Постанова № 18848677, 11.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. № 2а-5083/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Кравчука В.М., за участю секретаря судового засідання Васильків О.С.,

представника позивача Созоник В.З., Черньова Н.Й.

розглянувши справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївське АТП-24665»до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 р. № 0000162321, № 0000172321, № 00007217001, № 0000562308, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Миколаївське АТП-24665»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. № 0000162321, № 0000172321, № 00007217001, № 0000562308.

Позовні вимоги мотивує тим, що ДПІ неправомірно донарахувала податкові зобовязання по податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки. Вважає, що в нього наявні накладні на придбання запчастин, а необхідність товарно-транспортних накладних не передбачена законодавством та є лише обмеженням його прав щодо віднесення до валових витрат вартості придбаних запчастин; платник не завищив валових витрат на покращення основних фондів, оскільки до них віднесено вартість ремонтів яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду; податковий кредит не завищено, оскільки такий сформовано на підставі накладних про придбання товару; факт про надання фізичним особам доходу як додаткового блага нічим не підтверджується, тому відсутній обовязок сплати податку з доходів фізичних осіб; штраф за порушення готівкового обліку застосовано з пропуском строку його застосування. Вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, надав аналогічні за змістом пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що підприємством неправомірно завищено валові витрати, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні про поставку запчастин від ПП «ТК «Бізнесхолдинг», тому не підтверджується сам факт поставки, а постачальник відсутній за місцезнаходженням, відповідно безпідставно завищено податковий кредит; вважає, що платником в 4-ому кв. 2010 р. вартість робіт з покращення основних фондів групи 2 повторно включено до складу витрат на покращення основних фондів в сумі, що не перевищує 10% сукупної вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, таким чином двічі включено витрати на ремонт; не сплачено податок з доходів фізичних осіб, оскільки в податковому розрахунку форми 1-ДР не відображено в повному обсязі виплати доходів субєктам підприємницької діяльності-фізичним особам; підприємством порушено правила готівкового обігу, а штрафні санкції за його порушення застосовані, вважає, своєчасно, так як ДПІ не є субєктом з господарською компетенцією, не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо підприємства, а тому положення ст.250 ГК України не застосовуються.

Представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У квітні 2011 р. ДПІ у Миколаївському районі було проведено планову перевірку ВАТ «Миколаївське АТП-24665»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. Перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з завищенням витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за ІІ кв. 2009 р. на суму 240833,00 грн.;

- п. 5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено витрат на покращення основних фондів за 4-ий кв.2010 р. в сумі 344109,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за травень 2009 р. в сумі 48167,00 грн;

- п. 2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, виявлено перевищення ліміту каси в розмірі 74842,72 грн.;

- пп. 4.2.1, пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не оподатковано податком з доходів фізичних осіб надані підприємством додаткові блага фізичним особам за 2009 -2010 р. на суму 2891,00 грн..

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 р.:

(1) № 0000162321 про донарахування податку на прибуток в розмірі 141544 грн. (113235 грн. основний платіж, 28309 штрафні санкції) (а.с. 51);

(2) № 0000172321 про донарахування ПДВ в розмірі 60209 грн. (48167 грн. - основний платіж, 12042 грн. штрафні санкції) (а.с. 52);

(3) № 00007217001 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4332 грн. (2891 грн. основний платіж, 1441 грн. - штрафні санкції) (а.с. 53);

(4) № 0000562308 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 149685,44 грн. (а.с. 54).

ВАТ «Миколаївське АТП-24665»не погодилось з донарахованими податковими зобовязаннями, тому оскаржило в судовому поряду податкові повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000162321. Цим рішенням донараховано податок на прибуток в розмірі 141544 грн.(113235 грн. основний платіж, 28309 штрафні санкції) за порушення п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сума податкового зобовязання з податку на прибуток визначена за наслідками оцінки (1) правовідносин між позивачем та ПП «ТК «Бізнесхолдинг»та (2) витрат на покращення основних фондів за 4-ий кв.2010 р.

Щодо правовідносин між позивачем та ПП «ТК «Бізнесхолдинг»у розділі 3.1.2 акту перевірки встановлено завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за ІІ кв. 2009 р. на суму 240833,00 грн. В травні 2009 р. ВАТ «Миколаївське АТП-24665»придбало в ПП «Торговельна компанія «Бізнесхолдинг»запчастини до вантажних автомобілів на суму 289000 грн. (ПДВ - 48166,67 грн.).

