.2011 року позивачем повторно вручено відповідачу вимоги №22272/23-2 і №22522/23-2 про представлення документів та складено акти про їх ненадання №194/23-2/36461945 від 01.07.2011, №196/23-2/36461945 від 04.07.2011 р., №199/23-2/36461945 від 05.07.2011р., а також складено акт №201/23-2/36461945 від 05.07.2011 року про неможливість проведення позапланової перевірки ТзОВ «Західно-українська енергетична компанія».

З урахуванням актів про ненадання до перевірки документів, начальником управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова 06.07.2011 року скеровано начальнику інспекції звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, за результатами розгляду якого позивачем прийнято рішення №22796 від 06.07.2011 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право відповідно до п.20.1.8 ПК України вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Платник податків зобов'язаний згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа, відповідно до п. 85.6 ПК України, складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів згідно з п.85.7 ст.85 ПК України оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Пунктом 121.1 ст. 121 ПК України, передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п. 94.1. ст..94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна згідно з п.94.2 ПК України може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Відповідно до п. 94.5 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, керівник органу державної податкової служби (його заступник), відповідно до п.94.6 ПК України приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

- платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

- іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. 94.10 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З системного аналізу вищенаведених норм податкового кодексу України суд дійшов висновку, що передумовою для звернення органу державної податкової служби до суду про арешт коштів на рахунках платника податків є прийняття податковим органом рішення про застосування арешту майна платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як встановлено судом з долучених позивачем актів, такі складені не через не допуск посадових осіб до перевірки, а у звязку з ненаданням необхідних для проведення перевірки документів, за що пунктом 121.1 ст. 121 ПК України, передбачено накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Проте у матеріалах справи відсутні докази застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій.

При цьому у матеріалах справи містяться протоколи виїмки у відповідача ряду первинних документів від 28.07.2011 року, а отже відповідач і не міг такі надати при перевірці.

Також у матеріалах справи відсутні докази прийняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості застосованого до відповідача згідно рішення №22796 від 06.07.2011 року адміністративного арешту майна платника податків, а отже згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, такий арешт припинився і відповідно, відсутні підстави для арешту коштів на рахунку платника податків.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2011р. о 10:00год.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.