Постанова № 18849383, 20.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р. № 2а-9618/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Ткач Б.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну позовну заяву Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0000631721 від 19 травня 2010 р., яким до позивача застосовані штрафні санкцїї в сумі 2298000 грн.,

№ 0000611721\2 від 03 .09. 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за платежем податок з доходів фізичних осіб,що є суб”єктами підприємницької діяльності за основним платежем 42406,20 грн.

№ 0000621721\2 від 03 .09. 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 91920 грн.,за штрафними санкціями 45960 грн.,-а разом в сумі 137880 грн.

№ 0000123721\2 від 10.11 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за платежем податок з доходів фізичних осіб,що є суб”єктами підприємницької діяльності за основним платежем 5998 грн.

. Просить визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з мотивів,зазначених у запереченні..

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, які наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців субєкт підприємницької діяльності фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 15.01.2003 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

07.05.2010 р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., про що було складено Акт № 1902\17-2\2997712499.

Як вбачається з Акту перевірки СПД ФОП ОСОБА_1 були допущені наступні порушення:

1. ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727\98 „Про спрощену систему оподаткування,обліку і звітності суб”єктів малого підприємництва \у редакцїї Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746\99.

2.ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\ та п.4.1.ст.4,пп.8.1.3.,п.8.1. ст.8 ,пп.9.12.2. п.9..12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”,№ 889-4 від 22.05.2003 року .За результатами перевірки відповідно до п.7.1.ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-4 від 22.05.2003 року донараховано податок з доходів фізичних осіб всього в сумі -42406,20 грн.

3..пп.2.3.1 п.2.3. ст.2, пп.3.1.1.,п.3.1.,ст.3 ,пп.6.1.1.,п.6.1.,ст.6,пп.7.3.1. п.7.3,пп.7.8.1. п.7.8. ст.7, Закону України від 03.04.1997 року № 168\97-ВР „Про податок на додану вартість”\надалі Закон\ із внесеними змінами та доповненнями , у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91920 грн.

4.ст.1 .п.1,п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР від 06.07.1995 р.\із змінами і доповненнями\,не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у 2009 році на загальну суму 459600 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000631721 від 19 травня 2010 р., яким до позивача застосовані штрафні санкцїї в сумі 2298000 грн.,

№ 0000611721\2 від 03 .09. 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за платежем податок з доходів фізичних осіб,що є суб”єктами підприємницької діяльності за основним платежем 42406,20 грн.

№ 0000621721\2 від 03 .09. 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 91920 грн.,за штрафними санкціями 45960 грн.,-а разом в сумі 137880 грн.

№ 0000123721\2 від 10.11 2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання за платежем податок з доходів фізичних осіб,що є суб”єктами підприємницької діяльності за основним платежем 5998 грн.

Позивач з висновками ДПІ не погоджується,оскільки вважає,що перевіряючими не встановлено факту отримання ним виручки від реалізацїї товарів за 2008 рік на суму 678995,89 грн.і доказів надходження позивачу у 2008 році коштів у розмірі,що перевищує граничний розмір,встановлений законодавством ,в матеріалах перевірки не вбачається .Крім цього ДПІ ,не враховуючи свого висновку про перевищення граничного розміру виручки у 2008 році,видало ФОП ОСОБА_1свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік ,а акт перевірки не відповідає встановленим вимогам,позивачу було вручено незареєстрований примірник акту,до нього не були долучені додатки та акт не був завізований начальником відділу контрольно-перевіряючого управління оподаткування фізичних осіб.Фактичною підставою для прийняття рішення про сплату штрафних санкцій в сумі 2298000 грн. слугував висновок про порушення позивачем ст.1 .п.1,п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР від 06.07.1995 р.\із змінами і доповненнями\, внаслідок здійснення розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів без застосування при цьому реєстратора розрахункових операцій.Позивач вважає,що означені санкцїї є адміністративно-господарськими санкціями і можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених правил господарської діяльності .

Згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В своєму запереченні на позов відповідач зазначив,що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" позивач повинен був при перевищенні обсягу виручки від реалізацїї продукцїї за календарний рік \2008 р.\ понад 500000 грн. перейти на загальну систему оподаткування ,обліку та звітності,починаючи з наступного звітного періоду,зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами,встановленими Декретом. Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\..Такий перехід здійснюється самостійно. Згідно норм ст.13 Декрету. Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\.оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход,тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами ,а позивач не включив до книг обліку доходів і витрат в графі „витрати” суми витрат,які підтверджені первинними документами.Згідно банківських виписок сума валових витрат,пов”язаних з одержанням доходу становить за 2008 рів 172010,78 грн.а в 2009 році -176892 грн. З Акту перевірки вбачається ,що валовий дохід \обсяг виручки\ позивача в 2008 році становив 678995,95 грн.,і позивач в декларацїї про доходи занизив суму чистого доходу,що підлягає оподаткуванню.Сума чистого доходу,встановленого за наслідками перевірки становить у 2009 році 282708 грн.\459600-176892\.

Перевіркою встановлено,що позивач порушив ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\ та п.4.1.ст.4,пп.8.1.3.,п.8.1. ст.8 ,пп.9.12.2. п.9..12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”,№ 889-4 від 22.05.2003 року .За результатами перевірки відповідно до п.7.1.ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-4 від 22.05.2003 року донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік всього в сумі -42406,20 грн.\282708х15%\.

Загальний обсяг виручки,що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до книг обліку доходів і витрат склав 459600 грн.,відповідно сума податку на додану вартість складає -91920 грн.

Також перевіркою встановлено,що позивач ОСОБА_1 не зареєстрував РРО,що повинен був зробити,оскільки у 2008 році перевищив обсяг виручки 500000 грн.,і відповідно за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року повинен був здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування. В означений період розрахунки між підприємцем ОСОБА_1 та покупцями проводились у готівковій формі,що відображено в книгах обліку доходів і витрат за 2009 рік. Торгову виручку за 2009 рік підприємець отримав згідно книги обліку доходів та витрат на загальну суму 459600 грн.За вказаний період позивач не подавав звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій.Отже сума готівкових коштів,яка не проведена через РРО відповідно складає 459600.Тому до позивача застосовані штрафні санкцїї 2298000 грн. Відповідач на підставі викладеного просить в позові відмовити.

Судом встановлено, що позивач у період, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому його оподаткування повинно здійснюватись відповідно до норм пп. 9.12.1 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства".

Норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20 до 200 грн. та за найманих працівників 50 відсотків за кожну особу від ставки єдиного податку, й в тому випадку, коли провадиться діяльність, яка не вказана у свідоцтві про сплату єдиного податку. При цьому позивачем за обревізований період платився єдиний податок за максимальною ставкою, а саме в розмірі 200 грн. за кожний місяць (податок сплачений у повному обсязі).

Згідно з абз.3 п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абз.8 п.2 цього Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано п.4 вказаного Указу.

Згідно з абз.2 п.4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України № 599 від 29.10.1999р., підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку. У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень цього Закону з 01.07.2005р. до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування»Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»застосовується з урахуванням таких особливостей.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п.1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абз.3 п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Суд вважає обгрунтованою позицію відповідача,оскільки відповідно до пп.2.3.1. п.2.3. ст.3 Закону України від 03.04.1997 року № 168\97-ВР „Про податок на додану вартість” із внесеними змінами та доповненнями ,п.10 Наказу ДПА України „Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість від 01.03.2000 р.№79 коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів,що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом перевищує 300000 грн.,то така особа підлягає обов”язковій реєстрацїї як платник податку на додану вартість у спосіб і в порядку описаному вище.Особа ,що не надсилає таку заяву і у такі строки ,несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Позивач порушив вимоги вищезазначеного законодавства,оскільки не зареєструвалася платником податку на додану вартість та не оплачував податок ,не подавав декларацїї з податку на додану вартість.

Доказом перевищення допустимої виручки є лист СПД ФО ОСОБА_1 ,адресований заступнику начальника ДПІ у Галицьком у районі м.Львова в якому ОСОБА_1 на запит від 20.04.2010 року № 5856 пояснює,що залишок на 01.01.2008 року товарно-матеріальних цінностей у нього становив :

апельсин 81731,5 кг.,

гранат 51739,3 кг,

лимон 78300 кг.