ПП «ТК «Бізнесхолдинг»про продаж товару виписало податкові накладні № 0259 від 25.05.2009 р. на суму 82326,64 грн. (ПДВ 13721,11 грн.) та № 0260 від 25.05.2009 р. на суму 206673,36 грн. (ПДВ 34445,56 грн.) та податкові накладні від 25.05.2009 р. № 0259 на суму 206673,36 грн., № 0258 від 25.05.2009 р. на суму 82326,64 грн. (а.с. 72 77). Письмовий договір на поставку цих товарів не укладався. Їх перевезення здійснювалось транспортом продавця.

ВАТ «Миколаївське АТП-24665»оплатило вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.06.09 р. № 690 на суму 62000 грн., від 10.07.09 р. № №800 на суму 73947 грн., від 31.07.2009 р. № 902 на суму 40053 грн., від 09.10.09 р. № 1206 на суму 13000 грн. Сальдо розрахунків з постачальником становить 100000,00 грн.

В подальшому отриманні запчастини були використані для ремонту транспортних засобів, що підтверджується ордером та відомістю по рахунку 23 (а.с. 156 158) та лімітними картками (а.с. 159 165)

За наслідками перевірки відповідач зробив висновок про неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ПП «ТК «Бізнесхолдинг»запчастин. В основу цього покладені відсутність в платника товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання.

Позивач з таким висновком не погоджується, оскільки Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 визначають права, обовязки та відповідальність Перевізників та Замовників. Натомість правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2009р. Вважає, що накладні на прихід запчастин, придбаних у ПП «ТК «Бізнесхолдинг», є належними первинними документами. Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що датою збільшення валових витрат є, зокрема, дата оприбуткування товару платником податку. Про це свідчить товарна накладна, яку виписав продавець.

За змістом пп.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону підставою не включення до валових витрат є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів. Висновок податкового органу щодо обовязкової наявності товаро-транспортної накладної є додатковим обмеженням щодо віднесення на валові витрати вартості отриманого підприємством товару.

В накладних відповідальною особою за отримання товару зазначено ОСОБА_3, згідно з виданими дорученнями від 25.05.2009 р. № ЯЖК 947918 та № ЯЖК 947919. Перевезення здійснювалось транспортом ПП «ТК «Бізнесхолдинг».

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд керується п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачено п.1.32 ст.1 даного Закону, це будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка регламентує правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог до форми та змісту документів, що використовуються з метою податкового обліку. У п.5.11 ст.5 цього Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому законі. Відтак, підставою для включення певних видатків до складу валових витрат є розрахункові, платіжні та інші документи, встановлені законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстр. в Мінюсті Україні від 05.06.1995 р. за № 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Надані позивачем видаткові накладні, платіжні документи, довіреності є первинними документами, що підтверджують факт виконання господарської операції. Щодо змісту та форми цих документів податковий орган не висловлював жодних зауважень.

Заперечення реальності цієї операції з огляду на відсутність товаро-транспортної накладної Суд відхиляє, оскільки предметом господарської операції є купівля-продаж товару, а не послуги з перевезення вантажів. Відтак, первинними документами, які підтверджують купівлю-продаж, є документи, які свідчать про найменування, кількість та ціну товару, його оплату. Натомість, товаро-транспортна накладна є обовязковим первинним документом для підтвердження витрат на перевезення. Суд звертає увагу, що ВАТ «Миколаївське АТП 24665»не відносило до складу валових витрат витрати на перевезення, а тому товаро-транспортна накладна не є обовязковим документом, без якого не можна було б віднести до складу валових витрат витрати на придбання запчастин у ПП «ТК «Бізнесхолдинг».

Суд відзначає, що реальність господарської операції (її товарність) підтверджується не лише первинними документами про отримання запчастин від ПП «ТК «Бізнесхолдинг», але й подальшим використання запчастин на ремонт транспортних засобів, що підтверджується лімітними картками (а.с. 159 165).

З огляду на ці обставини, помилковим є висновок податкового органу про неправомірність віднесення витрат на придбання товарів у ПП «ТК «Бізнесхолдинг», а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення є протиправним і його слід скасувати.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення п. 5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено витрат на покращення основних фондів за 4-ий кв.2010 р. в сумі 344109,00 грн. Такий висновок ґрунтується на тому, що протягом перевіреного періоду (01.04.2009 31.12.2010р.) ВАТ «Миколаївське АТП 24665»виконало роботи з поліпшення основних фондів на суму 999465 грн. З цієї суми протягом ІІ-ІV кварталів 2009 року роботи, повязані з поліпшенням транспортних засобів в сумі 569301 грн. в повній сумі віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2. Протягом 2010 року товариством проведено робіт, повязаних з поліпшенням транспортних засобів в сумі 430164 грн., із них 201396 грн. віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2.

Крім цього, товариством в ІV кварталі 2010 р. вартість зазначених робіт повторно включено до складу витрат на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду в сумі 344109 грн., в т.ч. за 2009 р. 238481 грн., за 2010р. 105628 грн.

