Постанова № 18849452, 25.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. № 2а-8047/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судових засідань - Кавки Н.І.

представника позивача - Дорошенка Б.М., представника відповідача Юрченка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова № 0000312340 від 11.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі ДПІ у Франківському районі м.Львова) визначено позивачу податкові зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 4166,67грн. При цьому, позивач вважає, що висновки акту перевірки №627/23-4/25550500 від 27.04.20011 року, на підставі якого винесено вищевказане податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованим і хибним, такими, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується законодавчими і нормативними актами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року прийнято справу до розгляду. В судовому засіданні 25.10.2011 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у долучених до матеріалів справи письмових запереченнях на адміністративний позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, які мають значення для справи суд встановив наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період листопад грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №627/23-4/25550500 від 27.04.20011 року, у висновках якого зазначено, що:

- порушено підприємством п.198.1 ст. 198.1, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у звязку із завищенням заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 4166,67 грн.;

- перевіркою підтверджено відображено підприємством у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування в сумі 6023,76 грн.;

- за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 2713,57 грн., у звязку з неотриманням на момент завершення перевірки відповіді на надіслані запити на проведення зустрічних звірок.

Так, вказані порушення виявлені у господарських відносин позивача із ТзОВ «Позашляхові машини України»за грудень 2010 року. Перевіркою встановлено, що основні засоби ТзОВ «Позашляхові машини України»відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році склала одна особа (директор підприємства), яка враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) не могла здійснювати такий обсяг господарських операцій. У звязку з цим, податковий орган дійшов до висновку, що у ТзОВ «Позашляхові машини України»були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо, і згідно ч.1,3 ст. 203, п.1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, зазначена угода між ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»та ТзОВ «Позашляхові машини України»має ознаки нікчемності. З огляду на викладене, ДПІ у Франківському районі м. Львова вважає, що включена ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»до податкового кредиту за грудень 2010 року сума ПДВ в розмірі 4166,67 грн. є непідтвердженою необхідними документами.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення - рішення № 0000312340 від 11.05.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4166,67 грн. за січень 2011 року.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищим адміністративним судом України згідно інформаційного листа №742/11/13-11 від 02.06.2011 року доведено до відома апеляційних та місцевих судів, в цілях встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку н додану вартість, необхідність з'ясовувати, зокрема, обставини, щодо руху активів у процес здійснення господарської операції.

При цьому, як вбачається зі змісту зазначеного листа, дослідженню підлягають усі первині документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договорі акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

А відтак, судом необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи, вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом встановлено, що висновок податкового органу з приводу відсутності у контрагента позивача - ТзОВ «Позашляхові машини України»виробничих потужностей та трудових ресурсів для виробництва товарів (робіт, послуг), що у свою чергу виключає можливість здійснення господарських операцій, підтверджується Довідкою ДПІ у Старосамбірському районі м.Львова №31/23-213/36552178 від 31.03.2011 року.

Судом запропоновану позивачу представити документальне підтвердження здійснення господарських операцій між ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»та ТзОВ «Позашляхові машини України», однак договорів щодо поставки ТзОВ «Позашляхові машини України»запчастин до автонавантажувачів, актів приймання-передачі та документів, які б засвідчували факт транспортування товару отримувачу, позивачем суду не надано.

Слід зазначити, що представлені позивачем документи засвідчують факт подальшої реалізації ідентичного товару та не стосуються вищевказаних господарських операцій, за наслідками відображення яких в податковому обліку позивачем був сформований спірний податковий кредит.

Окрім того, суд бере до уваги документальне підтвердження відповідачем факту нездійснення господарської операції щодо придбання запчастин до автонавантажувачів у ТзОВ «Позашляхові машини України»у вигляді листа Управління Державтоінспекції у Львівській області №7967зп від 10.08.2011 року, зі змісту якого вбачається, що ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП Солокія»не реєструвало та не знімало з обліку транспортних засобів. Вказане спростовує твердження позивача щодо здійснення транспортування товару власним транспортом.

Відповідно до вищезазначеного, суд дійшов до висновку про не підтвердження факту здійснення господарських операцій між ДП «Солокія-Сервіс»ТзОВ «ЛВТП «Солокія»та ТзОВ «Позашляхові машини України»та достовірності формування податкового кредиту позивачем.

Також, суд виходить з того, що застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої мети ніж мінімізація сплати податків є намаганням ухилення від конституційного обовязку сплати податків.

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Однак, позивачем не надано суду документального підтвердження, яке б спростовувало порушення, про які зазначено в акті перевірки.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.2 та ст.11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зібрані докази по справі та оцінюючи їх взаємний звязок у сукупності, суд вважає, що у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.2 ст.94 КАС України, такі зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати по справі зі сторін не стягуються

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 28 жовтня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.