мандарин 44772 кг.З

Залишок на 01.01.2009 року товарно-матеріальних цінностей у нього становив :0,00 кг

Таким чином в порушення пп.7.3.1. п.7.3,пп.7.8.1. п.7.8. ст.7. Закону України від 03.04.1997 року № 168\97-ВР „Про податок на додану вартість”\надалі Закон\ із внесеними змінами та доповненнями позивачем занижено податкове зобов”язання та не сплачено до бюджету податок на додану вартість 91920 грн.

Аналізуючи представлену позивачем Довідку від 28.04.2011 року № 630\23-2\32261251 „Про результати документальної невиїздної звірки ТзОВ „Троя Львів” щодо підтвердження відомостей ,отриманих від особи,яка мала правові відносини з платником податків СПД-ФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року” суд встановив ,що на виконання умов договору ТзОВ „Троя Львів” поставило товар СПД-ФО ОСОБА_1 на що виписано накладні та податкові накладні :

накладна №730 від 04.02.2008р. податкова накладна №730 від 04.02.2008р.на 12047 грн. в т.ч. ПДВ 2007,83 грн.

накладна №1115 від 24.03.2008р. податкова накладна №1115 від 24.03.2008р.на 12317,82 грн. в т.ч. ПДВ 2052,97 грн.

накладна №1613 від 07.05.2008р. податкова накладна №1613 від 07.05..2008р.на 12317,82 грн. в т.ч. ПДВ 2052,97 грн.

накладна №1848 від 17.06.2008р. податкова накладна №1846 від 17.06.2008р.на 32600 грн. в т.ч. ПДВ 22100 грн.

В акті зазначено,що встановлено „повернення” СПД-ФО ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей ТзОВ „Троя Львів” відповідно :

податкова накладна №1 від 23.05.2008 року на суму 159800 грн. в т.ч. ПДВ 26633,33 грн.

-податкова накладна №2 від 26.06.2008 року на загальну суму 82200 грн.,в т.ч. ПДВ 13700 грн.

У податковому обліку ТзОВ „Троя Львів” не проводила корегування \зменшення\ суми податкових зобов”язань по взаєморозрахунках з СПД-ФО ОСОБА_1

Суд вважає,що поставка товарів ТзОВ „Троя Львів” ,здійснена по документах : накладна №730 від 04.02.2008р. податкова накладна №730 від 04.02.2008р.на 12047 грн. в т.ч. ПДВ 2007,83 грн.

накладна №1115 від 24.03.2008р. податкова накладна №1115 від 24.03.2008р.на 12317,82 грн. в т.ч. ПДВ 2052,97 грн.

накладна №1613 від 07.05.2008р. податкова накладна №1613 від 07.05..2008р.на 227948.23грн. в т.ч. ПДВ 37991.37 грн.

накладна №1848 від 17.06.2008р. податкова накладна №1846 від 17.06.2008р.на 132600 грн. в т.ч. ПДВ 22100 грн.

та поставка товарів СПД-ФО ОСОБА_1,здійснена по документах :

податкова накладна №1 від 23.05.2008 року на суму 159800 грн. в т.ч. ПДВ 26633,33 грн.

-податкова накладна №2 від 26.06.2008 року на загальну суму 82200 грн.,в т.ч. ПДВ 13700 грн.

Ці дії є різними господарськими операціями і не оформлені договорами збереження,схову ,тощо. Крім цього „ПОВЕРНУТО” товарів на 130878,52 грн. менше ніж поставлено..

Крім цього річ йде про фрукти ,які швидко псуються .

Оскільки залишок на 01.01.2008 року товарно-матеріальних цінностей у позивача становив :

апельсин 81731,5 кг.,

гранат 51739,3 кг,

лимон 78300 кг.

мандарин 44772 кг.З

Залишок на 01.01.2009 року товарно-матеріальних цінностей у позивача становив :0,00 кг.,то протягом року проведена реалізація означених продуктів . Ціни для перевірки відповідачем взято з накладних.

Тому суд не може визнати ці операції „поверненням” товарів,що не відобразилось на податковому та бузгалтерському обліку, а вважає такі господарську операції поставкою або продажем купівлею товарів.