Відповідач з таким висновком не погодився. З покликанням на пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначає, що чітко встановлено послідовність віднесення валових витрат на ремонт основних фондів: в першу чергу до складу валових витрат у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, і лише після цього суму перевищення слід віднести на збільшення балансової вартості основних фондів.

Натомість, відповідач вважає, що послідовність відображення витрат на ремонт основних фондів в податкового обліку повинна бути інша: спочатку на збільшення балансової вартості, а потім до валових витрат в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Позивач вважає, що в даному випадку не може йтися про завищення валових витрат, до яких віднесено вартість ремонтів в межах 10%, оскільки таке відображення їх в податковому обліку цілком відповідає вимогам пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач звертає увагу, що витрати на поліпшення основних фондів в сумі 344109 грн. (в т.ч. за 2009 р. 238481 грн., за 2010р. 105628 грн.) були правомірно віднесені до складу валових витрат в розмірі, що не перевищує 10% балансової вартості основних фондів на початок звітного року, оскільки відповідач не встановив факту перевищення цього ліміту. Відповідач лише стверджує, що до того часу підприємство відносило ці витрати на збільшення балансової вартості основних засобів. Таким чином, у попередніх звітних періодах підприємство жодного разу не скористалося своїм першочерговим правом віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів в сумі, що не перевищує 10% балансової вартості основних фондів на початок звітного року. При цьому з загальної суми витрати (999465 гр.) 228768 грн. взагалі не були відображені товариством ні в складі валових витрат, ні у збільшенні балансової вартості основних фондів.

У 4 кв. 2010 р. підприємство виправило помилку і включило до складу валових витрат 344109 грн. витрат на ремонт транспортних засобів в межах 10% ліміту. Тому відповідач, стверджуючи про нібито повторне включення цієї суми до складу валових витрат, повинен був би зменшити її на 228768 грн. витрат на ремонт, які не були враховані при обчисленні податку на прибуток. Таким чином, сума зафіксованого в акті перевірки порушення мала б становити не 344109 грн., а 115341 грн. (344109 228768).

Разом з тим, зазначає позивач, цих 115341 грн. слід було б зняти не з валових витрат, на які товариство мало першочергове право, а з балансової вартості основних фондів. А оскільки при включенні витрат на ремонт до складу балансової вартості сума цих витрат підлягає подальшій амортизації, то лише в частині амортизаційних відрахувань так витрати зменшують обєкт оподаткування. При цьому слід зазначити, що норми амортвідрахувань на основні фонди 2 групи відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону про прибуток становить 10% в розрахунку на податковий квартал.

Однак відповідач мав би врахувати, що товариство не повністю використало свій 10% ліміт, включивши до складу витрат лише 344109 грн. Оскільки за даними бухгалтерського обліку балансова вартість основних фондів ВАТ «Миколаївське АТП 24665»станом на початок 2009 року становила 2158000 грн., а на початок 2010 р. 1739000, то ліміт у розмірі 10% на 2009 р. становив 215800 грн., а на 2010 р. 173900 грн.; що в загальній сумі за перевірений період складає 389700 грн.

Отже, товариство мало право віднести до складу валових витрат вартість ремонтів, проведених у 2009-2010 р.р. в розмірі 389700 грн., тоді як віднесло лише 344109 грн., що на 45591 грн. менше.

Оцінюючи доводи сторін, Суд керується ч. 1-2 пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за яким:

«Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу».

З огляду на цю норму, Суд погоджується з доводами позивача про те, що витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (зокрема й витрати на ремонт транспортних засобів) в першу чергу включаються до складу валових витрат у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, і лише після цього суму перевищення слід віднести на збільшення балансової вартості основних фондів. Податковий орган дав цим правовідносинам помилкову оцінку і прийняв рішення, яке, в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000172321. Цим рішенням донараховано ПДВ в розмірі 60209 грн. (48167 грн. - основний платіж, 12042 грн. штрафні санкції),

В п. 3.2.2. акту перевірки зроблено висновок, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 48167 грн. згідно податкових накладних №0258 та № 0259 від 25.05.2009р., виписаних ПП «ТК «Бізнесхолдинг».

Позивач вважає, що такий висновок неправомірний, оскільки податкові накладні є належними і достатніми документами для формування податкового кредиту звітного періоду, і підтверджується використання придбаного товару (запчастин) в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, оскільки запчастини були списані на ремонт автомобілів.

Оцінюючи доводи сторін, Суд керується пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., в якому визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Спору щодо наявності чи правильності оформлення самих податкових накладних від ПП «ТК «Бізнесхолдинг»немає. Судом встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу запчастин і відбулося реальне виконання господарської операції.

За таких обставин, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену ПП «ТК «Бізнесхолдинг», та підтверджену первинними документами, зміст та форма яких відповідає вимогам Закону.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та ПП «ТК «Бізнесхолдинг»(як і на час розгляду спору в суді), останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Неврахування цих обставин призвело до прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення № 0000172321 від 20.04.2011р., яке слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000721701. Цим рішенням донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4332 грн. (2891 грн. основний платіж, 1441 грн. - штрафні санкції) (а.с. 53).

В розділі 3.5.5. акту перевірки зазначено, що в порушення пп. 4.2.1, пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ВАТ «Миколаївське АТП 24665»надало у 2009-2010р.р. фізичним особам дохід як додаткове благо. В результаті цього порушення підприємство не утримало і не перерахувало податок з доходів фізичних осіб на суму 2891,00 грн..

Позивач зазначає, що з цього висновку не зрозуміло, які саме матеріальні блага і кому саме були надані, що суперечить п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р.

У довідці № 9/1701-03117760 від 05.04.2011 р. наведений розрахунок додаткового блага та несплачених сум податків з доходів фізичних осіб. До цього розрахунку включені виплати, які ВАТ «Миколаївське АТП 24665»здійснювало підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на які відповідач безпідставно нарахував податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 2161,27 грн. Решта 729,73 грн. нараховано на дохід працівника ОСОБА_7 за нібито додаткові блага, які саме відповідач не зазначає.

Позивач вважає, що відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів фізичної особи, отриманого від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. Таким чином не встановлено обовязку утримувати податок з доходів фізичних осіб-підприємців.

Окрім того, в розрахунку відповідач застосовує штрафну санкцію у розмірі 25%, а в податковому повідомленні-рішенні 50%.

Суд бере до уваги, що факт наявності у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 статусу підприємця сторонами визнавався як під час перевірки, так і в судовому засіданні. Проте, на час перевірки були відсутні докази сплати цими підприємцями єдиного податку.

Відповідно до п. 1.15 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. «податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам».

Відповідно до п. 9.12.1 цього Закону «оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту».

Відтак, положення Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб»не застосовуються до оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Що стосується отримання додаткових благ працівником ОСОБА_7, то ні в акті, ні в довідці, ні в розрахунку не наведено конкретних обставин, які б засвідчували які саме дії податковий орган вважає правопорушенням. Відтак, в цій частині фактичних обставин (доказів), які б свідчили про порушення податкового законодавства, суду не надано.

Окрім того, Суд погоджується з доводами позивача про неправомірне застосування штрафу у розмірі 50%, оскільки відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на вищенаведене, податкове повідомлення-рішення № 0000721701 слід визнати протиправним і скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000562308. Цим рішенням застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 149685,44 грн. (а.с. 54).

В розділі 3.7.3. акту перевірки зазначено, що ВАТ порушило вимоги п.2.3. ст. 2 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004р. щодо перевищення граничної суми готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом дня. Зазначене порушення відповідач мотивує тим, що підприємство в особі ОСОБА_8 здійснило закупку палива в ТзОВ «Укравто Петрол Дістрібюшн»25.06.2009р. на суму 36925,20 грн., 10.07.2009р. на суму 32402,40 грн. та 21.07.2009р. - на суму 36688,50 грн.

Ця операція підтверджується письмовими доказами: квитанціями від 25.06.2009р. 9а.с. 48), № 11 від 10.07.2009р. (а.с. 45), № 27 від 21.07.2009р. (а.с. 43), видатковими накладними № 1455 від 26.06.2009р. (а.с. 49), № 1683 від 10.07.2009р. (а.с. 46), № 1804 від 212.07.2009р. (а.с. 44). В подальшому ці кошти були включені до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с. 117 129).

Відповідно до наказу № 4а від 02.01.2009р. ліміти залишку готівки в касі становить 600 гривень (а.с. 116).

Позивач зазначає, що застосування штрафних санкцій за порушення готівкового обігу є неправомірним, оскільки минув річний строк давності їх застосування, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України

Суд з цим аргументом погоджується. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України (надалі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог регулювання обігу готівки накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перевірив період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. та нарахував штрафні санкції за події, що мали місце у червні-липні 2009 року. Акт перевірки складено 05.04.2011 р. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 20 квітня 2011 року, шляхом прийняття оскаржуваного Рішення. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення. Оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце більше як за рік до встановлення правопорушення, їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.02.2007р.

З цих підстав неправомірним є застосування штрафних санкцій за це порушення у звязку із спливом строку, а тому рішення підлягає скасуванню.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України з урахуванням часткового задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн. слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 20 квітня 2011 р. № 0000162321, № 0000172321, № 0000721701, № 0000562308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївське АТП-24665»судові витрати у розмірі 3,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2011 р.

Суддя В.М.Кравчук