Непроведення оплати за товари свідчить про те,що виникла дебіторська заборгованість.

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" позивач повинен був при перевищенні обсягу виручки від реалізацїї продукцїї за календарний рік \2008 р.\ понад 500000 грн. перейти перейти на загальну систему оподаткування ,обліку та звітності,починаючи з наступного звітного періоду,зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами,встановленими Декретом. Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\..Такий перехід здійснюється самостійно. Згідно норм ст.13 Декрету. Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\.оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход,тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами ,а позивач не включив до книг обліку доходів і витрат в графі „витрати” суми витрат,які підтверджені первинними документами.Згідно банківських виписок сума валових витрат,пов”язаних з одержанням доходу становить за 2008 рів 172010,78 грн.а в 2009 році -176892 грн. З Акту перевірки вбачається ,що валовий дохід \обсіг виручки\ позивача в 2008 році становив 678995,95 грн.,і позивач в декларацїї про доходи занизив суму чистого доходу,що підлягає оподаткуванню.Сума чистого доходу,встановленого за наслідками перевірки становить у 2009 році 282708 грн.\459600-176892\.Таким чином позивач порушив ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян №13-92 від 26.12.1992 р.\ із змініми та доповненнями\ та п.4.1.ст.4,пп.8.1.3.,п.8.1. ст.8 ,пп.9.12.2. п.9..12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”,№ 889-4 від 22.05.2003 року .За результатами перевірки відповідно до п.7.1.ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-4 від 22.05.2003 року донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік всього в сумі -42406,20 грн.\282708х15%\.

Позивач ОСОБА_1 не зареєстрував РРО,що повинен був зробити,оскільки у 2008 році перевищив обсяг виручки 500000 грн.,і відповідно за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року повинен був здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування. В означений період розрахунки між підприємцем ОСОБА_1 та покупцями проводились у готівковій формі,що відображено в книгах обліку доходів і витрат за 2009 рік. Торгову виручку за 2009 рік підприємець отримав згідно книги обліку доходів та витрат на загальну суму 459600 грн.За вказаний період позивач не подавав звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій.Отже сума готівкових коштів,яка не проведена через РРО відповідно складає 459600.Тому до позивача застосовані штрафні санкцїї 2298000 грн.Суд не погоджується з позицією позивача про те,що означені санкцїї є адміністративно-господарськими санкціями і можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених правил господарської діяльності,а в даному випадку санкцїї застосовані безпідставно,оскільки закінчення будь-якого строку ,встановленого ст.250 ГК України ,виключає їх застосування. Суд не погоджується з позицією позивача з наступних підстав:

-позивачем скоєне порушення ст.1 .п.1,п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР від 06.07.1995 р.\із змінами і доповненнями\,не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у 2009 році на загальну суму 459600 грн.,однак останній вважає,що строк для застосування штрафних санкцій ,передбачений ст.250 ГК України закінчився.

- суд важає,що оскільки проведення господарської діяльності без застосування РРО тривало з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.таке порушення слід вважати триваючим і строк застосування штрафних санкцій слід рахувати з 31.12.2009 року. Податкове повідомлення-рішення №0000631721 про застосування штрафних санкцій було винесено 19.05.2010 року ,тобто до закінчення шестимісячного строку з дня виявлення порушення та до закінчення річного строку з дня скоєння порушення.Оскільки позивач проводив адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення №0000631721 від 19.05.2010 року ,а 27.10.2010 року звернувся з позовом про його скасування до суду ,то таке рішення вважається неузгодженим ,ДПІ була позбавлена можливості проводити стягнення штрафних санкцій ,і ,відповідно, строки передбачені ст.250 ГК України в даній ситуацїї не вважаються пропущеними і в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається,що відповідачем при проведенні перевірки не допущено порушень вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205,

Таким чином суд вважає ,що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень :0000631721 від 19 травня 2010 р., № 0000611721\2 від 03 .09. 2010 р.,.№ 0000621721\2 від 03 .09. 2010 р.,.№ 0001231721\2 від 10.11 2010 р.,-відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя:підпис- з оригіналом звірено.

Суддя Демяновський Г.С.